Постанова

від 31.05.2007 по справі 26/442

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/442

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 травня 2007 р.                                                                                   № 26/442  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.,Владимиренко С.В.,Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуАкціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 рокуу справі                                       № 26/442

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-М" (далі –Товариство)

доАкціонерного товариства "Українсько пожежно-страхова компанія" (далі - Компанія)

простягнення 32 713,35грн.

за участю представників:

позивача:           Татарченко В.Ю.;

відповідача : Лобортас В.О.;

встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року (суддя Пінчук В.І.) у справі № 26/442  позов задоволено частково, стягнуто з  Компанії на користь Товариства 22 067 грн. страхового відшкодування, 2432,67 грн. пені, 3008,36 грн. інфляційних, 330,10 грн. річних, 3271,34 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 278,38 грн. держмита та 100,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Компанія звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, оскільки ним при винесенні оскаржуваного судового акту порушено норми матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, 13 червня 2005 року між Компанією та Товариством укладено договір № 07/3-0036 страхування орендованого майна.

Пунктом 1.1 договору визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: нерухоме майно, конструктивні елементи приміщення будівлі кафе "Хет-Трік", яке передане йому в оренду за договором оренди б/н від 01.01.2000р., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Корольова, 33.

17 листопада 2005 року у приміщенні, що є об'єктом вказаного договору відбулася пожежа, тобто відбувся страховий випадок.

17 листопада 2005 року за участю представників відповідача та позивача був складений акт огляду місця страхового випадку. Під час огляду страхувальник надав страховику наступні документи: заяву про виплату страхового відшкодування, договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідач відмовився від виплати страхового відшкодування, посилаючись на те, що внаслідок пожежі постраждали об'єкти, які не є конструктивним елементами споруди, і відповідно не є об'єктом страхування за договором.

Відповідно до додатку 11 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна основними конструктивними елементами споруди є підлога, вікна, двері.

Згідно з висновком спеціаліста № 503/10.6 від 25.11.2005 р. внаслідок пожежі постраждали і потребують відновлювального ремонту підлога, вікна та двері у приміщенні кафе-бару "Хет-Трік". Відповідно до вказано висновку вартість ремонту відновлення конструктивних елементів споруди кафе - бару "Хет- Трік" складає 22 067 грн., які повинен був сплатити відповідач.

Згідно ч. І ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні страхову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Оскільки страховиком не була сплачена страхова виплата, господарським судом м. Києва обґрунтовано стягнуто з Компанії 22 067 грн. страхового відшкодування.

Крім того, господарським підставно відмовлено в стягненні 4 875,22 грн. збитків, враховуючи ст. 22, 224 ЦК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про стягнення інфляційних, річних та пені.  

Згідно п. 2.4.3 договору страховик сплачує страхувальнику страхове відшкодування в термін, який не перевищує 10 банківських днів з дати складання страхового акту.

Відповідно до ч. І ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п.2.4.4. договору за несвоєчасну сплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стягуючи пеню в сумі 2 432,67 грн., нараховану позивачем з 1 грудня 2005 року по 1 липня 2006 року, господарський суд не врахував положення ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Застосовуючи ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягуючи з відповідача інфляційні та річні, господарським судом не дано оцінку п. 2.4.5. Договору № 07/3-0036, в якому зазначено, що страховик за цим договором, у будь-якому випадку, не несе відповідальності перед Страхувальником у вигляді інших видів можливих фінансових санкцій: неустойки (пені та штрафів), упущеної вигоди, збитків, втрат, пов'язаних з інфляційними процесами, та інших, передбачених чинним законодавством України.  

Враховуючи наведене, перша інстанція передчасно прийшла до висновку про стягнення з Компанії пені, інфляційних та річних, і в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Матеріали справи свідчать про те, що в іншій частині апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14 вересня 2006 року у справі № 26/442 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                       О. Кот

                       судді                                                                      С. Владимиренко

                                                                                                    С. Шевчук