Постанова

від 18.09.2017 по справі 813/2144/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 року справа № 813/2144/17

12 год 55 хв зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,-

в с т а н о в и в:

фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі -ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307, рішення про застосування штрафних санкцій від 31.05.2017р. №0001341307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки актів перевірки відповідача від 14.04.2017р. №461/13-01-13-05/НОМЕР_1 та від 26.05.2017р. №6413-01-13-05/НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з контрагентом - ТзОВ Праймвей-Трейдінг підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації щодо господарських операціях з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з контрагентом, а саме з ТзОВ Праймвей-Трейдінг . Відповідач зазначає, що за результатами проведення перевірки ТзОВ Праймвей-Трейдінг встановлено відсутність вказаного підприємства за його місцезнаходженням. Відповідач вказує на неможливість підтвердження реальності господарських відносин позивача з контрагентами з огляду на неможливість встановлення наявності у ТзОВ Праймвей-Трейдінг основних фондів, у тому числі транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач не подав для перевірки документів, які б визначали характеристики придбаного вугілля, його марку та посвідчували його якість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Позивач - ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) зареєстрований як ФОП 03.09.2009р. Червоноградським міськвиконкомом, місцезнаходження: АДРЕСА_1. Позивач перебуває на обліку в Червоноградській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. З 04.09.2009р.

На підставі ст.77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт 14.04.2017р. №461/13-01-13-05/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено такі порушення:

- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2014рік в сумі 90010,56грн.;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.2, ч.3 ст.9, ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік у сумі 12659,79грн.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки від 14.04.2017р. №461/13-01-13-05/НОМЕР_1, а тому 20.04.2017р. подав до ГУ ДФС у Львівській області заперечення на вказаний акт. За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС України прийняла рішення про проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

Як вбачається з акта Про результати проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. від 26.05.2017р. №6413-01-13-05/НОМЕР_1 при проведенні перевірки встановлено такі порушення:

- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2014рік в сумі 90010,56грн.;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.2, ч.3 ст.9, ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік у сумі 12659,79грн.

На підставі вказаних актів перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 112530,20грн., в тому числі 90010,56грн. за основним платежем та 22502,64грн. за штрафними санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307 у розмірі 12659,79грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом бо платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.05.2017р. №0001341307 у розмірі 3797,94грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ Праймвей Трейдінг (код ЄДРПОУ 38821765) суд встановив таке.

Між позивачем та ТзОВ Праймвей Трейдінг укладено договір поставки від 16.09.2013р., відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ Праймвей Трейдінг ) зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (вугілля).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Праймвей Трейдінг позивач надав суду копії таких документів: договору поставки від 16.09.2013р. з додатком, накладних №72 від 03.01.2014р., №73 від 06.01.2014р., №80 від 10.01.2014р., №94 від 13.01.2014р., №95 від 14.01.2014р., №583 від 16.01.2014р., №587 від 17.01.2014р., №590 від 20.01.2014р., №591 від 21.01.2014р., №592 від 22.01.2014р., №593 від 23.01.2014р., №49 від 04.02.2014р., №50 від 05.02.2014р., №61 від 06.02.2014р., №62 від 08.02.2014р., №73 від 10.02.2014р., №80 від 11.02.2014р., №789 від 12.02.2014р., №794 від 13.02.2014р., №801 від 14.02.2014р., №815 від 17.02.2014р., №829 від 18.02.2о14р., акти прийому-передачі товару від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., акти звіряння заборгованості станом на 01.02.2014р., 01.03.2014р.,

Суд встановив, що позивач володіє необхідними ресурсами для зберігання, транспортування та використання вугілля, придбаного у з ТзОВ Праймвей Трейдінг , що підтверджується договором оренди земельної ділянки №01/5 від 01.05.2013р., договором оренди обладнання від 10.09.2009р., свідоцтвами про реєстрацію машини серії АБ №669009 від 15.10.2008р., серія ІНА 510449 від 06.09.2003р., САТ №4811239 від 12.12.2013р., договором оренди транспортного засобу з напівпричіпом №16/12 від 16.12.2013р.

Факт оплати за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями №5 від 22.01.2014р., №3 від 22.01.2014р., №4 від 22.01.2014р., №7 від 23.01.2014р., №6 від 2591 від 23.01.2014р., №8 від 23.01.2014р., №19 від 21.02.2014р., №20 від 21.02.2014р., №18 від 21.02.2014р., №21 від 21.02.2014р.

На підтвердження транспортування вугілля, придбаного у ТзОВ Праймвей Трейдінг , позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних ДЕМ №1 від 03.01.2014р., ДЕМ №2 від 06.01.2014р., ДЕМ №3 від 10.01.2014р., ДЕМ №4 від 13.01.2014р., №5 від 14.01.2014р., №6 від 16.01.2014р., №7 від 17.01.2014р., №8 від 20.01.2014р., №9 від 21.01.2014р., №10 від 22.01.2014р., №11 від 23.01.2014р., №13 від 04.02.2014р., №14 від 05.02.2014р., №15 від 06.02.2014р., №16 від 08.02.2014р., №17 від 10.02.2014р., №18 від 11.02.2014р., №19 від 12.02.2014р., №20 від 13.02.2014р., №21 від 14.02.2014р., №22 від 17.02.2014р., №23 від 18.02.2014р. та журнал реєстрації довіреностей за 2014р.

Транспортування вугілля, як зазначено у товарно-транспортних накладних, здійснювалося водієм ОСОБА_4, який працював у позивача за трудовим договором з 10.04.2012р. по 23.09.2015р., що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_2 від 23.02.2002р., медичною довідкою від 22.03.2013р., особовою карткою працівника від 10.02.2012р., трудовим договором від 10.04.2012р., витягом з трудової книжки працівника.

Суд встановив, що вугілля, придбане у ТзОВ Праймвей Трейдінг , позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності, а саме продав ТзОВ Агроконцерн , що підтверджується копіями таких документів: договору №13 від 25.04.2012р. з додатком, акта приймання-передачі №2 від 28.02.2014р., листа-запиту від 10.02.2015р. №6, листа-відповіді від 18.02.2015р. №43, договору №22 від 17.09.2013р. з додатком, видаткової накладної №35 від 17.09.2013р., товарно-транспортної накладної ДЕМ №42 від 17.09.2013р.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відсутність у позивача документів, які підтверджують якість придбаного вугілля, не може вважатися єдиною підставою для висновків про неможливість підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТзОВ Праймвей Трейдінг .

Суд критично оцінює посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Праймвей Трейдінг (код за ЄДРПОУ 38821765) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. , зокрема, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій, виходячи з такого.

Відповідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків проводяться з метою отримання податкової інформації. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Із вказаного актів вбачається, що провести зустрічну звірку немає можливості, так як платники податку не знаходяться за податковою адресою. Як випливає із аналізу зазначеної податкової інформації при її складанні використовувалась інформація лише з електронної системи Податковий блок та Єдиний реєстр податкових накладних .

Таким чином, при складенні податкової інформації податкових органів не мав жодних первинних документів щодо здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентом. При цьому, використання податковим органом при складанні податкової інформації звірки даних із внутрішніх баз даних ДФС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 вказаного Кодексу.

Крім вказаного, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до вказаної особи.

Суд також враховує постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №813/3849/15, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016р., за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою, зокрема, встановлено дійсність господарських відносин між позивачем та ТзОВ Праймвей Трейдінг за договором поставки від 16.09.2013р.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ Праймвей Трейдінг було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ Праймвей Трейдінг чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ Праймвей Трейдінг з боку відповідача надано не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ Праймвей Трейдінг .

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановлено судом на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договору з контрагентом, позивач проявив належну обачність.

Відповідно до п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 вказаного Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 вказаного Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 вказаного Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої вказаним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 вказаного Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої вказаним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску;

4) для платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону, - на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 вказаного Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

При розгляді справи суд враховує постанови Верховного Суду України від 9 вересня 2008року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010року у справі N 21-573во10 згідно з яким, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаної особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до вказаного суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307, рішення про застосування штрафних санкцій від 31.05.2017р. №0001341307, прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням наведеного, на користь позивача слід стягнути з ГУ ДФС у Львівській області судовий збір у розмірі 1289,72грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви відповідно до платіжного доручення №41 від 08.06.2017р.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 31.05.2017р. №0001321307.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій від 31.05.2017р. №0001341307.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 72коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Г. Гулик