Постанова

від 17.10.2017 по справі 916/1191/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 916/1191/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівМалетича М.М., Плюшка І.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Одеса на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року у справі господарського суду Одеської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Одеса доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК", м. Одеса за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, м. Дніпро; 2. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, м. Одеса провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ІНВЕСТБАНК" (далі за текстом - ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК") про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 28.03.2017 року Вдовіною Ліаною Леонідівною, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 953 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором № 103-12 від 07.12.2012 року у розмірі 7 398 407, 67 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 3 600 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіну Л.Л. та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2017 року заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено: вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором № 103-12 від 07.12.2012 року у розмірі 7 402 007, 67 грн. за виконавчим написом № 953 від 28.03.2017 року, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову, в подальшому це зумовить значне утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017 року - скасовано, в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що предметом судового розгляду є немайнова вимога позивача до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; при цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по відповідній категорії спорів не проводиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2017 року.

Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, ФОП ОСОБА_4 звернувшись з позовом до суду першої інстанції також подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив до вирішення спору по суті та набранням рішення у даній справі законної сили зупинити стягнення з нього на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості за кредитним договором № 103-12 від 07.12.2012 року у розмірі 7 402 007, 67 грн. за виконавчим написом № 953 від 28.03.2017 року, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_4 зазначив, що 04.04.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гринчишиною О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53696235 за виконавчим написом № 953 від 28.03.2017 року, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. щодо стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "ІНВЕСТБАНК" заборгованості в розмірі 7 402 007, 67 грн.

Так, за твердженням позивача під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області було здійснено ряд наступних дій, а саме, 04.04.2017 року державний виконавець Гринчишина О.С. винесла постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4

13.04.2017 року державним виконавцем Гринчишиною О.С. винесено постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на частку власності у статутному капіталі в розмірі 4 782 725 грн., що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "ТЛС ІНТЕР", що належить боржнику ОСОБА_4 та постанову про арешт майна боржника, згідно якою накладено арешт на 100 % статутного капіталу ТОВ "ТЛС ІНТЕР", що належить боржнику ОСОБА_4

04.05.2017 року державним виконавцем Гринчишиною О.С. винесено повторну постанову про опис та накладення арешт, а саме, накладено арешт на 100% корпоративних прав в ТОВ "ТЛС ІНТЕР". Також 04.05.2017 року державний виконавець Гринчишина О.С. винесла окремі постанови про опис та накладення арешту, якими описано та накладено арешт на 48, 269 % корпоративних прав в ТОВ "ШАНТІ УКРАЇНА", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в ТОВ "Білоцерківський автобусний парк", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в ТОВ "Геонік", описано та накладено арешт на 50% корпоративних прав в ТОВ "ПРЕСТИЖ +".

04.05.2017 року державним виконавцем Гринчишиною О.С. винесено постанову, якою накладено арешт на 50% корпоративних прав ОСОБА_4 в ТОВ "ПРЕСТИЖ+", 50% корпоративних прав ОСОБА_4 в ТОВ "Білоцерківський автобусний парк", 50 % корпоративних прав ОСОБА_4 в ТОВ "ГЕОНІК", 48, 269 % корпоративних прав ОСОБА_4 в ТОВ "ШАНТІ УКРАЇНА" (ТОВ "ПІАНТІ УКРАЇНА"), які належать позивачу.

Також, 04.05.2017 року державним виконавцем Гринчишиною О.С. винесено постанову, якою накладено арешт на частку власності у статутному капіталі в розмірі 10 500 грн., що становить 50% статутного капіталу ТОВ "ПРЕСТИЖ+", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 158 138, 79 грн., що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "Білоцерківський автобусний парк", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 9 250 грн., що становить 50 % статутного капіталу ТОВ "ГЕОНІК", на частку власності у статутному капіталі в розмірі 4 000 000 грн., що становить 48, 269 % статутного капіталу ТОВ "ШАНТІ УКРАЇНА".

Позивач вважає, що здійснення відповідачем наступних виконавчих дій на підставі оскаржуваного виконавчого напису призведе до того, що він буде позбавлений прав на своє майно та змушений повторно звертатись до суду за їх захистом; до того ж, за час вирішення судового спору спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав позивача у визначений ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. п. 3, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відтак, виходячи зі змісту законодавчих положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України єдиною підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є утруднення (ускладнення) або неможливість виконання рішення суду. Інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову законодавець не визначає.

Викладене свідчить про те, що спрямованість такої процесуальної дії як вжиття заходів до забезпечення позову має на меті гарантувати виконання рішення у справі у випадку задоволення позову.

Так, предметом спору у даній справі є немайнова вимога позивача до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; при цьому, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зупинення стягнення, вчинене за ухвалою суду від 25.05.2017 року, не може забезпечити виконання рішення у даній справі.

При цьому, посилання позивача на те, що здійснення виконавчих дій на підставі оскаржуваного виконавчого напису призведе до того, що позивач буде позбавлений права на своє майно, змушений повторно звертатись до суду за захистом та за час вирішення судового спору, спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав позивача у визначений ст. 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб, правомірно не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки такі твердження позивача з огляду на предмет позову не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, що передбачені ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року у справі № 916/1191/17 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко