Постанова

від 12.09.2017 по справі 916/1191/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 916/1191/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Д.С. Ногай, довіреність №612 від 04.07.2017;

від третьої особи (приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни) - участі не брали;

від третьої особи (Головного управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень) - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017

у справі №916/1191/17

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни;

- Головного управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень;

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/1191/17 (суддя О.В. Цісельський) позовні вимоги задоволено повністю: визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною, зареєстрований в реєстрі за № 953 про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 у розмірі, що становить 7398407,67 грн та витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 3600 грн; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" (далі- ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК") звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/1191/17 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засідання 12.09.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представники позивача та третіх осіб участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с. 179-182); власні позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловили.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

07.12.2012 між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" ( банк ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ( позичальник ) було укладено кредитний договір №103-12 (далі - кредитний договір №103-12 від 07.12.2012).

Додатковими угодами від 07.12.2012, 20.12.2013, 21.01.2013, 02.09.2013, 07.11.2013, 20.12.2013, 05.06.2014, 28.07.2014, 28.08.2014, 28.11.2014, 04.12.2014, 05.12.2014, 06.01.2015, 07.04.2015, 20.04.2015, 04.06.2015, 28.07.2015, 11.09.2015, 15.02.2016, 11.09.2015 до вказаного договору сторонами вносились зміни стосовно предмету договору, строків повернення кредиту, порядку розрахунків та умов забезпечення кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 в редакції додаткової угоди від 11.09.2015 банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у загальній сумі 100000 дол. США та 6000000 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на придбання підкладкової тканини та придбання автотранспорту, а позичальник зобов'язується повернути банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі на умовах і в строки визначені в даному договорі.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 в редакції додаткової угоди від 11.09.2015 строк повернення кредиту - 11.09.2018; повернення кредиту здійснюється у строки згідно з наступним графіком зі сплатою останнього платежу 11.09.2018.

№ Дата Сума повернення повернення доларів США№ Дата повернення Сума повернення гривень 1 11.09.2018 100 000,00 1 11.09.2017 1 000 000,00 Всього:¦ :. 3 11.09.2018 5 000 000,00 Всього: 6 000 000,00 У разі неотримання позичальником кредиту в повній сумі згідно з пунктом 1.1 цього договору, строки та його повернення згідно графіку не змінюються; при цьому, загальна сума повернення кредиту обмежується фактичною заборгованістю позичальника.

У пункті 1.3 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 в редакції додаткової угоди від 11.09.2015 сторонами узгоджено, що за користування кредитом в доларах США позичальник щомісяця сплачує банку відсотки з розрахунку 17 % річних за період користування кредитом починаючи з дати укладання цієї додаткової угоди та до 11 вересня 2016 року; відсоткова ставка на кожні наступні 365/366 календарних днів користування кредитом у доларах автоматично збільшується та складається з відсоткової ставки, що діяла у попередні 365 календарних днів користування кредитом, до якої додаються 2 % річних (без укладення додаткових угод або договору про внесення змін до цього договору); за користування кредитом в гривні позичальник щомісяця сплачує банку відсотки з розрахунку 26% річних за період користування кредитом починаючи з дати укладання цього договору та до 11 вересня 2016 року;відсоткова ставка на кожні наступні 365/366 календарних днів користування кредитом у гривні автоматично збільшується, та складається з відсоткової ставки, що діяла у попередні 365 календарних днів користування кредитом, до якої додаються 2% річних (без укладення додаткових угод або договору внесення змін до цього договору); у разі звернення позичальника до банку не пізніше трьох робочих днів до закінчення строку дії відсоткової ставки, яка встановлюється згідно частин першої та другої цього пункту, відсоткова ставка за користування кредитом на кожні наступні 365 календарних днів користування кредитом, за згодою сторін може бути встановлена у розмірі, який відрізняється від розміру відсоткової ставки, який встановлюється згідно частини другої цього пункту з підписання відповідної додаткової угоди.

Положеннями пункту 2.2 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 в редакції додаткової угоди від 15.02.2016 передбачено, що позичальник сплачує відсотки щомісячно не пізніше 15 числа місяця, який слідує за місяцем в якому були нараховані відсотки та на дату повернення кредиту; сплата відсотків здійснюється на рахунок банку по нарахованих доходах, зазначений у даному договорі; якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на неробочий день, позичальник сплачує відсотки у робочий день, наступний за таким неробочим днем; нараховані відсотки з 21.12.2015 по 20.01.2016 позичальник сплачує у строк до 19.02.2016.

За умовами пункту 5.11 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 банк вправі вимагати від позичальника достроково повернути кредит і сплатити відсотки, зокрема, у випадку невиконання позичальником своїх обов'язків, згідно пунктів 1.2, 2.2, 3.2, 5.21, 5.19, 5.20 цього договору (пункт 5.11.3).

Пунктом 6.5 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 також передбачено, що у випадку істотного порушення позичальником умов даного договору (несвоєчасна сплата кредиту або частини кредиту, відсотків), а також у випадках, зазначених у пункті 5.11 даного договору, банк вправі (з достроковим, в односторонньому порядку, розірванням цього договору або без розірвання цього договору), зокрема, стягнути з позичальника суму несплачених відсотків, суму неповерненого кредиту тощо.

Відповідно до пункту 5.12 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 при одержанні позичальником вимоги банку згідно з пунктом 5.11 цього договору, позичальник зобов'язаний у дводенний строк з моменту одержання письмової вимоги або у строк, установлений банком, заплатити залишок заборгованості за цим договором, включаючи основний борг по кредиту, відсотки за користування кредитом або в зазначений строк виконати порушені умови договору, зі сплатою штрафних санкцій, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору банком було надано позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у загальній сумі 100000 дол. США та 6000000 грн.

Між тим позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед відповідачем, яка станом на 01.02.2017 складає: 7252248,86 грн, з яких 6000000 грн-заборгованість за кредитом, 1252248,86 грн - заборгованість за відсотками та 58128,11 доларів США, з яких 51500 доларів США- заборгованість за кредитом, 6628,11 доларів США-заборгованість за відсотками.

02.02.2017 ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка І.І. звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з вимогою про сплату вказаних сум заборгованості за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012. При цьому банком було зазначено, що 12.01.2017 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №86 на підставі рішення НБУ №17-рш от 11.01.2017 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" Красюка Ігоря Івановича, який відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діє без довіреності від імені банку та має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Дану вимогу було надіслано позивачеві 02.02.2017 та отримано останнім 06.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №02009241 від 06.02.2016. Однак зазначена вимога була залишена позивачем без задоволення.

В подальшому відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. з заявою №404 від 28.03.2017 про вчинення виконавчого напису по стягненню з боржника основної заборгованості за кредитом, а саме: 6000000 грн та 51500 доларів США.

28.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №953, в якому запропоновано у зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №103-12, укладеним 07.12.2012 між ним та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК", за рахунок звернення стягнення задовольнити вимоги останнього в розмірі 7398407,67 грн, з яких: 6000000 грн-заборгованість за кредитом; 51500 доларів США, що еквівалентно 1398407,67 грн згідно з курсом НБУ на 28.03.2017, - заборгованість за кредитом.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду такий висновок місцевого господарського суду вважає помилковим з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про нотаріат нотаріат в Україні- це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону Про нотаріат ).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Ця нотаріальна дія полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису від 28.03.2017 відбулося у відповідності з наведеними у пункті 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку строками, а саме: після спливу тридцяти днів з моменту надіслання банком повідомлення від №247 від 02.02.2017.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно з пунктом 2 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису було додано повний пакет документів, передбачений пунктом 2 Переліку.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, зокрема повністю чи в частині розміру заборгованості, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Позивач обгрунтовував позовні вимоги, зокрема, тим, що приватний нотаріус змінив статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на фізичну особу ОСОБА_3, а також тим, що у виконавчому написі не вірно зазначено строк, за який має проводитися стягнення.

Доводи позивача щодо зміни статусу позивача не приймаються колегією суддів до уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи.

Вказаною нормою не виділено в окрему групу таких учасників цивільних відносин як фізичних осіб -підприємців, які у сукупності теж охоплюються поняттям "фізичні особи", але в силу свого статусу мають певні відмінності у правовому регулюванні їх відносин. При цьому, правовий статус фізичних осіб є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичних осіб-підприємців.

Кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції). Це право закріплено і у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Отже, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємець.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Не зазначення у виконавчому написі від 28.03.2017 відомостей щодо статусу фізичної особи ОСОБА_3 як підприємця, ніяким чином не обмежує будь-які правомочності позивача, що випливають з його право-та дієздатності.

Однією із підстав для задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив те, що в оспорюваному виконавчому написі невірно визначено кредитний договір, за яким виник борг та який укладений між ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" й фізичною особою ОСОБА_3, в той час як кредитний договір укладений між ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Колегія суддів апеляційної інстанції такий висновок вважає помилковим, оскільки у виконавчому написі чітко зазначені номер договору та дату його укладення (договір №103-12 від 07.12.2012), прізвище, ім'я по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний код боржника (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження-смт Велика Олександрівка Херсонської області, паспорт серії КЕ №143130, виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 31.01.1996, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 65038, м.Одеса, вул.Макаренка, 18/7).

Зазначені обставини надають можливість ідентифікувати як особу боржника, так і кредитний договір, за яким виник борг.

Стосовно доводів позивача про те, що у виконавчому написі від 28.03.2017 з огляду на те, що строк кінцевого погашення заборгованості не настав, невірно зазначено строк, за який має проводитись стягнення, Одеський апеляційний господарський суд зазначає таке.

Сторонами у пункті 1.2 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 в редакції додаткової угоди від 11.09.2015 визначено 11.09.2018 як строк кінцевого погашення заборгованості. Разом з цим відповідно до пунктів 1.3, 2.2 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 позичальник прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитом не пізніше 15 числа місяця, який слідує за місяцем, в якому були нараховані відсотки.

Із змісту виписки по рахунку боржника вбачається невиконання позивачем прийнятих на себе зобов'язання по сплаті відсотків за кредитним договором №103-12 від 07.12.2012 за користування кредитом, що зумовило звернення відповідача до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з вимогою щодо дострокового повернення кредиту. Право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, зокрема, у випадку невиконання позичальником своїх обов'язків (несвоєчасна сплата відсотків), передбачено у пунктах 5.11, 6.5 кредитного договору №103-12 від 07.12.2012. За таких обставин, відповідачем правомірно визначено строк, за який має проводитися стягнення.

Щодо висновків суду про те, що приватному нотаріусу не було подано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника, то вказані твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, приватним нотаріусом на вимогу суду було надано повний пакет документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 28.03.2017, в тому числі виписку з рахунку боржника, що містить інформацію про суму заборгованості боржника, строки її погашення, відомості про нарахування відсотків на тіло кредиту, перенесення їх на рахунок прострочених тощо.

Весь пакет документів, поданий нотаріусу, був прошитий, скріплений гербовою печаткою публічного акціонерного товариства "КБ "ІНВЕСТБАНК" та засвідчений підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" Красюком І.І. При цьому останнім було подано документи, що підтверджують його повноваження, зокрема рішення дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.01.2017 №86 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", рішення Правління Національного банку України від 11.01.2017 №17-ріш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК", а також наказ ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" №1 "Про виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ ІНВЕСТБАНК" та про план роботи".

Відтак висновок місцевого господарського суду про те, що виписки, які були надані приватному нотаріусу, не відповідають вимогам документів, визначеним у пункті 2 Переліку, є помилковим.

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що виконавчий напис вчинено не на оригіналі кредитного договору, то колегія суддів зазначає, що такий висновок грунтується на припущенні та не підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.2, 5.3 пункту 5 Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість; якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів; якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Отже, Порядком передбачена можливість вчинення виконавчого напису не тільки безпосередньо на оригіналі кредитного договору.

Судом першої інстанції обставини вчинення виконавчого напису на оригіналі договору, дублікаті договору, на копії договору або на виписці з особового рахунку боржника взагалі не досліджувались.

В судовому засіданні 12.09.2017 судом апеляційної інстанції було оглянуто оригінал кредитного договору №103-12 від 07.12.2012 та виконавчий напис від 28.03.2017, виконаний на прикріпленому до договору спеціальному бланку (що повністю відповідає вимогам пункту 5 Переліку), які були повернуті органом державної виконавчої служби у зв'язку з прийняттям судом першої інстанції рішення у даній справі.

За таких обставин у місцевого господарського суду були відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 зазначеним вимогам не відповідає з підстав невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/1191/17 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна