Ухвала

від 19.09.2017 по справі 2а-0770/3382/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6834/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Пліша М.А., Ільчишин Н.В

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коватехбуд до Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ Коватехбуд звернулося в суд з адміністративним позовом до Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 5 листопада 2012 року № 000237/22-0/33925714 про збільшення ТОВ Коватехбуд суми грошового зобов язання по податку на прибуток на загальну суму 158 387,00 грн.; від 5 листопада 2012 року № 000238/22-0/33925714 про збільшення ТОВ Коватехбуд суми грошового зобов язання по ПДВ на загальну суму 151 403,00 грн.; від 5 листопада 2012 року №000239/22-0/33925714 про зменшення ТОВ Коватехбуд розміру від ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73 763,00 грн.; від 5 листопада 2012 року №000240/22-0/33925714 про зменшення ТОВ Коватехбуд суми від ємного значення об єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 420 667,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами. На думку позивача, ним доведено та підтверджено поданими доказами помилковість зазначеного висновку, відтак, оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 05 листопада 2012 року №000237/22-0/33925714 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Коватехбуд суми грошового зобов язання по податку на прибуток на загальну суму 158 387,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 05 листопада 2012 року №000238/22-0/33925714 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Коватехбуд суми грошового зобов язання по податку на додану вартість на загальну суму 151 403,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 05 листопада 2012 року №000239/22-0/33925714 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Коватехбуд розміру від ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73 763,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС від 05 листопада 2012 року №000240/22-0/33925714 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Коватехбуд суми від ємного значення об єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 420 667,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Ужгородська ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Коватехбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року відповідачем складено акт від 22.10.2012 року №1171/22-0/33925714, яким встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.п. 2.1, 2.4 розділу 2, п.п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля , ст. ст. 1, 2, п. 2.ст. 3, п.п. 3, 7 ст. 8, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 11.1, 11.5-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п. 150.1 ст. 150, абз. 2 п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 158 387, 00 грн. та зменшено від ємне значення об єкта оподаткування у загальній сумі 420 667,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 19 5015, 00 грн.; - п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 121 252, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012 року: - №000237/22-0/33925714, яким збільшено суму грошового зобов язання за платежем податок на прибуток в розмірі 158 387, 00 грн.; - №000238/22-0/33925714, яким збільшено суму грошового зобов язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 121 252, 00 грн. за основним платежем та 30 151, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №000239/22-0/33925714, яким зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73 763, 00 грн.; - №000240/22-0/33925714, яким зменшено розмір від ємного значення об єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 420 667,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень - рішень, вимоги позову відповідають вимогам законодавства, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов язаних з визначенням об єктів оподаткування та/або податкових зобов язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб єктів господарської діяльності, які зобов язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт реальності здійснення господарських операцій ТзОВ Коватехбуд з ТОВ ІБХ-Транспорт , ТОВ Карпати-2003 , ТОВ Андезит , ДП Управління промислових підприємств ДА залізничного транспорту України , ТОВ Лео-Брант , ТОВ Карла Україна підтверджується: актом виконаних робіт від 31.10.2011 року № 31/10/11/6/; актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2011 року №31/10/11/6/к; актом надання послуг від 31.10.2011 року №31/10/11/7/к; актом надання послуг від 30.12.2011 року №30/12/11/5/к; актом надання послуг від 13.03.2012 року №13/03/12/1/к; договором купівлі-продажу від 12.05.2011 року за №2; контрактом від 08 серпня 2011 року №3/11, договором від 02.01.2011 року №1; договором від 01.08.2011 року №2/11; ТТН; податковими та видатковим накладними, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, долучені позивачем документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб єктності учасників господарських операцій, зв язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість віднесення до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток сум по взаємовідносинах з ТОВ ІБХ-Транспорт , ТОВ Карпати-2003 , ТОВ Андезит , ДП Управління промислових підприємств ДА залізничного транспорту України , ТОВ Лео-Брант , ТОВ Карла Україна , а також формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість періоду, що перевірявся.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом, долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовує висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №2а-0770/3382/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.09.2017 року.