Постанова

від 27.02.2018 по справі 813/2144/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №813/2144/17

адміністративне провадження №К/9901/3608/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у складі судді Гулика А.Г. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Курилець А.Р., Качмар В.Я., Мікула О.І.

У С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, платник податків) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31 травня 2017 року № Ф-0001331307 у сумі 12659 грн. 79 коп., скасування податкового повідомлення - рішення від 31 травня 2017 року № 0001321307 у сумі 112513 грн. 20 коп. та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 31 травня 2017 року №0001341307 у сумі 3797 грн. 94 коп., з мотивів протиправності їх прийняття податковим органом.

18 вересня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позовні вимоги задоволені повністю.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили із реального здійснення господарських операцій при виконанні договору поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю Праймвей Трейдінг .

13 грудня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення застосування судами пункту 177.4 статті 174 Податкового кодексу України, яке полягає у недоведеності факту придбання товару, що за позицією податкового органу призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Доводи касаційної скарги податкового органу розглядаються Судом з урахуванням встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судом касаційної інстанції, а саме здійснюється перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду надійшов, в якому Фізична особа - підприємець просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у справі - без змін. Відзивом наведена ціла низка спростувань доводів касаційної скарги, деякі з них є спірними, але всі вони стосуються виключно фактичних обставин справи, які не можуть бути переоцінені судом виходячи з меж касаційного перегляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у березні 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2016р., за результатами якої складено акт 14 квітня 2017р. На підставі акту перевірки, за результатами адміністративного апеляційного оскарження податковим органом прийняті акти індивідуальної дії, які є предметом оскарження у цій справі.

Податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017р. №0001321307, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податковими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 112530,20грн., в тому числі 90010,56грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 22502,64грн. Правовими підставами збільшення суми грошового зобов'язання наведені норми пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведенні норми пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податковим органом на донараховану суму податку на дохід нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 12659 грн. 79 коп., та застосовані штрафні санкції у сумі 3797 грн. 94 коп., шляхом прийняття податковим органом 31 травня 2017 року рішення Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску №0001341307 і, як наслідок цього, у цей же день складена та направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001331307 на суму 12659,79 грн.

Досліджуючи питання реальності господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Праймвей Трейдінг , суди попередніх інстанцій встановили факт укладення та виконання договору поставки вугілля від 16 вересня 2013р., дослідили акти звіряння заборгованості станом на 01 лютого 2014 року, 01 березня 2014 року, факт отримання, оплати, транспортування (перевезення) вугілля, встановили наявність необхідних ресурсів у позивача для зберігання, транспортування та використання вугілля.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що первинні документи, видані позивачу його контрагентом, складені по факту здійснення господарської діяльності.

Посилання податкового органу на Посвідчення якості вугілля як необхідний документ, який супроводжує цей товар є прийнятними, цей документ є не тільки тим, що відповідає за технічні стандарти якості, але й розрахунковим, оскільки за певних умов саме на підставі нього здійснюються приплати та скидки по якості. Зазначений документ регулюється спеціальними нормами, Стандарти не є нормативно - правовими актами, не підлягають реєстрації Міністерством юстиції України, разом із тим це документи, які посідають своє окреме місце в системі регулювання суспільних відносин, дотримання їх вимог є доказами, які оцінюються на загальних підставах. Прийняття цього доводу Судом не є вирішальним доказом відсутності факту придбання товару, у спірних відносинах вугілля.

Марка (Сорт) вугілля, його походження, подальший продаж, формування доходу за операціями продажу за весь період перевірки досліджені та встановлені актом перевірки, який є доказом податкового правопорушення у даній справі. Акт перевірки є повним, стосовно операцій придбання та подальшого продажу вугілля застосований суцільний метод перевірки, інформація наведена актом перевірки спростовує доводи податкового органу щодо відсутності факту придбання товару (вугілля) і, як наслідок, формування витрат за цими господарськими операціями.

Положення статті 177.4 статті 174 Податкового кодексу України визначає дві взаємопов'язані умови для віднесення сплачених сум товарів (послуг) до складу витрат, це факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності та підтвердження цього факту належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин ці дві обставини є наявними, встановлені судами попередніх інстанцій, правозастосування наведеної норми переглянуто під час касаційного провадження.

Відтак, підстави для визначення податку на доходи, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку та, як наслідок, донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування та формування вимоги відсутні.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №813/2144/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П. Юрченко