Ухвала

від 08.09.2017 по справі 755/12157/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/12157/17

1кс/755/4702/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "08" вересня 2017 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2017 року до суду надійшло клопотання клопотання слідчого про арешт майна в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР № 32017100040000032 від 06.06.17 року.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до акту перевірки №12/26-15-14-07-01/38637551 від 31.10.2016 службові особи ТОВ «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) в період з 2013 по 2015 роки безпідставно включили до складу податкового кредиту операції щодо придбання ТМЦ (овочі, фрукти) у ряду СГД, зокрема: ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 30785400), ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313), ТОВ «Креалтрейд» (код ЄДРПОУ 38441779), ТОВ «Алертон» (код ЄДРПОУ 39319234), ТОВ «Антека» (код ЄДРПОУ 39173036), ТОВ «Оптімус Альянс» (код ЄДРПОУ 38907999), ТОВ «СКД Центр» (код ЄДРПОУ 38529470), ТОВ «Дайнекс» (код ЄДРПОУ 39319213), що не підтверджується відповідними первинними документами. В результаті чого безпідставно ухилились від сплати податку на прибуток на суму 2 789 тис. грн. та податку на додану вартість на суму 3439 тис. грн. за вкакзаний звітній період.

Враховуючи викладене, операції ТОВ «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (код ЄДРПОУ 30785400), ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313), ТОВ «Креалтрейд» (код ЄДРПОУ 38441779), ТОВ «Алертон» (код ЄДРПОУ 39319234), ТОВ «Антека» (код ЄДРПОУ 39173036), ТОВ «Оптімус Альянс» (код ЄДРПОУ 38907999), ТОВ «СКД Центр» (код ЄДРПОУ 38529470), ТОВ «Дайнекс» (код ЄДРПОУ 39319213), не мали реального товарного характеру, через відсутність у підприємства трудових ресурсів, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість необхідних умов для реального настання результатів фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що колишній керівник ТОВ «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) ОСОБА_6 організував злочинним механізм, який полягав в наступному: овочі та фрукти, які в подальшому постачались «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) до ряду СГД в т.ч. до державних установ, на підставі проведеного тендеру, були придбані «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) за готівку, а документальне відображення здійснювалось від вказаних СГД з ознаками фіктивності. Також в ході проведення досудового розслідування встановлено, що бухгалтерську звітність по «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) здійснювала ОСОБА_7 , яка в свою чергу відповідала за складання та проведення тендерних операцій, також за складання та ведення бухгалтерської та податкової звітності «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551).

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаду керівника ТОВ «Веджифрут» (код ЄДРПОУ 38637551) відображав фінансово-господарську діяльність з рядом СГД, а саме: ПП «ФЕБРУС» (код ЄДРПОУ 39613421), ТОВ «ГОТЛІБ ЛТД» (код ЄДРПОУ 36958313), ПП «ПАЙОЛА» (код ЄДРПОУ 40027892), ПП «СТАВР І К» (код ЄДРПОУ 39336375), ТОВ «СПРЕД-ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 39731950), ПП «ІНКОМ-ТОРГ» (код ЄДРПОУ 39733811), ПП «АВАЛОН-2» (код ЄДРПОУ 39525849), ПП «ФАНДИ БЕЙ» (код ЄДРПОУ 40033555), ПП «ВАРРАНТ-М» (код ЄДРПОУ 40412726), ТОВ «ДАЙНЕКС» (код ЄДРПОУ 39319213), ПП «ВАЙТОМА» (код ЄДРПОУ 40028058), ПП «ГАРДЕ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39012097), по яким в Інформатизовану Базу Податковий блок внесено відомості про СГД, які мають ознаки фіктивності.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 здійснює контроль та діяльність за наступними СГД: ТОВ «Праймфрут» (код ЄДРПОУ 39595984), ТОВ «Гуд фрут» (код ЄДРПОУ 41259562), ТОВ «ТД «Фрешлайн» (код ЄДРПОУ 37053943), які в свою чергу також займаються торгівлею овочів та фруктів.

Відповідно до наявної інформації ОСОБА_6 користується транспортним засобом, а саме: «MERSEDES BENDS E» д.н.з. НОМЕР_1 .

В ході обшуку вилучено чорнові записи на які прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі.

Крім того, в ході обшуку також вилучено грошові кошти в сумі 209875 грн., які згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, вважається тимчасово вилученим майном.

Так, 23.08.2017 року винесено постанову про визнання вище вказаних грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні.

На підставі вище викладеного слідчий просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 209875 грн., які були вилучені в ході обшуку 23.08.2017 року транспортного засобу«MERSEDES BENDS E» д.н.з. НОМЕР_1 .

Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили задовольнити клопотання та накласти арешт на вище вказані грошові кошти. При цьому зазначили, що у органу досудового розслідування, є підстави вважати, що грошові кошти в сумі 209875 грн. які вилучені в ході обшуку 23.08.2017 року в автомобілі «MERSEDES BENDS E» д.н.з. НОМЕР_1 можуть бути приховані, відчужені та перетворені, оскільки прямо свідчать про обставини кримінального правопорушення.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання та зазначила, що вище вказані грошові кошти є власністю ОСОБА_8 , який ніякого відношення до кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 32017100040000032 від 06.06.17 року не має. ОСОБА_8 23.08.2017 року передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 209875 грн. на відповідальне зберігання, про що був складений та підписаний договір. Тому вище вказані грошові кошти підлягають негайному поверненню власнику.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши додані до клопотання копії документів, якими обґрунтовується клопотання, перевіривши наявність документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, слідчий суддя прийшов до наступного:

відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України .

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону

Однак, зазначених вимог закону слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.

Крім того, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності цієї особи вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених ч. 6 ст. 100 КПК України, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст.ст.171-173 КПК України. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст.171-174 КПК України. При цьому:

1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;

3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються;

6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.

Пов`язаними особами засудженого є юридичні особи, які при його сприянні отримали у власність чи користування зазначене майно.

Якщо суд визнає відсутність законних підстав набуття прав на частину майна, то конфіскується ця частина майна засудженого, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості конфіскації майна, законність підстав набуття прав на яке не було підтверджено, на засудженого покладається обов`язок сплатити вартість такого майна;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

У разі якщо власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини дев`ятої цієї статті, був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про їх незаконне використання, він має право вимагати повернення належного йому майна або коштів з державного бюджету, отриманих від реалізації такого майна.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому дослідивши надану слідчим постанову від 23.08.2017 року про визнання грошових коштів речовими доказами, слідчий суддя вважає, що постанова не вмотивована та необґрунтована, так як у постанові не зазначено, що саме ці грошові кошти, підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння.

На підставі вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту, як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Крім того слідчий не довів належність грошових коштів, які були вилучені при обшуку, колу осіб відносно яких здійснюється вище вказане кримінальне провадження, крім того не довів що ці грошові кошти здобуті внаслідок вчинення злочину або містять на собі сліди злочину.

Враховуючи викладене, з метою досягнення дієвості кримінального провадження, керуючись ст.ст. 131, 170-173, 175 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотанні слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя