Ухвала

від 22.11.2017 по справі 813/2144/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10125/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 31.05.2017р. №0001321307, вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307, рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій від 31.05.2017р. №0001341307.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ГУ ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки за результатами проведення перевірки ТзОВ «Праймвей-Трейдінг» встановлено відсутність вказаного підприємства за його місцезнаходженням. Відповідач вказує на неможливість підтвердження реальності господарських відносин позивача з контрагентами з огляду на неможливість встановлення наявності у ТзОВ «Праймвей-Трейдінг» основних фондів, у тому числі транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач не подав для перевірки документів, які б визначали характеристики придбаного вугілля, його марку та посвідчували його якість.

Представник ГУ ДФС у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі ст.77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт 14.04.2017р. №461/13-01-13-05/НОМЕР_1.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки від 14.04.2017р. №461/13-01-13-05/НОМЕР_1, а тому 20.04.2017р. подав до ГУ ДФС у Львівській області заперечення на вказаний акт. За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС України прийняла рішення про проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

На підставі вказаних актів перевірки прийнято

- податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 112530,20грн., в тому числі 90010,56грн. за основним платежем та 22502,64грн. за штрафними санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307 у розмірі 12659,79грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом бо платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.05.2017р. №0001341307 у розмірі 3797,94грн.

Досліджуючи питання реальності господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Праймвей Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38821765), колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Праймвей Трейдінг» укладено договір поставки від 16.09.2013р., відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ «Праймвей Трейдінг» ) зобов'язується передати у власність покупця (позивача), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар (вугілля).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ «Праймвей Трейдінг» позивач надав суду копії таких документів: договору поставки від 16.09.2013р. з додатком, накладних №72 від 03.01.2014р., №73 від 06.01.2014р., №80 від 10.01.2014р., №94 від 13.01.2014р., №95 від 14.01.2014р., №583 від 16.01.2014р., №587 від 17.01.2014р., №590 від 20.01.2014р., №591 від 21.01.2014р., №592 від 22.01.2014р., №593 від 23.01.2014р., №49 від 04.02.2014р., №50 від 05.02.2014р., №61 від 06.02.2014р., №62 від 08.02.2014р., №73 від 10.02.2014р., №80 від 11.02.2014р., №789 від 12.02.2014р., №794 від 13.02.2014р., №801 від 14.02.2014р., №815 від 17.02.2014р., №829 від 18.02.2о14р., акти прийому-передачі товару від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., акти звіряння заборгованості станом на 01.02.2014р., 01.03.2014р.,

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач володіє необхідними ресурсами для зберігання, транспортування та використання вугілля, придбаного у з ТзОВ «Праймвей Трейдінг» , що підтверджується договором оренди земельної ділянки №01/5 від 01.05.2013р., договором оренди обладнання від 10.09.2009р., свідоцтвами про реєстрацію машини серії АБ №669009 від 15.10.2008р., серія ІНА 510449 від 06.09.2003р., САТ №4811239 від 12.12.2013р., договором оренди транспортного засобу з напівпричіпом №16/12 від 16.12.2013р.

Факт оплати за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями №5 від 22.01.2014р., №3 від 22.01.2014р., №4 від 22.01.2014р., №7 від 23.01.2014р., №6 від 2591 від 23.01.2014р., №8 від 23.01.2014р., №19 від 21.02.2014р., №20 від 21.02.2014р., №18 від 21.02.2014р., №21 від 21.02.2014р.

На підтвердження транспортування вугілля, придбаного у ТзОВ «Праймвей Трейдінг» , позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних ДЕМ №1 від 03.01.2014р., ДЕМ №2 від 06.01.2014р., ДЕМ №3 від 10.01.2014р., ДЕМ №4 від 13.01.2014р., №5 від 14.01.2014р., №6 від 16.01.2014р., №7 від 17.01.2014р., №8 від 20.01.2014р., №9 від 21.01.2014р., №10 від 22.01.2014р., №11 від 23.01.2014р., №13 від 04.02.2014р., №14 від 05.02.2014р., №15 від 06.02.2014р., №16 від 08.02.2014р., №17 від 10.02.2014р., №18 від 11.02.2014р., №19 від 12.02.2014р., №20 від 13.02.2014р., №21 від 14.02.2014р., №22 від 17.02.2014р., №23 від 18.02.2014р. та журнал реєстрації довіреностей за 2014р.

Транспортування вугілля, як зазначено у товарно-транспортних накладних, здійснювалося водієм ОСОБА_4, який працював у позивача за трудовим договором з 10.04.2012р. по 23.09.2015р., що підтверджується посвідченням водія серії ІНА №352744 від 23.02.2002р., медичною довідкою від 22.03.2013р., особовою карткою працівника від 10.02.2012р., трудовим договором від 10.04.2012р., витягом з трудової книжки працівника.

Вугілля, придбане у ТзОВ «Праймвей Трейдінг» , позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності, а саме продав ТзОВ «Агроконцерн» , що підтверджується копіями таких документів: договору №13 від 25.04.2012р. з додатком, акта приймання-передачі №2 від 28.02.2014р., листа-запиту від 10.02.2015р. №6, листа-відповіді від 18.02.2015р. №43, договору №22 від 17.09.2013р. з додатком, видаткової накладної №35 від 17.09.2013р., товарно-транспортної накладної ДЕМ №42 від 17.09.2013р.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність у позивача документів, які підтверджують якість придбаного вугілля, не може вважатися єдиною підставою для висновків про неможливість підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Праймвей Трейдінг» .

Крім того, колегія суддів наголошує, що наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 18.02.2010 року №48 Про затвердження національних стандартів України не внесений до державного реєстру нормативно-правових актів. Більше того, вказаний вище стандарт не може використовуватися у правовідносинах між ТзОВ Праймвей Трейдінг як постачальником та ФОП ОСОБА_5 як покупцем, так як позивач не придбав вугілля для побутових чи особистих потреб як споживач, а купляв його з метою подальшого продажу й отримання доходу.

Суд критично оцінює посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 23.05.2014р. №190/22-04/38821765 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймвей Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 38821765) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.» , зокрема, на підставі якого відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій, виходячи з такого.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків проводяться з метою отримання податкової інформації. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Із вказаного акта вбачається, що провести зустрічну звірку немає можливості, так як платники податку не знаходяться за податковою адресою. Як випливає із аналізу зазначеної податкової інформації при її складанні використовувалась інформація лише з електронної системи «Податковий блок» та «Єдиний реєстр податкових накладних» .

Таким чином, при складенні податкової інформації податкових органів не мав жодних первинних документів щодо здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентом. При цьому, використання податковим органом при складанні податкової інформації звірки даних із внутрішніх баз даних ДФС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 вказаного Кодексу.

Крім вказаного, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до вказаної особи.

Суд також враховує постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №813/3849/15, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016р., за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м.Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою, зокрема, встановлено дійсність господарських відносин між позивачем та ТзОВ «Праймвей Трейдінг» за договором поставки від 16.09.2013р.

Колегія суддів наголошує, що в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Праймвей Трейдінг» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Праймвей Трейдінг» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ «Праймвей Трейдінг» з боку відповідача надано не було.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Праймвей Трейдінг» , а відтак податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на суму 112530,20грн., в тому числі 90010,56грн. за основним платежем та 22502,64грн. за штрафними санкціями; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2017р. №Ф-0001331307 у розмірі 12659,79грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом бо платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.05.2017р. №0001341307 у розмірі 3797,94грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 813/2144/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлений 22 листопада 2017 року.