Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/23977/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа № 910/23977/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства "СЕБ-Фармація" доДочірнього підприємства "Алдеа України" Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" простягнення 40 412 грн 28 коп. Представники: від позивача: Шапченко І.С. - представник за довіреністю; від відповідача-1: не з'явились; від відповідача-2: не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" з вимогами до Дочірнього підприємства "Алдеа України" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 40 412 грн 28 коп., в тому числі 39 542 грн 28 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та 870 грн 00 коп. вартості проведення оцінки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, та Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, в межа розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23977/16, розгляд справи призначений на 06.02.2017.

03.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Алдеа України" 39 542 грн 28 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 588 грн 81 коп. пені, 870 грн 00 коп. вартості проведення оцінки, 2 978 грн судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на надання правової допомоги.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 13.03.2017, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

03.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.13.2017 розгляд справи відкладено на 27.03.2017, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та невиконанням останнім вимог ухвали суду, а також залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

14.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи.

27.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення співвідповідача, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача-1 (Дочірнього підприємства "Алдеа України") та відповідача-2 (Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім") 40 412 грн 28 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1 378 грн 00 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" у якості відповідача-2, розгляд справи відкладено на 27.04.2017.

27.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.04.2017 оголошено перерву до 11.05.2017.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 11.05.2017 оголошено перерву до 24.07.2017.

24.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення доказів та заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Алдеа України" 11 530 грн 06 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 26 215 грн 40 коп. матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 870 грн 00 коп. за проведення оцінки матеріального збитку та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 розгляд справи відкладено на 11.09.2017, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача-1 та прийняттям до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 11.09.2017 оголошено перерву до 18.09.2017.

Представники відповідачів в судове засідання 18.09.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 18.09.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по справі, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Алдеа України" 11 530 грн 06 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 26 215 грн 40 коп. матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 870 грн 00 коп. за проведення оцінки матеріального збитку.

Крім того, розглянувши заявлене разом із уточненням до позовної заяву від 03.02.2017, клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначене клопотання суд визнав клопотання позивача про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення первісного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні 18.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2016 у справі № 761/28541/16-п встановлено, що 28.07.2016 ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, порушив пункт 10.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, є Приватне підприємство "СЕБ-Фармація".

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, № 141 від 19.12.2016, наданого експертом-оцінювачем ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Екперт-Сервіс Авто" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17121/14 від 27.10.2014), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 26 215 грн 40 коп., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 52 430 грн 80 коп., що складається з вартості відновлювального ремонту (26 215 грн 40 коп.) та втрати товарної вартості (26 215 грн 40 коп.).

З урахуванням акту виконаних робіт № 6021950 від 16.12.2016, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, склала 26 208 грн 78 коп.

Вартість ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу складалася з вартості запчастин, ремонтних робіт, фарбування нових деталей.

Як встановлено судом, позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер ПЦКА" було сплачено вартість відновлювального ремонту у розмірі 26 208 грн. 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 27089 від 08.11.2016, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.07.2016, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6808530 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн., франшизи - 0 грн.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

29.11.2016 Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" в межах ліміту відповідальності виплатило Приватному підприємству "СЕБ-Фармація" страхове відшкодування у розмірі 14 678 грн 72 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 15814 від 29.11.2016 та № 18845 від 27.04.2017.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, транспортний засіб Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, належить Дочірньому підприємству "Алдеа України".

Таким чином, відповідальним за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, в межа розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою є Дочірнє підприємство "Алдеа України".

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України)

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 Цивільного кодексу України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 Цивільного кодексу України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-954цс16 від 26.10.2016.

Відповідно до частини 1 стаття 111-25 Господарського процесуального кодексу України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з'ясуванню також питання про необхідне фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт "е" підпункту 8.6.2 пункту 8.6 Методики).

У відповідності до протоколу огляду транспортного засобу від 19.10.2016 вбачається, що при дорожньо-транспортній пригоді у транспортному засобі Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, пошкоджено передній бампер, додаткова фара, правий повітропровід, верхня та нижня накладки правої решітки бамперу.

В підтвердження втрати автомобілем товарної вартості у розмірі 26 215 грн 40 коп. позивач посилався на звіт про оцінку автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, № 141 від 19.12.2016, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Екперт-Сервіс Авто". Крім того, судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт № 6021950 від 16.12.2016 було здійснено фарбування передньої частини кузова, що впливає на зовнішній вигляд автомобіля, а тому наявні підстави для застосування розміру втрати товарної вартості при розрахунку збитків, заподіяних власнику пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Алдеа Україна" різницю між розміром збитків і страховою виплатою визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 37 745 грн 43 коп. (26 208 грн 78 коп. (розмір втрати товарної вартості) + 26 208 грн 78 коп. (фактична вартість відновлювального ремонту) - 14 678 грн 72 коп. (розмір страхового відшкодування).

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Алдеа Україна" витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, у розмірі 870 грн 00 коп., в підтвердження чого надано договір на проведення оцінки вартості майна № 141 від 19.10.2016, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 141 від 19.12.2016, підписані Приватним підприємством "СЕБ-Фармація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Екперт-Сервіс Авто", а також виставленим рахунком-фактурою № 318 від 19.10.2016. Проте, зазначені вимоги, з урахуванням норм статті 1192 Цивільного кодексу України, визнаються судом необґрунтованими, оскільки розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Крім того, витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат. До того ж суд зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного понесення вказаних витрат (доказів оплати).

Також суд зазначає, що провадження у справі щодо Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, уз зв'язку з відсутністю предмету спору та відсутністю заявлених позивачем позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Алдеа Україна" (04073, місто Київ, вулиця Рилєєва, будинок 10 А, офіс 116, ідентифікаційний код 32110734) на користь Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 36, приміщення 2Б, ЛІТ. Д, ідентифікаційний код 21577761) шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 37 745 (тридцять сім тисяч сімсот сорок п'ять) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 346 (одна тисяча триста сорок шість) грн 93 коп.

3. Припинити провадження у справі щодо Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" .

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.09.2017

Суддя Н.Б. Плотницька