Постанова

від 13.09.2017 по справі 813/2372/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року справа № 813/2372/17

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутарія до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0008701414 від 06.06.2017 року про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516,00 грн;

- №0008711414 від 06.06.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855,00 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 601484,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371,00 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 22.05.2017 №605/13-01-14-14/40629602 Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ Фрутарія (код ЄДРПОУ 40629602) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2016 по 31.12.2016 року , висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. У вищенаведеному акті контролюючий орган, вказав, зокрема, що позивач безпідставно занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість по нереальних операціях з реалізації товару в частині оплати за товар від ТОВ Екопрод-ПУ . Проте позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. В той же час, зазначив, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Фрутарія . Натомість, ствердив, що долучена до матеріалів справи первинна документація повністю спростовує висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Окрім того, вказав, що контролюючий орган в процесі перевірки не проводив безпосередньо з'ясування фактичної реальності операцій, а керувався лише аналізом даних з реєстрів та баз інформації. Усі висновки акта ґрунтуються на відсутності не самих умов щодо здійснення господарської діяльності, а відсутності інформації про такі умови і можливості. Таким чином, висновки акта, як пояснив позивач, побудовані лише на припущеннях. З огляду на викладене, вважає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного. Проведеною Головним управлінням ДФС у Львівській області плановою виїзною документальною перевіркою з питань дотримання ТОВ Фрутарія вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2016 по 31.12.2016 року, результати якої оформлені актом від 22.05.2017 №605/13-01-14-14/40629602, встановлено неправомірне відображення товариством у податковому обліку господарських операцій з реалізації ТОВ Екопрод-ПУ товарів, послуг. На обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався, зокрема на те, що надані для перевірки ТОВ Фрутарія первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТОВ Фрутарія та його покупцем ТОВ Екопрод-ПУ , тобто є недостовірними. Підприємством не надано на вимогу чіткого переліку матеріально-відповідальних осіб, які безпосередньо проводили реалізацію товарно-матеріальних цінностей вищевказаному контрагенту, не вказано переліку осіб, які приймали товарно-матеріальні цінності, не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, не надано документів складського обліку. Водночас, представлені до перевірки видаткові накладні є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально-відповідальних, що приймали товар, також відсутня відмітка підприємства. Також, не надано довіреностей на отримання товару покупцями, товаро-транспортних накладних, що свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупця. З цих підстав, контролюючий орган дійшов висновку, що всі господарські операції, які відбувались за участі ТОВ Екопрод-ПУ з позивачем, не спричиняють реального настання правових наслідків. До того ж, при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТОВ Екопрод-ПУ податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. У підсумку вказав, що оскільки реальність вчинення господарських операцій з ТОВ Екопрод-ПУ відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Фрутарія не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. За таких обставин, вважає, що викладені в акті перевірки від 22.05.2017 №605/13-01-14-14/40629602 висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №0008701414 та №0008711414 є правомірними і підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Фрутарія (код ЄДРПОУ: 40629602) зареєстроване, як юридична особа, 05.07.2016 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На підставі направлень від 20.04.2017 року №№2386-2391, виданих Головним управлінням ДФС у Львівській області, згідно з підп.20.1.4. п.20.1 ст.20, підп.75.1.2. п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VІ, та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 06.07.2017 року №1284 Про проведення документальної виїзної планової перевірки , та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Фрутарія з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2017 року №605/13-01-14-14/40629602 (далі - акт перевірки від 22.05.2017 року).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем, зокрема, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5, ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України всього на 601484.00 грн, в тому числі за грудень 2016 в сумі 601484,00 грн та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, станом на 31.12.2016 року, всього на 763516,00 грн.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, посилався на те, що при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТОВ Екопрод-ПУ податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

Крім того, проведеним аналізом встановлено, що ТОВ Екопрод-ПУ не подано Балансу (Форма №1) за 2016 рік, в результаті чого неможливо встановити наявність товарних залишків станом на 31.12.2016 року, в т.ч. товарних залишків в межах придбаного у ТОВ Фрутарія товару.

З аналізу придбання та реалізації для ТОВ Екопрод-ПУ товарів/послуг вбачається нереальність господарських операцій внаслідок: нереальності продажу у 2016 році ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару; нереальності виконаних у 2016 році послуг у зв'язку з відсутністю реального придбання цих послуг у постачальників та неможливістю їх виконання власними трудовими і виробничими ресурсами.

Таким чином, у ТОВ Екопрод-ПУ встановлено: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди про зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Надані для перевірки ТОВ Фрутарія первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТОВ Фрутарія та його покупцем ТОВ Екопрод-ПУ , тобто є недостовірними. Крім того, представлені до перевірки видаткові накладні є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально-відповідальних, що приймали товар, також відсутня відмітка підприємства (печатка, штемпель). Не надано довіреностей на отримання товару покупцями та товаро-транспортних накладних.

У зв'язку із цим, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Екопрод-ПУ здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТОВ Екопрод-ПУ відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, вважає, що у ТОВ Фрутарія не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. А тому, на думку відповідача, операції між ТОВ Фрутарія та його контрагентом-покупцем ТОВ Екопрод-ПУ є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

На підставі акта перевірки від 22.05.2017 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року:

- №0008701414 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516,00 грн;

- №0008711414 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855,00 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 601484,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням ДФС у Львівській області податкових повідомлень-рішень від 06.06.2017 року №0008701414 та №0008711414, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що у період з 05.07.2016 по 31.12.2016 року ТОВ Фрутарія мало правовідносини з продажу товарів (робіт, послуг) для ТОВ Екопрод-ПУ .

ТОВ Екопрод-ПУ (код ЄДРПОУ: 39234931) зареєстроване, як юридична особа, 02.06.2014 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є оптова торгiвля твердим, рiдким, газоподiбним паливом i подiбними продуктами. Відповідно до поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2016 року, кількість працівників - 1 особа. Протягом 2016 року ТОВ Екопрод-ПУ документально оформляло операції: з придбання товарів: бензин, ПММ, фрукти, овочі, тощо; з продажу товарів та послуг: бензин, ПММ, будівельно-монтажні роботи, тощо.

Між ТОВ Фрутарія (продавець) та ТОВ Екопрод-ПУ (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 25.11.2016 року №25/11, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі товар , а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних.

Оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів, після отримання товару покупцем. Термін оплати товару, визначений у п.2.1 може бути переглянутий за домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі. Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (п.п.2.1-2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У разі зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього договору, що буде його невід'ємною частиною. Склади продавця знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Персенківка,70.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ Фрутарія виписано для ТОВ Екопрод-ПУ видаткові та податкові накладні, на загальну суму 13000050,24 грн, в тому числі ПДВ - 2166675,00 грн, номенклатура - овочі та фрукти в асортименті.

Відповідно до картки рахунку 361 по ТОВ Екопрод-ПУ встановлено, що у грудні 2016 року надійшла оплата на рахунок ТОВ Фрутарія в сумі 8190000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 1365000,00 грн).

Податок на додану вартість, згідно з виданими податковими накладними, включено ТОВ Фрутарія до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 2166675,00 грн.

На спростування тверджень відповідача позивачем надано суду первинні документи, які були оформлені за наслідками фінансово-господарських відносин з його контрагентом-покупцем за період, що перевірявся. Зокрема, на підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ Екопрод-ПУ позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 25.11.2016 року №25/11;

- видаткові накладні: №№РН-821/11 - 844/11 від 28.11.2016 року, №№РН-876/11 - 894/11 від 29.11.2016 року, №№РН-935/11 - 940/11 від 30.11.2016 року;

- податкові накладні: від 28.11.2016 року - №№821-844, від 29.11.2016 року - №№876-894, від 30.11.2016 року - №№935-942;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку: 361 за 01.11.2016 року по 31.12.2016 року;

- податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2016 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (період, що уточнюється - грудень 2016 року);

- договір оренди приміщення від 01.08.2016 року, згідно п.1.1 якого ТОВ Трентова ЛТД (орендодавець) передає, а ТОВ Фрутарія (орендар) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (склад) площею 175 м 2 , яке розташоване за адресою: м.Львів, вул.Персенківка,70 (надалі - приміщення). Приміщення передаються для здійснення господарської діяльності орендаря. Відповідно до п.п.2.1, 2.3 договору, приміщення передається орендарю за актом прийому-передачі, який складається у двох примірниках і підписується представниками сторін. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі приміщення. Окрім того, у п.4.1 договору визначено, що сторони домовилися, що орендна плата за користування приміщеннями - це щомісячний платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Місячна орендна плата становить 5250,00 грн;

- акт прийому-передачі приміщення від 01.08.2016 року, згідно якого ТОВ Трентова ЛТД передало, а ТОВ Фрутарія прийняло приміщення площею 175 м 2 в будівлі за адресою: м.Львів, вул.Персенківка,70;

- виписка по рахунку ТОВ Фрутарія у ПАТ ОСОБА_3 Аваль за 13.12.2016 рік;

- контракт №06-09/16 від 06.09.2016 року, укладений між ТОВ Фрутарія та Ilsa Dis Ticaret Ltd. S ti, відповідно до п.1.1 якого продавець (Ilsa Dis Ticaret Ltd. Sti) продає, а покупець (ТОВ Фрутарія ) купляє товар у кількості і по ціні, і на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах;

- контракт №17/16-4 від 07.10.2016 року, укладений між ТОВ Фрутарія та Ali Ahmed Ulus. Tas. Ic Ve Dis Tic. Ltd. Sti, відповідно до п.1.1 якого продавець (Ali Ahmed Ulus. Tas. Ic Ve Dis Tic. Ltd. Sti) продає, а покупець (ТОВ Фрутарія ) купляє товар у кількості і по ціні, і на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах;

- контракт №11/16-4 від 01.10.2016 року, укладений між ТОВ Фрутарія та Agricultural Cooperative Of Episkopi O.p, відповідно до п.1.1 якого продавець (Agricultural Cooperative Of Episkopi O.p) продає, а покупець (ТОВ Фрутарія ) купляє товар у кількості і по ціні, і на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах;

- контракт №13/16-4 від 03.10.2016 року, укладений між ТОВ Фрутарія та GMG Grand Mineral Group Madencilik Sanayi ve Ticaret A.Є., відповідно до п.1.1 якого продавець (GMG Grand Mineral Group Madencilik Sanayi ve Ticaret A.Є.) продає, а покупець (ТОВ Фрутарія ) купляє товар у кількості і по ціні, і на умовах, вказаних у виставлених продавцем інвойсах;

- митні декларації та товарно-транспортні накладні;

- рахунки та інвойси;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;

- фітосанітарний сертифікат NO: EC/TR A2638722.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до підп.підп1, 3 п.180.1 ст.180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 цієї ж статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом положення п.44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон України №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону України №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ Екопрод-ПУ , яке придбавало товари, зокрема фрукти та овочі, на умовах і в порядку, передбаченими договором купівлі-продажу від 25.11.2016 року №25/11. Вказані товари ТОВ Фрутарія купляла у контрагентів-постачальників - Ilsa Dis Ticaret Ltd. S ti, Ali Ahmed Ulus. Tas. Ic Ve Dis Tic. Ltd. Sti, Agricultural Cooperative Of Episkopi O.p, GMG Grand Mineral Group Madencilik Sanayi ve Ticaret A.Є., на підставі укладених між сторонами контрактів - №06-09/16 від 06.09.2016 року, №17/16-4 від 07.10.2016 року, №11/16-4 від 01.10.2016 року та №13/16-4 від 03.10.2016 року відповідно.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема дослідженими судом в судовому засіданні податковими та видатковими накладними за період з 28.11.2016 року по 30.11.2016 року, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року, договором оренди приміщення, де зберігались придбані в контрагентів-постачальників товари ТОВ Фрутарія , та актом прийому-передачі цього ж приміщення, виписка по рахунку ТОВ Фрутарія у ПАТ ОСОБА_3 Аваль . Вказана документація свідчить про те, що зобов'язання за договором від 25.11.2016 року №25/11 виконувались сторонами у повному обсязі.

Оцінюючи згадані документи - в сукупності та кожен зокрема - суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

З акта перевірки від 22.05.2017 року вбачається, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є інформація про: відсутність у контрагента позивача - ТОВ Екопрод-ПУ трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів; ТОВ Екопрод-ПУ , як покупцем, формувався податковий кредит та податкові зобов'язання у великих розмірах при наявності невідповідності номенклатури придбаного та реалізованого товару; відсутність залишків у ТОВ Фрутарія товарно-матеріальних цінностей по контрагенту-покупцю ТОВ Екопрод-ПУ ; видаткові накладні є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально-відповідальних що приймали товар, а також відсутня відмітка підприємства (печатка, штемпель); відсутність довіреностей на отримання товару покупцем, товаро-транспортних накладних, що свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупця; нереальність продажу у 2016 році ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару; нереальність виконаних у 2016 році послуг у зв'язку з відсутністю реального придбання цих послуг у постачальників.

Так, доводи Інспекції про відсутність у спірного контрагента необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів, самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємства як платника податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Разом з тим, відповідач не довів, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ Екопрод-ПУ було позбавлене права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядну договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Щодо посилань відповідача на те, що в представлених ТОВ Фрутарія до перевірки видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити (такі як: інформація про покупців, ідентифікація матеріально-відповідальних що приймали товар, а також відмітка підприємства (печатка, штемпель)), то такі носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару покупцем, як на обставини, що свідчать про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, податковий орган не звернув уваги на те, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та довіреність як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей, за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності, не свідчить про допущення порушення вимог податкового законодавства. Більше того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Водночас, як встановив суд, відсутність товарно-транспортної документації, що складається при перевезенні товару, як і відсутність довіреностей на отримання цього товару, зумовлена покладенням обов'язку з транспортування придбаної продукції на покупця, так як згідно з п.3.1 договору №25/11 від 25.11.2016 року поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця . Тобто, позивач не є особою, що транспортувала відповідний товар; вказані дії здійснював його контрагент.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації про те, що платник ТОВ Екопрод-ПУ не знаходиться за місцезнаходженням, оскільки вказані відомості не можуть свідчити про невиконання чи неможливості виконання таким суб`єктом господарювання договірних зобов`язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, відповідний витяг з реєстру з наявністю такого запису в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, відсутність контрагента за адресою, вказаною в установчих документах, не впливає на право платника-покупця врахувати при визначенні бази оподаткування податок на додану вартість та не свідчить про недобросовісність платника, адже чинне законодавство не містить вимог, які б забороняли суб'єктам господарювання вести господарську діяльність за адресою відмінною, ніж адреса реєстрації.

Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його контрагентом, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. У справі, що переглядається, відповідних обставин перевіркою не виявлено.

Твердження відповідача про невідповідність номенклатури придбаного ТОВ Екопрод-ПУ та реалізованого ним товару іншим покупцям не може виступати свідченням безтоварності спірних операцій, позаяк стосується порядку обліку цим контрагентом здійснюваних ним операцій. Те ж саме стосується і відсутності залишків у ТОВ Екопрод-ПУ товарно-матеріальних цінностей по контрагенту-покупцю ТОВ Фрутарія .

При цьому, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Суд враховує і правосуб'єктність сторін на час укладення правочину та проведення господарських операцій, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів був належним учасником цивільних та господарських правовідносин та був платником ПДВ.

Окрім цього, суд звертає увагу, що ПК України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Таким чином, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту, є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ Фрутарія за наслідками операцій з продажу товарів. Вказані накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Будь-яких зауважень щодо їх оформлення відповідач не зазначав ні в акті перевірки від 22.05.2017 року, ні в судових засіданнях.

Також, суд враховує, що відповідач не надав суду жодного вироку суду ані по відношенню до позивача, ані до його контрагента, або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених підприємством господарських операцій.

Тобто, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, в той час як у ході судового розгляду встановлено протилежне. Сам же акт перевірки взагалі не містить аналізу первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ Екопрод-ПУ .

Будь-яких інших обставин, з якими б Головне управління ДФС у Львівській області пов'язувало порушення ТОВ Фрутарія вимог податкового законодавства, акт перевірки від 22.05.2017 року не містить.

З системного аналізу досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи слідує висновок, що при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог ПК України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише отриманою податковою інформацією. Проте суд відзначає, що підставою для відмови у праві на податковий кредит може слугувати лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

А тому, оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання послуг відповідає видам діяльності позивача. Разом з тим, досліджені у судовому засіданні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з реалізації товарів/послуг мали реальний характер. До того ж, положеннями ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відтак, викладені в акті перевірки від 22.05.2017 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не можуть бути взяті судом до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав та суд не встановив.

Окрім того, суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Екопрод-ПУ , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ Фрутарія даних податкового обліку, суд дійшов висновку про підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту. Наведене зумовлює хибність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 22.05.2017 року. Відтак, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №0008701414 та №0008711414 не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.06.2017 року №0008701414 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516 (сімсот шістдесят три тисячі п'ятсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.06.2017 року №0008711414 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855 (сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна) гривня 00 копійок, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 601484,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутарія судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 22730 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять) гривень 56 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 18.09.2017 року.