Постанова

від 19.09.2017 по справі 904/11429/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017 року Справа № 904/11429/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменко І.М., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 20.07.2017 р. № 26/391 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 15.02.2017 р. )

за участю: представник Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р.

прийнятої за результатами розгляду скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" на дії

Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра

Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ",

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди майна

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР",

м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ",

м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю: Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра

Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просило суд: винести ухвалу, якою скасувати постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника від 22.05.2017 р. ВП № 53939852 державного виконавця Арутюняна Е. Б. Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; зобов'язати зберігача арештованого майна - Публічне акціонерне товариство "Дніпрометиз" в особі представника за довіреністю № 356 від 04.10.2016 р. ОСОБА_3, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Феро-Центр" арештоване постановою від 22.05.2017 р. ВП № 53939852 майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р. ( суддя Суховаров А. В. ) у справі № 904/11429/16 в задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р. по справі № 904/11429/16 та прийняти нове судове рішення, яким вимоги ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" задовольнити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" посилається на те, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , оскільки останнім було арештовано та вилучено майно не Боржника, як того вимагає норма закону, а майно, яким Боржник лише користувався під час ведення господарської діяльності.

На думку Скаржника, суд першої інстанції, даючи правову оцінку тому, якими мають бути дії власника та користувача майна як третіх осіб щодо арештованого майна, не врахував, що Скаржник є стороною у виконавчому проваджені, та відповідно, вийшов за межі скарги. У той же час, з урахуванням того, що ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР , який не є власником арештованого та вилученого майна, але є стороною виконавчого провадження у якості Боржника, то захист його прав здійснюється шляхом подання скарги у порядку ст. 121-2 ГПК України на дії державного виконавця, внаслідок чого були порушені права і інтереси Скаржника. Саме з цих підстав Постанова державного виконавця, яка була винесена в результаті вищевказаних порушень порядку при проведенні арешту та вилученні майна, мала бути скасована ухвалою господарського суду.

ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" зазначає, що внаслідок незаконних дій державного виконавця: Боржника позбавлено можливості продовження ведення господарської діяльності з використанням арештованого та вилученого майна, яке Боржник орендує на підставі відповідного правочину; Боржник несе матеріальну відповідальність за орендоване майно перед Орендодавцем. Відтак, вищевикладені дії державного виконавця призвели до порушення прав Боржника та його інтересів з вищевказаних підстав.

ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р. у справі № 904/11429/16 без змін, оскільки вважає що ухвала господарського суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Боржника необґрунтованими та неправомірними. Крім того, ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР , звертаючись до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою на постанову Центрального ВДВС міста Дніпра про опис та арешт майна ( коштів ) боржника від 22.05.2017 р. ( ВП № 53939852 ), єдиною підставою для скасування цієї постанови зазначає, що майно, яке було описане та арештоване йому не належить, а належить на праві власності іншій юридичній особі - ТОВ СТИЛ-МЕТ . Виходячи з наведеного, ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" вважає, що ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР , як боржник у виконавчому проваджені, не наділений правом захисту інтересів ТОВ СТИЛ-МЕТ . Ані норми ст. 121-2 ГПК України, ані Закон України Про виконавче провадження не передбачають звернення Боржника зі скаргою на дії органів ДВС в зв'язку з арештом майна третіх осіб.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Науменко І.М., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. у справі № 904/11429/17 апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 19.09.2017 р.

В судове засідання 19.09.2017 р. представник Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

П.3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18 ( із змінами і доповненнями ) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 102 ГПК України встановлений строк розгляду апеляційної скаги на ухвалу місцевого господарського суду, який складає п'ятнадцять днів з дня постановленння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду апеляційної скарги, судова колегія розглядає апеляційну скаргу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 19.09.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперчення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2017 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 р. по справі № 904/11429/16, видано накази: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ" суму 64 453, 02 грн. заборгованості з орендних платежів, 128 906, 04 грн. неустойки, 2 900, 39 грн. судового збору; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ" прийняти у Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРО-ЦЕНТР об'єкт оренди, переданий у тимчасове, платне та зворотнє користування за Договором оренди (найму) майна № 989/13 від 01.12.2013 р., а саме - майданчик відкритого типу з мостовим краном в/п 10 т. загальною площею 560,00 кв.м. ( склад металу), - нежитлові приміщення загальною площею 80,00 кв. м. ( біля склад металу ), надавши можливість вивільнити об'єкт оренди від майна ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР .

Постановою Центрального відділу державною виконавчою служби міста Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.05.2017 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/11429/16 від 10.05.2017 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОМЕТИЗ" - 64 453,02 грн. заборгованості з орендних платежів, 128 906,04 грн. неустойки, 2 900,39 грн. судового збору.

22.05.2017 р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про арешт майна ( коштів ) боржника, за змістом якої державним виконавцем описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику: силовий електричний кабель АВВГ 3x120х1x95 у кількості - 705 метрів, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; електровантажна магнитна шайба М-42 у кількості 1, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20; електромагнит М-42 зі станцією керування у кількості 1, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20. Вказане майно передано на відповідальне зберігання представнику Стягувача.

ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії держаного виконавця з винесення постанови про опис та арешт майна від 22.08.2017 р., з огляду на те, що описане та арештоване майно не є власністю боржника, а лише перебуває у нього в оренді для ведення господарської діяльності, що порушує права користувача - ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР та блокує його господарську діяльність, а також порушує права власника цього майна - ТОВ СТИЛ-МЕТ .

Під час розгляду скарги в суді першої інтанції, ПАТ "ДНІПРОМЕТИЗ" проти скарги заперечувало, посилаючись на те, що під час вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна, Божником не було надано доказів на підтвердження права власності третіх осіб на майно, що підлягає опису та арешту державним виконавцем.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 121 2 ГПК України.

Ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення скарги Боржника.

Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали господарського суду, колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеною позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом ( ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; інші документи, визначені у частині першій статті 3 Закону.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

22.05.2017 р. на підставі первинних та інших документів ( інвентаризаційного опису, бухгалтерських довідок Боржника, накладних тощо ), які підтверджували право власності Боржника на рухоме майно ( переданих до органу державної виконавчої служби Стягувачем ) старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Дніпра на підставі ст. 56 Закону України Про виконавче провадження з метою забезпечення повного та своєчасного виконання рішення проведено опис та арешт майна Боржника, про що винесена відповідна постанова.

Так, було описано та накладено арешт на наступне майно Боржника, що перебувало на території Стягувача ( орендованих Боржником площах ) за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20: Електровантажна магнітна шайба М-42 у кількості 1 шт.; Електромагнит М-42 зі станцією керування у кількості 1 шт.; Силовий електричний кабель АВВГ. Відповідальним зберігачем цього майна призначено представника Стягувача ОСОБА_3 .

В процедурі проведення опису та арешту зазначеного майна приймав участь директор Боржника - ОСОБА_5, який ані під час проведення опису та арешту майна ані згодом у своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, які були подані після проведення виконавчої дії, не надав відділу ДВС документи, що підтверджували б право власності третіх осіб на арештоване майно.

Як зазначалося раніше, ТОВ "ФЕРО-ЦЕНТР" оскаржує дії держаного виконавця з винесення постанови про опис та арешт майна від 22.08.2017 р., з огляду на те, що описане та арештоване майно не є його власністю, що також порушує права власника цього майна - ТОВ СТИЛ-МЕТ .

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 р. № 9 ( із змінами ) далі постанова Пленуму - відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту ( опису ) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 - 2 ГПК.

ТОВ СТИЛ-МЕТ не звертався до суду з позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту ( суду доказів не надано ).

З відповідною скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна, звернувся Боржник.

У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК ) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ( п. 9.10. постанови Пленуму ).

Ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок визначення вартості майна боржника, його оцінку.

Боржник не оскаржує визначення вартості майна, його оцінку.

Ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок зберігання майна, на яке накладено арешт.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування ( ч. 2 ст. 58 Закону ).

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем ( ч. 3 ст. 58 Закону ).

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника ( ч. 4 ст. 58 Закону ).

Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України ( ч. 5 ст. 58 Закону ).

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна ( ч. 6. ст. 58 Закону ).

Скаржником не доведено фактів порушення відділом ДВС приписів чинного законодавства ( ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" ) під час проведення відповідних дій, які б свідчили про наявність підстав для визнання їх незаконними та скасування оскаржуваної постанови.

На підтвердження таких висновків апеляційний суд також враховує, що у своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна, Боржник не вказуючи конкретну дату переходу права власності на арештоване майно до третьої особи, не надаючи жодних документів, які б підтвердили перехід права власності на таке майно, повідомляє відділ ДВС, що арештоване майно йому, начебто, не належить. На підтвердження таких своїх зауважень Боржник надає лише Інвентарну відомість основних засобів... , форма та зміст якої не відповідають нормативно встановленому порядку обліку основних засобів на підприємствах та суперечить, в тому числі, Методичним рекомендаціям з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженим Наказом Мінфіну № 561 від 30.09.2003 р. Так, з наданого Боржником документу не можливо встановити чи це вибірковий перелік майна, який належить Боржнику, чи повний перелік основних засобів Боржника. Всупереч Методичним рекомендаціям та нормам Наказу Мінстату № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" згаданий документ не містить в собі посилання на інвентарні номери основних засобів, на їх інвентарні картки; не містить в собі дані про вибулі основні засоби Боржника та причини їх вибуття.

У своїх зауваженнях на постанову про опис та арешт майна, Боржник зазначає, що арештоване та описане майно, перебуває у нього в оренді, але в той же час не надав державному виконавцеві жодних документів, які б підтверджували орендні відносини щодо описаного та арештованого майна, зокрема будь-яких господарських договорів чи первинну документацію.

Крім того, відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ ФЕРО- ЦЕНТР по результатам інвентаризації за 2016 рік від 01.10.2016 р. - на балансі Боржника обліковується арештоване майно ( магнітні шайби та силовий кабель - пункти 4, 27, 28 інвентаризаційного переліку). Вказаний оригінал інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ ФЕРО-ЦЕНТР за 2016 рік від 01.10.2016 з супровідним листом № 06/04-01 від 06.04.2017 р. надавався державному виконавцеві при проведенні опису та арешту майна Боржника.

Таким чином, при проведенні опису та арешту майна Боржника у виконавчому провадженні № 53939852 старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області діяв в межах встановлених законодавством України, зокрема ст. 56 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 та згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 .

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на Скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРО-ЦЕНТР" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2017 р. у справі № 904/11429/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 21.09.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов