Постанова

від 14.12.2017 по справі 911/1557/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 911/1557/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Вербицький Я.В. - представник, дов. б/н від 10.07.2017;

від відповідачів: 1. Руденко В.В. - представник, дов. № 2903/17-1 від 29.03.2017;

2. не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017

у справі № 911/1557/17 (головуючий суддя: Конюх О.В., судді: Бабкіна В.М., Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг"

про стягнення 3 774 533,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом від 17.05.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг", в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" 3 774 533,11 грн. заборгованості, яка складається з: 2 164 172,78 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013, 954 016,08 грн. інфляційних втрат, 83 469,70 грн. 3% процентів річних та 572 874,55 грн. пені за порушення грошових зобов'язань.

07.08.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" до Господарського суду Київської області надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідачем була здійснення часткова оплата по рахунку №1412050 від 26.12.2014, позивач відмовляється від частини позовних вимог на суму 258 948,19 грн. та просить суд стягнути у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 3 515 584,92 грн. заборгованості, яка складається з 1 905 224,59 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування №99 від 01.07.2013; 954 016,08 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу; 83 469,7 грн. 3% процентів річних від простроченої суми; 572 874,55 грн. пені за порушення грошових зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн. Провадження у справі № 911/1557/17 в частині стягнення основного боргу в сумі 258 948,19 грн. припинено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 1 905 224,59 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних, 829 644,61 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 21 097,98 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "І Ай Джи Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Транспорт Солюшн" 21 097,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 1 905 224,59 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних, 829 644,61 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 у справі № 911/1557/17 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2017.

У зв'язку із призначенням судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею у даній справі, на посаду судді Верховного Суду України, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 прийнято матеріали справи № 911/1557/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 відкладено розгляд справи № 911/1557/17 на 14.12.2017.

У зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.12.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято матеріали справи № 911/1557/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 до свого провадження.

14.12.2017 представником першого відповідача у судовому засіданні подано заяву про часткову відмову від апеляційної скарги в частині оскарження стягнення основної суми боргу в розмірі 1 364 158,46 грн., скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1557/17 від 12.09.2017 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 541 066,13 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних, 829 644,61 грн. інфляційних втрат та відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки нормами ГПК України не передбачено часткової відмови від апеляційної скарги, крім того, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 14.12.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник другого відповідача у судове засідання 14.12.2017 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Після обговорення, враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2013 між позивачем та першим відповідачем укладено договір № 99 транспортного експедирування, відповідно до умов якого:

- за цим договором позивач, за договором експедитор, зобов'язується за плату і за рахунок першого відповідача, за договором клієнта, виконати і організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних і внутрішніх перевезень вантажу першого відповідача, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиторської винагороди є складовою частиною вартості перевезення і залежить від транспортних та інших видатків, передбачених заявкою по кожному конкретному перевезенню (пункт 1.1 договору);

- конкретний список послуг позивача, вид і найменування вантажу, розмір оплати позивачу, порядок розрахунків, пункти відправлення і доставки вантажу, вид транспорту, строк доставки конкретного вантажу визначаються відповідною заявкою (пункт 1.3 договору);

- позивач має право отримувати від першого відповідача відшкодування в погоджених розмірах додаткових затрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі видатки здійснювались в інтересах першого відповідача (пункт 2.1.6 договору);

- перший відповідач оплачує рахунки позивача на протязі 3 банківських днів від дати отримання рахунку. Перший відповідач погоджується, що позивач має право направити першому відповідачу рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку з подальшим обов'язковим наданням оригіналу рахунку на протязі 3 робочих днів з моменту виставлення. Якщо попередні послуги позивача першим відповідачем не оплачені, а наступні послуги оплачені, то позивач зараховує таку оплату першого відповідача по раніше не оплаченим наданим послугам (пункт 3.2 договору);

- за прострочку оплати рахунку позивача, перший відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки. У випадку непогашення першим відповідачем в місячний строк заборгованості, яка виникла через неоплату рахунків, позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок вартості утримуваного вантажу в порядку передбаченому ст. ст. 396, 397, 591 ЦК України (пункт 3.5 договору);

- цей договір вступає в силу з моменту підписання його та діє до 31.12.2013, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому (пункт 7.1 договору);

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955), встановлено, що експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем та прийняття першим відповідачем послуг згідно із договором на суму у розмірі 2 164 172,78 грн., підтверджується актами прийняття-здачі наданих послуг, підписаними обома сторонами, а саме:

- від 01.07.2013 від 29.12.2014 всього на суму 576 652,09 грн.;

- від 01.07.2013 від 29.12.2014 всього на суму 550 156,77 грн.;

- від 01.07.2013 від 12.01.2015 всього на суму 353 356,05 грн.;

- від 01.07.2013 від 15.01.2015 всього на суму 416 932,28 грн.;

- від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 190 992,55 грн.;

- від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 64 021,56 грн.;

- від 01.07.2013 від 30.01.2015 всього на суму 12 061,48 грн.

Позивач вказує на те, що виставив першому відповідачу рахунки відповідно до актів приймання-здачі наданих послуг, а саме:

- № 1412048 від 26.12.2014 на суму 576 652,09 грн.;

- № 1412049 від 26.12.2014 на суму 550 156,77 грн.;

- № 1412050 від 26.12.14 на суму 353 356,05 на суму 353 356,05 грн.;

- № 1501036 від 15.01.2015 на суму 416 932,28 грн.;

- №1501039 від 30.01.2015 на суму 190 992,55 грн.;

- № 1501040 від 30.01.2015 на суму 64 021,56 грн.;

- № 1501041 від 30.01.2015 на суму 12 061,48 грн.

Однак, перший відповідач зазначає, що вказані вище рахунки йому не виставлялись, тому строк виконання зобов'язання не настав.

Щодо неотримання першим відповідачем рахунків від позивача, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відсутність рахунків не є перешкодою для оплати наданих позивачем послуг згідно із договором, зважаючи на зазначення їх вартості у актах прийому-здачі наданих послуг, які містять посилання на суму, дату на номер відповідних кожному акту рахунків та зобов'язання першого відповідача оплатити позивачеві надані ним послуги згідно з цими рахунками.

В ч. 2 ст. 193 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не доведено того, що не виставлення рахунків-фактур перешкодило вчасно здійснити розрахунок за надані позивачем послуги.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що підстави вважати, що вказані рахунки на оплату прийнятих послуг не були вручені першому відповідачу в день підписання актів прийому-здачі наданих послуг, відсутні, також, отримання вказаних рахунків підтверджується частковою оплатою першим відповідачем наданих позивачем послуг з посиланням в призначенні платежу на рахунок № 1412050.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Так, між позивачем, першим та другим відповідачем укладено договір поруки від 26.12.2014, відповідно до умов якого:

- під основним договором в цьому договорі розуміють договір транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 та № 17 від 01.03.2014, укладений між позивачем, за договором кредитором, та першим відповідачем, за договором боржником. (п. 1.1.1 договору поруки);

- позивач відповідно до умов зазначеного договору здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу першого відповідача контейнерах по зазначених у договорі поруки коносаментам і доставив вантаж за призначенням. Вантаж отриманий першим відповідачем (пункт 1.1.2);

- перший відповідач не сплатив послуги позивача, сума боргу першого відповідача перед позивачем складає 1 287 575,32 грн. Ця сума не є остаточною і щодня змінюється з наростаючим підсумком, і будуть виставлені за фактом вивезення контейнерів, включаючи курсові зміни (пункт 1.1.3 договору поруки);

- пункт 2.4.13, 2.4.15 договору транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 та № 17 від 01.03.2014, передбачає - "обов'язок першого відповідача оплатити послуги позивача, а також вартість зберігання вантажу в портах вантаження/вивантаження, перевалки, демередж, детеншн, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі понесені в інтересах дургого відповідача. Пункт 3.5 цього ж договору передбачає штрафні санкції за прострочення наданих послуг" (пункт 1.1.4 договору поруки);

- на прохання судноплавної лінії Sarjak Container Lines. LTD, перший відповідач видав гарантійний лист від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2114, 2115 приватного нотаріуса Жукової Ю.В. з оплати послуг лінії Sarjak Container Lines. LTD, у тому числі демередж/детеншн, яка доставила вантаж першого відповідача у порт призначення за вказаними коносаментами (п.1.1.5 договору поруки);

- перший відповідач зобов'язується сплатити борг у розмірі 1 287 575,32 грн. у такі строки та в розмірах: а) в термін до 31.01.2015 - 429 191,77 грн.; б) в термін до 28.02.2015 - 429 191,77 грн.; в) в термін до 31.03.2015 - 429 191,78 грн.. Ця сума не є остаточною і щодня змінюються з наростаючим підсумком і була виставлена за фактом вивезення контейнерів, включаючи курсові зміни (пункт 1.2.1 договору поруки);

- перший відповідач зобов'язується сплатити пеню згідно та на умовах п.3.5 договору транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 та № 17 від 01.03.2014 (пункт 1.2.2 договору поруки);

- у відповідності до цього договору другий відповідач, за договором поручитель, поручається перед позивачем за виконання обов'язку першого відповідача за основним договором № 99 від 01.07.2013 та № 17 від 01.03.2014, гарантійним листом від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2114, №2115 та за передбаченим розділом 1 цього договору (пункт 2.1 договору поруки);

- у разі порушення першим відповідачем зобов'язань за основним договором № 99 від 01.07.2013 та за № 17 від 01.03.2014, гарантійним листом від 23.12.2014 та за цим договором, перший і другий відповідач відповідають перед позивачем як солідарні боржники (пункт 2.2 договору поруки);

- у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань по цьому договору, позивач звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань першого або другого відповідача. В разі одержання вимоги позивача, другий відповідач зобов'язується повідомити про це першого відповідача, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення першого відповідача до участі у справі (пункт 3.1 договору поруки);

- другий відповідач зобов'язаний не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання письмової вимоги позивача перерахувати суми заборгованості першого відповідача за договором транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 та № 17 від 01.03.2014 з урахуванням щоденних змін суми заборгованості з наростаючим підсумком, з урахуванням курсових змін, гарантійним листом від 23.12.2014 зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2114, №2115 приватного нотаріуса Жукової Ю.В. на рахунок позивача. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі позивача (пункт 3.2 договору поруки);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення договору поруки у зв'язку з виконанням зобов'язань першим відповідачем (пункт 6.1 договору поруки).

Приписами ст. 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно із положеннями ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не пропущено шестимісячний строк пред'явлення вимоги до другого відповідача, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією вимоги № 0254 від 07.04.2015 та копією відповіді другого відповідача на вказану вимогу № 7/0904-15 від 09.04.2015.

В матеріалах справи відсутні докази припинення зобов'язання другого відповідача солідарно відповідати перед позивачем за своєчасне та повне виконання першим відповідачем зобов'язань зі сплати основного боргу, процентів, інфляційних втрат, пені, натомість факт наявності солідарного обов'язку з виконання зобов'язань першим відповідачем та другим відповідачем перед позивачем за договором транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність солідарного зобов'язання першого та другого відповідача перед позивачем за договором транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013 та гарантійним листом від 23.12.2014, в результаті чого другий відповідач зобов'язаний перед позивачем в тій самій мірі, що й перший відповідач, включаючи суми основного боргу, процентів, інфляційних втрат, пені при цьому позивач відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від солідарних боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи витягів із особового рахунку за період з 01.01.2014 по 06.07.2017 та з 01.02.2016 по 06.07.2017 відповідачем сплачено позивачу 258 948,19 грн. з призначенням платежу згідно рахунку №1412050 від 26.12.2014.

Позивачем була подана заява про відмову від позовної вимоги щодо частини суми основного боргу в розмірі 258 948,19 грн., судом така заява задоволена, а відповідно така відмова прийнята судом. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 905 224,59 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № 99 від 01.07.2013.

Враховуючи наявні у справі докази, підтверджений факт наявності заборгованості, строк оплати якої настав, відповідно вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 905 224,59 грн. основного боргу обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 572 874,55 грн. Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що за прострочку оплати рахунку позивача, перший відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Першим відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Так, в порядку частин 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені заявлена після спливу позовної давності, оскільки право на нарахування та стягнення пені виникло у позивача з 02.01.2015, а згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовної вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів пені в розмірі 572 874,55 грн. має бути відмовлено.

Що стосується позовних вимог про стягнення 954 016,08 грн. інфляційних втрат та 83 469,7 грн. 3% процентів річних, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунки, наведені позивачем, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає суми інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 829 644,64 грн. та 3% річних у розмірі 78 194,46 грн. правильними та такими, що підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Отже, матеріалами справи обґрунтовано позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 1 905 224,59 грн. основного боргу, 78 194,46 грн. 3% річних та 829 644,61 грн. інфляційних втрат.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вже зазначалось, відсутність рахунків не є перешкодою для оплати наданих позивачем послуг згідно із договором, зважаючи на зазначення їх вартості у актах прийому-здачі наданих послуг, які містять посилання на суму, дату на номер відповідних кожному акту рахунків та зобов'язання першого відповідача оплатити позивачеві надані ним послуги згідно з цими рахунками.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі 911/1557/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2017 у справі № 911/1557/17 залишити без змін.

3. Справу № 911/1557/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 28.12.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун