Рішення

від 06.09.2010 по справі 2-2210/2010

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Комсомольський міський суд Полтавської області

м. Комсомольськ, вул. Гірників, 17, 39800, (05348) 2-21-82

Справа № 2-2210/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року Комсомольський міський суд Полтавської області ОСОБА_1 ОСОБА_2 в складі: головуючого судді при секретарі

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Комсомольську про поновлення пропущеного строку та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Комсомольську /надалі УПФУ в м. Комсомольську/, в якому зазначаючи про порушення її прав, наданих ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати УПФ здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2010 р.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи сторони в судове засідання не з'явились, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач надіслав до суду письмові заперечення у яких позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на їх безпідставність.

Дослідивши представлені у справі письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, було надано статус Дитина війни , що не заперечується стороною відповідача та підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача з відповідною відміткою.

Статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі - Закон), що набрав чинності з 1 січня 2006 року, було встановлено підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідний статус позивача надавав їй право на щомісячне підвищення пенсії у зазначеному розмірі, проте всупереч вимог Закону, який у відповідності до статей 1, 3, 21, 22, 46, 48, 64, частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) є чинним та загальнообов'язковим, що його однаковою мірою мають додержуватися органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи, позивачу, як дитині війни, у 2008 році відповідачем було виплачено підвищення до пенсії лише в сумі 579 грн. 30 коп., в тому числі: в січні-березні 2008 р. - по 47 грн., квітні-червні 2008 р. - по 48 грн. 10 коп., ліпні-вересні 2008 р. - по 48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 р. - по 49 грн. 80 коп. , у 2009 - 2010 роках - по 49,80 грн. щомісячно.

Із заперечень представника відповідача вбачається, що УПФУ в м. Комсомольську Полтавської області не здійснює позивачці зазначених виплат у зв'язку із зупиненням дії статті 6 Закону на 2006 та 2007 роки, новою редакцією даної норми Закону з 01 січня 2008 р., що визначає підвищення пенсії дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, невизначеністю розрахункової величини - мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення до пенсії даної категорії громадян, які мають статус дітей війни, та відсутністю відповідних коштів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

Суд не находить підстав до задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині, що стосується доплати до пенсії позивача за 2006 рік, оскільки до 02.04.2006 р. дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено на підставі пункту 17 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV Про Державний бюджет України на 2006 рік , а в порядку, визначеному ст. 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік в редакції Закону України від 19.01.2006 р. № 3367-IV, пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону, у 2006 році запроваджені не були. Виходячи з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України і мають однакову юридичну силу, суд надає перевагу останнім у часі актам законодавства - Законам України Про державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.2005 р. та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік від 19.01.2006 р., які є чинними на час виникнення спірних правовідносин, та приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав до нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у 2006 році і дії органу Пенсійного фонду України в цій частині відповідають діючому на той час законодавству.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачеві доплати до пенсії за 2007-2010 роки, суд вважає їх такими, що підлягають до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону від 19 грудня 2006 року № 489-V Про Державний бюджет України на 2007 рік дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено на 2007 рік, а підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI статтю 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено у новій редакції, згідно якої розмір підвищення пенсії дітям війни визначався надбавкою, встановленою для учасників війни. Проте, в зв'язку із визнанням рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) неконституційними положень пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік та положень пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дію статті 6 в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV було відновлено.

Відповідно до Конституції України (стаття 1, частина перша статті 68, стаття 124, частина друга статті 152), Закону України Про Конституційний Суд України (статті 73, 74) рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Закони та інші правові акти Верховної Ради України, що визнані такими, що не відповідають Конституції (неконституційними), втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. Для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення.

Отже, виходячи із приписів частини 2 статті 152 Конституції України, дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, та у відповідності до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730, Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області повинно було нараховувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, протягом 2007 року - з 09.07.2007 р., протягом 2008 року - з 22.05.2008 р., а також протягом 2009 р. та шість місяців 2010 року, що відповідачем здійснено не було. Бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною.

Між тим, до часу ухвалення Конституційним Судом України зазначених рішень, відмовляючи позивачу у підвищенні пенсії до 09.07.2007 р. та здійснюючи до 22.05.2008 р. доплату у розмірі, встановленому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, відповідач діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою закону, а тому позовні вимоги про стягнення надбавки до пенсії позивача у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується ст.3 ЦПК України. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян). Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати дітям війни 30% доплати до пенсії та поклала виконання даного обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що утворюють систему органів Пенсійного фонду України, доводи представника відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не приймається судом до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Наявність норми про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28), та відсутність іншого нормативно-правового акту, який визначав би розмір мінімальної пенсії за віком, є підставою для застосування судом при вирішенні даного спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.8 ЦПК України.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік мінімальний розмір пенсії за віком на 2007 рік визначено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, збільшеного на 1 відсоток. Згідно ст. 58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік мінімальний розмір пенсії за віком у 2008 році становив: з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Статтею 54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік прожитковий мінімум встановлений в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, а з 1 листопада - 573 грн. Згідно з ст.52 Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік мінімальний розмір пенсії за віком на 2010 рік визначено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн.

Таким чином, позивач має право на підвищення пенсії у 2007 році на 742 грн. 65 коп., а саме: у липні, серпні, вересні 2007 року - на 123 грн. 02 коп. ((406 + 4,06) х 30%) щомісяця, жовтні, листопаді, грудні 2007 року - на 124 грн. 53 коп. ((411 + 4,11) х 30%) щомісяця; у 2008 році - на 1170 грн. 60 коп., а саме: у травні, червні 2008 року - на 144 грн. 30 коп. (481 х 30%) щомісяця, липні, серпні, вересні 2008 року - на 144 грн. 60 коп. (482 х 30%) щомісяця, жовтні, листопаді, грудні 2008 року - на 149 грн. 40 коп. (498 х 30%) щомісяця; у 2009 році протягом січня - жовтня місяців на 149,40 грн. (498 х 30%) щомісяця, протягом листопада - грудня на 171,90 грн. (573 х 30%). Відповідно у 2010 році позивач мав право на підвищення пенсії протягом січня - червня місяців на 208,5 грн. (695 х 30%) щомісяця.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, виходячи із змісту позову та з метою повного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд зобов'язує УПФУ в м. Комсомольську здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 р. по 30 червня 2010 р. з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. 62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , ст. 58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік , ст.54 Закону України Про державний бюджет України на 2009 рік , ст.52 Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік , з урахуванням виплаченого їй у 2008 - 2010 роках підвищення до пенсії.

При вирішенні справи суд враховує, що про порушення права наданого ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни позивач дізналась на початку 2010 року після звернення до УПФ м. Комсомольська, а отже знаходить можливим поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Питання про судові витрати вирішено судом у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 213,215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 30 червня 2010 року з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням виплаченого їй у 2008 - 2010 роках підвищення до пенсії.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Комсомольську на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 37 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_1

З оригіналом вірно.

Суддя Т.В. Окунь