Рішення

від 12.09.2017 по справі 911/1557/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 911/1557/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн", м. Одеса,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", смт. Іванків,

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг", с. Проців Бориспільського району,

про стягнення 3 774 533,11 грн.

Головуючий суддя О.В. Конюх;

судді В.М. Бабкіна та Н.Г. Шевчук

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2. довіреність від 10.07.2017;

від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність від 29.03.2017 № 2903/17-1;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 17.05.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг", в якому просить суд стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" 3774 533,11 грн. заборгованості, яка складається з: 2 164 172,78 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, 954 016,08 грн. інфляційних втрат, 83469,7 грн. 3% процентів річних та 572 874,55 грн. пені за порушення грошових зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" і товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" було укладено договір транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, за яким позивач надав послуги відповідачу 1, що підтверджується підписаними актами прийому-здачі наданих послуг, однак відповідач 1 обов'язку щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 2 164 172,78 грн., які він просить суд стягнути з врахуванням нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 954 016,08 грн. інфляційних втрат, 83 469,7 грн. 3% процентів річних та 572 874,55 грн. пені.

Крім того, позивач вказує, що 26.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн", товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" було укладено договір поруки, за яким відповідач 2 зобов'язався солідарно з відповідачем 1 відповідати перед позивачем у випадку порушення відповідачем 1 зобов'язань за основним договором №99 від 01.07.2013.

У зв'язку з наведеним вище просить суд стягнути заборгованість в розмірі 3774533,11 грн. солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2017 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1557/17 та призначено справу до розгляду на 11.07.2017.

11.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 11.07.2017, в якому відповідач 1 просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач помилково вказує про відсутність оплат за рахунком №1412050 від 26.12.2014. Так, відповідач наголошує на тому, що оплатив надані послуги згідно вказаного вище рахунку, на підтвердження чого додав до відзиву банківські виписки. Крім того, відповідач зазначає, що оплата послуг здійснювалась як на підставі договору, так і на підставі рахунків позивача без прив'язки до рахунків та актів наданих послуг, відповідно зазначені платежі мають бути зараховані позивачем в якості оплати за договором. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодних доказів передання рахунків відповідачу. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не доведено моменту виникнення прострочення по оплаті наданих послуг, відповідно відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

Крім того, 11.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до господарського суду Київської області також надійшло клопотання про застосування позовної давності, в якому відповідач 1 просить суд застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення пені, оскільки позивач звернувся до суду лише 17.05.2017, а відтак пропустив спеціальний строк позовної давності.

11.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 11.07.2017 розгляд справи №911/1557/17 відкладено на 24.07.2017.

24.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" до суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву відповідача 1, в яких позивач вказує, що заявлена сума заборгованості виникла внаслідок не оплати товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" послуг, наданих позивачем та прийнятих товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на підставі підписаних відповідачем 1 семи актів прийому-здачі наданих послуг та семи рахунків на відповідні суми). У відзиві на позов відповідач 1 вказує, що ним було частково оплачено надані послуги, позивач підтверджує часткову оплату по одному з рахунків. Разом з тим, позивач наголошує, що відповідачем 1 не наведено відомостей та не додано доказів оплати послуг за шістьма іншими рахунками, заявленими у позові.

Крім того, позивач вказує, що всі заявлені в позові акти прийому-здачі наданих послуг містять посилання на конкретні рахунки. Крім того а підписаних актах зазначено про зобов'язання ТОВ "Біогазенерго" оплатити послуги згідно цих рахунків, що на думку позивача є доказом того, що на момент підписання актів ТОВ "Біогазенерго" отримало рахунки з необхідними реквізитами. Також, позивач наголошує на тому, що вказані рахунки неодноразово скеровувались відповідачу 1 поштою, на підтвердження чого долучив опис вкладення в цінний лист та чек УДППЗ "Укрпошта".

Окрім того, позивач наголошує на тому, що він дотримав 6-місячний строк направлення вимоги до поручителя, на підтвердження чого посилається на вимогу №0254 від 07.04.2015 та відповідь на неї №7/0904-15 (залучені до матеріалів справи). Враховуючи дати, з яких виникло прострочення оплати послуг за кожним з актів прийому-здачі наданих послуг (07.01.2015, 07.01.2015, 16.01.2015, 21.01.2015,05.02.2015, 05.02.2015,05.02.2015), 6-місячний строк пред'явлення вимоги до поручителя було дотримано.

24.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками від 24.07.2017 .

24.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову.

24.07.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" подано клопотання про продовження строків розгляду спору у справі №911/1557/17.

Ухвалою суду від 24.07.2017 продовжено строк розгляду спору у справі №911/1557/17 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 07.08.2017.

07.08.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" до господарського суду Київської області надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачем була здійснення часткова оплата по рахунку №1412050 від 26.12.2014, позивач відмовляється від частини позовних вимог на суму 258 948,19 грн. та просить суд:

- стягнути у солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 3 515 584,92 грн. заборгованості, яка складається з :

1 905 224,59 грн. - основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013;

954 016,08 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу;

83 469,7 грн. -3% процентів річних від простроченої суми;

572 874,55 грн. - пені за порушення грошових зобов'язань.

Ухвалою суду від 07.08.2017 призначено колегіальний розгляд справи №911/1557/17.

У визначеному статтею 2-1 ГПК України та Положенням про автоматизовану систему документообігу суду на підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2017 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: суддя Конюх О.В. - головуюча, суддя В.М.Бабкіна та Н.Г. Шевчук.

Ухвалою суду від 10.08.2017 справу №911/1557/17 прийнято до провадження колегією у вищезазначеному складі, розгляд справи призначено на 12.09.2017.

В судове засідання 12.09.2017 з'явився представник позивача та відповідача 1. Відповідач 2 свого представника в судові засідання 11.07.2017, 24.07.2017, 07.08.2017, 12.09.2017 не скерував, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується залученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглянувши подану представником позивача заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме від частини суми основного боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин четвертої та шостої ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою ст. 22 ГПК України та перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Відмова товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" від частини суми основного боргу жодним чином не стосується інтересів інших осіб та не обмежує право інших учасників спірних відносин або третіх осіб на захист своїх прав.

Відповідно до статті 78, пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" від позовної вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 258 948,19 грн. та припинити провадження в цій частині.

Одночасно суд додатково звертає увагу позивача на те, що у випадках прийняття судом відмови від позову та припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Крім того, в порядку ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачений судовий збір не підлягає поверненню позивачу, оскільки він саме відмовився від частини вимог, а не зменшив розмір позовних вимог.

Так, предметом спору у справі №911/1557/17 (з врахуванням часткової відмови позивача щодо частини суми основного боргу та прийняття судом такої відмови) є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2: основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 в сумі 1 905 224,59 грн.; інфляційних втрат в сумі 954 016,08 грн.; 3% процентів річних в сумі 83 469,7 грн.; пені за порушення грошових зобов'язань 572 874,55 грн.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (далі по тексту - ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн") до товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (далі по тексту - ТОВ "Біогазенерго") та товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" (далі по тексту - ТОВ "І ОСОБА_1 Інжиніринг" ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд .

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 01.07.2013 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (експедитор) та ТОВ "Біогазенерго" (клієнт) укладено договір №99 транспортного експедирування, відповідно до умов якого:

- за цим договором експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних і внутрішніх перевезень вантажу клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення і залежить від транспортних та інших видатків, передбачених заявкою по кожному конкретному перевезенню (пункт 1.1 договору);

- конкретний список послуг експедитора, вид і найменування вантажу, розмір оплати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправлення і доставки вантажу, вид транспорту, строк доставки конкретного вантажу визначаються відповідною заявкою (пункт 1.3 договору);

- експедитор має право отримувати від клієнта відшкодування в погоджених розмірах додаткових затрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі видатки здійснювались в інтересах клієнта (пункт 2.1.6 договору);

- клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3 банківських днів від дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку з подальшим обов'язковим наданням оригіналу рахунку на протязі 3 робочих днів з моменту виставлення. Якщо попередні послуги експедитора клієнтом не оплачені, а наступні послуги оплачені, то експедитор зараховує таку оплату клієнта по раніше не оплаченим наданим послугам (пункт 3.2 договору);

- за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки. У випадку непогашення клієнтом в місячний строк заборгованості, яка виникла через неоплату рахунків, експедитор може задовольнити свої вимоги за рахунок вартості утримуваного вантажу в порядку передбаченому ст. ст. 396, 397, 591 ЦК України (пункт 3.5 договору);

- цей договір вступає в силу з моменту підписання його та діє до 31.12.2013, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому (пункт 7.1 договору);

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором транспортного експедирування. Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Так, між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (кредитор), ТОВ "Біогазенерго" (боржник) та ТОВ "І ОСОБА_1 Інжиніринг" (поручитель) укладено договір поруки від 26.12.2014, відповідно до умов якого:

- під основним договором в цьому договорі розуміють договір транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 та №17 від 01.03.2014, укладений між кредитором (в основному договорі іменується - експедитор) та боржником (в основному договорі іменується клієнт) (п.1.1.1 договору поруки);

- кредитор відповідно до умов зазначеного договору здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу боржника контейнерах по коносаментам:

MAAODS2073135755; MSCUIP058515; NSAODS1807132440/ZIMUBOM6040668; NSAODS1847932950/ZIMUBOM6042519; NSAODS1916533588/MSCUIP338214; NSAODS1958234352/ZIMUBOM6047800; NSAODS1980534571/ZIMUBOM6048660; MAAODS2129236494; MAAODS2096535985; MAAODS2021135016; MAAODS2040835197 і доставив вантаж за призначенням. Вантаж отриманий боржником (пункт 1.1.2);

- боржник не сплатив послуги кредитора, сума боргу боржника перед кредитором складає 1 287 575,32 грн. Ця сума не є остаточною і щодня змінюється з наростаючим підсумком, і будуть виставлені за фактом вивезення контейнерів, включаючи курсові зміни (пункт 1.1.3 договору поруки);

- пункт 2.4.13, 2.4.15 договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 та №17 від 01.03.2014, передбачає - "обов'язок клієнта оплатити послуги експедитора, а також вартість зберігання вантажу в портах вантаження/вивантаження, перевалки, демередж, детеншн, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі понесені в інтересах клієнта. Пункт 3.5 цього ж договору передбачає штрафні санкції за прострочення наданих послуг" (пункт 1.1.4 договору поруки);

- на прохання судноплавної лінії Sarjak Container Lines. LTD, боржник видав гарантійний лист від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2114, 2115 приватного нотаріуса ОСОБА_4 з оплати послуг лінії Sarjak Container Lines. LTD, у тому числі демередж/детеншн, яка доставила вантаж Боржника у порт призначення за коносаментам: MAAODS2015935031, MAAODS2040835197, MAAODS2096535985, NSAODS2082335797, MAAODS2129236494, AAODS2148636654, MAAODS2198937260, MAAODS2129236494, AAODS2148636654, MAAODS2198937260, MAAODS2232937641, MAAODS2156536826, MAAODS2021135016, NSAODS2144735974, NSAODS2288338356, NSAODS2292038597, NSAODS2035635209, NSAODS2134936693, NSAODS2119835516 (п.1.1.5 договору поруки);

- боржник зобов'язується сплатити борг у розмірі 1 287 575,32 у такі строки та в розмірах:а) в термін до 31.01.2015 - 429 191,77 грн.; б) в термін до 28.02.2015 - 429 191,77 грн.; в) в термін до 311.03.2015 - 429 191,78 грн.. Ця сума не є остаточною і щодня змінюються з наростаючим підсумком і була виставлена за фактом вивезення контейнерів, включаючи курсові зміни (пункт 1.2.1 договору поруки);

- боржник зобов'язується сплатити пеню згідно та на умовах п.3.5 договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 та №17 від 01.03.2014 (пункт 1.2.2 договору поруки);

- у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржника за основним договором №99 від 01.07.2013 та №17 від 01.03.2014, гарантійним листом від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2114, №2115 та за передбаченим розділом 1 цього договору (пункт 2.1 договору поруки);

- у разі порушення боржником зобов'язань за основним договором №99 від 01.07.2013 та за №17 від 01.03.2014, гарантійним листом від 23.12.2014 та за цим договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 2.2 договору поруки);

- у випадку невиконання боржником зобов'язань по цьому договору, кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань боржника або до поручителя. В разі одержання вимоги кредитора, поручитель зобов'язується повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (пункт 3.1 договору поруки);

- поручитель зобов'язаний не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання письмової вимоги кредитора перерахувати суми заборгованості боржника за договором транспортного експедирування №99 від 01.072013 та №17 від 01.03.2014 з урахуванням щоденних змін суми заборгованості з наростаючим підсумком, з урахуванням курсових змін, гарантійним листом від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2114, №2115 приватного нотаріуса ОСОБА_4 на рахунок кредитора. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі кредитора (пункт 3.2 договору поруки);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення договору поруки у зв'язку з виконанням зобов'язань боржником (пункт 6.1 договору поруки).

Приписами ст. 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки від 26.12.2014 встановлено, що поручитель ТОВ "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" поручається за виконання обов'язку боржника -ТОВ "Біогазенерго" за основним договором №99 від 01.07.2013 та гарантійним листом від 23.12.2014 та у разі порушення зобов'язань боржником за договором та гарантійним листом, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. (пункт 2.1 та 2.2 договору поруки).

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Так, судом встановлено, що позивачем не пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією вимоги №0254 від 07.04.2015 та копією відповіді ТОВ "Управляюча компанія "І ОСОБА_5 Інжиніринг" на вказану вимогу №7/0904-15 від 09.04.2015.

Суду не подано жодних доказів, які б давали правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань зі сплати основного боргу, процентів, інфляційних втрат, пені, тобто судом встановлено факт наявності солідарного обов'язку з виконання зобов'язань ТОВ "Біогазенерго" (боржника) та ТОВ "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" (поручителя) перед ТОВ "Фарконт Траспорт Солюшн" за основним Договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За таких обставин, судом встановлено наявність солідарного зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем за Договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 та гарантійним листом від 23.12.2014, в результаті чого відповідач 2 - ТОВ "І ОСОБА_1 Інжиніринг" зобов'язаний перед позивачем в тій самій мірі, що й відповідач 1 - ТОВ "Біогазенерго", включаючи суми основного боргу, процентів, інфляційних втрат, пені при цьому позивач ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" у відповідності до частини 1 ст. 543 ЦК України має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від солідарних боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Так, щодо встановлення факту порушення відповідачем 1 зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, суд зазначає таке.

З долучених до матеріалів справи актів прийняття-здачі наданих послуг, підписаних обома сторонами, позивачем надано, а відповідачем 1 прийнято послуг всього на суму 2164 172,78 грн. в рамках договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, зокрема:

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 29.12.2014 всього на суму 576 652,09 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 29.12.2014 всього на суму 550 156,77 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 12.01.2015 всього на суму 353 356,05 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 15.01.2015 всього на суму 416 932,28 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 190 992,55 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 64 021,56 грн.

- акт прийому-здачі наданих послуг до договору №99 від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 12 061,48 грн.

Відповідно до частини другої ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже, судом встановлено, що виконавець належним чином та в строк виконав свої договірні зобов'язання, про що, зокрема, свідчить відсутність скарг або заперечень з боку замовника, що відповідно породжує обов'язок замовника оплатити виконавцю обумовлену договором плату.

Умовами договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 сторони погодили, що клієнт оплачує рахунки експедитора на протязі 3 банківських днів від дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку з подальшим обов'язковим наданням оригіналу рахунку на протязі 3 робочих днів з моменту виставлення. Якщо попередні послуги експедитора клієнтом не оплачені, а наступні послуги оплачені, то експедитор зараховує таку оплату клієнта по раніше не оплаченим наданим послугам (пункт 3.2 договору).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, позивач твердить, що виставив відповідачу рахунки відповідно до актів приймання-здачі наданих послуг, а саме:

- рахунок №1412048 від 26.12.2014 на суму 576 652,09 грн. стосовно NSAODS2119835516/ZIMUBOM6052277 4Ч40? HC 05.09.2014 OOCL NOVOROSSIYSK 28/W AMFU8640332, TCKU9650712, ZCSU8883977;

- рахунок №1412049 від 26.12.2014 на суму 550 156,77 грн. стосовно NSAODS2134936693/ZIMUBOM0077170 4Ч40? HC 11.09.2014 ZIM VANCOVER 15E ZCSU8736261, TCNU8779715, TGHU8514549, CLHU8451105;

- рахунок №1412050 від 26.12.14 на суму 353356,05 на суму 353356,05 грн. стосовно NSAODS2288338356/ZIMUBOM6064184 1Ч40? FR, 1Ч40? OT 01.11.2014 ZIM INDIA 32 E CRTU7603583, GSLU2003664, SJKU4413113;

- рахунок №1501036 від 15.01.2015 на суму 416 932,28 грн. стосовно ZIMUBOM6051055, NSAODS2035635209 1Ч20? FR, 2Ч40? HT 02/08/2014 ZIM LIVORNO 39E CRTU7506011, SJKU5400888, SJKU5402319;

- рахунок №1501039 від 30.01.2015 на суму 190 992,55 грн. стосовно MAAODS2073135755/ZIMUMAA6005019 2Ч40? HT, 2Ч40? OT 25/08/2014 ZIM INDIA 31/E CHIU2400213, SEGU7310440, SJKU5402303, TEXU1524146;

- рахунок №1501040 від 30.01.2015 на суму 64 021,56 грн. стосовно MAAODS2015935031/ZIMUMAA6004789 1Ч40 HT 08.08.2014 OOCL INSTANBUL 128w SJKU5402957;

- рахунок №1501041 від 30.01.2015 на суму 12061,48 грн. стосовно NSAODS2288338356/ZIMUBOM6064184 1Ч20? DV, 1Ч40? FR, 1Ч40? OT 01.11.2014 ZIM INDIA 32E CRTU7603583, GSLU2003664, SJKU4413113;

В той же час, відповідач 1 твердить, що вказані вище рахунки не виставлялись ТОВ "Біогазенерго", а відповідно і не настав строк виконання зобов'язання.

Суд прийняв до уваги доводи відповідача 1, однак не погоджується з такими, оскільки підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін Акти прийому-здачі наданих послуг містять посилання на дату на номер відповідних кожному акту рахунків та зобов'язання ТОВ "Біогазенерго" оплатити позивачеві надані ним послуги згідно з цими рахунками. У суду відсутні підстави вважати, що вказані рахунки на оплату прийнятих послуг не були вручені відповідачу в день підписання Актів прийому-здачі наданих послуг. Також, отримання вказаних рахунків підтверджується частковою оплатою відповідачем 1 наданих позивачем послуг з посиланням в призначенні платежу на рахунок №1412050.

Також суд бере до уваги, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

На підставі наведеного, суд встановив, що позивач надав послуги та виставив рахунки відповідачу, позивач прийняв послуги, підписавши акти та зобов'язавшись оплатити їх згідно виставлених рахунків, а відтак, в силу п.3.2 договору №99 від 01.07.2013 строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Разом з тим, суд зазначає, що як вбачається із залучених до матеріалів справи банківських виписок за період з 01.01.2014 по 06.07.2017 та з 01.02.2016 по 06.07.2017 відповідачем сплачено позивачу 258 948,19 грн. з призначенням платежу згідно рахунку №1412050 від 26.12.2014.

Позивачем була подана заява про відмову від позовної вимоги щодо частини суми основного боргу в розмірі 258 948,19 грн., судом така заява задоволена, а відповідно така відмова прийнята судом. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 905 224,59 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013.

Відповідач 1 твердив, що сплата послуг здійснювалась як на підставі договору, так і на підставі рахунків позивача, при цьому деякі платежі здійснювались відповідачем на підставі рахунків без прив'язки рахунків до актів наданих послуг, і відповідно, на думку відповідача 1, зазначені платежі мають бути зараховані позивачем в якості оплати за договором.

Суд прийняв до уваги доводи відповідача 1, однак вважає такі безпідставними, оскільки по-перше, відповідно до п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 №22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. По-друге, позивач в поданих до суду письмових поясненнях вказує, що всі платежі здійсненні відповідачем 1 в рамках договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013 зараховані в якості оплати незалежно від посилань в призначенні платежу на акти та рахунки, що підтверджується матеріалами справи та перевірено судом шляхом здійснення власного розрахунку суми боргу. Відповідачем доводи позивача не спростовані належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. В ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати докази сплати боргу (в обсязі більшому, ніж доводить суду позивач), однак відповідач їх не надав.

Враховуючи наявні у справі докази, судом встановлено факт наявності заборгованості, строк оплати якої настав, відповідно суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 905 224,59 грн. основного боргу обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню в сумі 572 874,55 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% проценти річних в сумі 83 469,7 грн. та інфляційні втрати в сумі 954016,08 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 572 874,55 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, розрахунок пені має бути здійснено відповідно до зазначених норм закону на рівні подвійної облікової ставки НБУ за період з наступного дня, в якому грошове зобов'язання мало бути виконано (по кожному з актів та рахунків окремо), та до переддня фактичного виконання грошового зобов'язання, або до відповідного числа відповідного місяця граничного шестимісячного строку.

Разом з тим, відповідачем 1 подано до суду клопотання про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Так, в порядку частин 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік.

За таких обставин щодо вимог про стягнення пені, право на нарахування та стягнення якого у позивача виникло з 02.01.2015, позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом солідарного обов'язку як процесуальної співучасті на боці боржника, якщо строк позовної давності сплив щодо вимоги до боржника, він сплив і щодо вимоги до поручителя.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про солідарне стягнення пені в розмірі 572 874,55 грн.

Щодо вимог про стягнення 954 016,08 грн. інфляційних втрат та 83 469,7 грн. 3% процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) , у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність простроченого грошового зобов'язання;

- строк та порядок оплати наданих послуг визначений пунктом 3.2 Договору транспортного експедирування №99 від 01.07.2013, з врахуванням зміни строку оплати по коносаменту MAAODS2073135755 в силу п.1.1.2 та пункту 1.2.1 договору поруки від 26.12.2014 (з 01.04.2015);

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- заявлений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат;

здійснивши перевірку розрахунку 3% процентів річних, нарахованих за період з 07.01.2015 по 27.04.2016 та інфляційних втрат розрахованих за період лютий 2015 - березень 2016, судом встановлено, що за спірний період належить до стягнення 3% проценти річних в сумі 78 194,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 829 644,61 грн., відтак вимоги про солідарне стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити частково.

Судом враховано, що сплата судових витрат має іншу, ніж грошові зобов'язальні відносини сторін, правову природу, відтак договір поруки не створює для поручителя солідарного обов'язку перед позивачем щодо сплати судового збору, тому суд покладає сплату судового збору порівну на обох відповідачів.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про солідарне стягнення з відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" на користь позивача 1905224,59 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних та 829 644,61 грн. інфляційних втрат; в порядку ст. 49 ГПК України покладає на відповідачів в рівних частинах відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам; в задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 60, 75, пунктом 4 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн .

2. Провадження у справі № 911/1557/17 в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн. припинити.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" задовольнити частково .

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Розважівська, будинок 192, код 33593431)

та товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" (08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, вул. Леніна, будинок 2, код 38636432)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (65026, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Приморська, будинок 16, офіс 305, код 38437228)

1 905 224,59 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч двісті двадцять чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок) основного боргу,

78 194,46 грн. (сімдесят вісім тисяч сто дев'яносто чотири гривні сорок шість копійок) 3% річних,

829 644,61 грн. (вісімсот двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок чотири гривні шістдесят одна копійка) інфляційних втрат.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Розважівська, будинок 192, код 33593431)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (65026, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Приморська, будинок 16, офіс 305, код 38437228)

21 097,98 грн. (двадцять одна тисяча дев'яносто сім гривень дев'яносто вісім копійок) судового збору.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І ОСОБА_1 Інжиніринг" (08344, Київська область, Бориспільський район, село Проців, вул. Леніна, будинок 2, код 38636432)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" (65026, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Приморська, будинок 16, офіс 305, код 38437228)

21 097,98 грн. (двадцять одна тисяча дев'яносто сім гривень дев'яносто вісім копійок) судового збору.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано ___.09.2017

Головуючий суддя О.В. Конюх

Суддя В.М. Бабкіна

Суддя Н.Г. Шевчук