Ухвала

від 19.09.2017 по справі 241/863/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/537/2017(м)

241/863/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Трегубенко С.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19 " вересня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря : Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до ОСОБА_1, Державного відкритого акціонерного товариства Вуглебуд про визнання права власності на самочинні споруди та базу відпочинку,-

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2016 року заступник голови Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України Подоляка І.В. звернувся до суду із вказаним позовом ,обґрунтовуючи вимоги тим,що відповідно до статуту Державного відкритого акціонерного товариства Вуглебуд (далі -ДВАТ Вуглебуд ) , вищим органом правління підприємства є збори, на яких вирішується питання управління та розпорядження майном, яке знаходиться у власності ДВАТ. 01 вересня 2001 року ДВАТ Вуглебуд та Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України уклали договір № 6 оренди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з додатковими положеннями про розрахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995р. № 786 та узгодженнями, який в подальшому пролонгувався.Відповідно до постанови колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 06.05.2008 року договір оренди № 6 від 01.09.2001 року до 31 серпня 2011 року визнано дійсним та таким, що відповідає діючому законодавству. Тому, Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України є добросовісним орендарем та несе усі витрати пов*язані з базою відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 й за ДВАТ Вуглебуд .

Тобто, з 2001 року по теперішній час, Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України фактично володіє базою відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та проводить літнє оздоровлення шахтарів та їх родин. За клопотанням ДВАТ Вуглебуд (протокол трудового колективу товариства від 27.08.2004 року), за заявою Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України від 06.05.2006 року, рішенням за № 127 від 17.10.2006 року, Мелекінська сільська рада затвердила технічну документацію на земельну ділянку для обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та надала земельну ділянку в оренду Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України строком на сорок дев'ять років.Рішенням трудового колективу ДВАТ Вуглебуд від 01.12.2006 року (протокол від 01.12.2006 року) базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 було передано Красноармійській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України, за рахунок боргу, який склався на підставі проведення ремонтних робіт Красноармійським теркомом, який значно перевищив вартість бази відпочинку, погашеної заборгованості товариства обов*язкових платежів перед Державою, та на підставі пріоритетного права оздоровлюватися працівникам ДВАТ Вуглебуд . З 2001 року Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України не одноразово зверталася до судів по поверненню майна ДВАТ Вуглебуд . Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, залишено без змін рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2015 року щодо витребування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ДВАТ Вуглебуд . В період розгляду цивільних справ по витребуванню майна з чужого незаконного володіння, до Красноармійської територіальної організації надійшла скарга від сусідів бази відпочинку з вимогою прибрати вбиральню від огорожі, а тому на підставі припису Мелекінської сільської ради на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 було збудовано капітальну вбиральню та душ. Будівлі збудовані за власні кошти голови Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України ОСОБА_1 та передані до Красноармійського теркома. Згідно висновкам ревізійної комісії Красноармійського теркома, організація не має право робити забудови на території бази відпочинку у період розгляду судових справ, однак виконувати припис сільської ради треба було негайно, щоб не ускладнювати умови перебування відпочиваючих та сусідів, а тому ОСОБА_1 зробив забудову на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за власні кошти, що підтверджується актом прийому передачі майна до Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України. До експлуатації забудову прийняла Красноармійська територіальна організація профспілки у 2009 році. Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). ДВАТ Вуглебуд , відповідно до протоколу трудового колективу, не може реалізувати своє право на передачу майна Красноармійському теркому, а саме належно оформити володіння бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 у власність Красноармійського теркома, оскільки на даний час не можливо зібрати збори, бо ДВАТ Вуглебуд знаходиться в стадії ліквідації за наказом засновника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 257 від 16.05.2013 року.Просив суд визнати право власності на самочинно збудовані капітальні вбиральню та душ та базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовану по АДРЕСА_1 за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року позовні вимоги Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України задоволено частково: визнано право власності за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовану по АДРЕСА_1 а саме на: А-1 - основну будівлю; Б-1 - літній будиночок; В-1 - літній будиночок; Г-1 - літній будиночок; Д-1 - літній будиночок; Ж-1 - літній будиночок; б - навіс; в - навіс; г - навіс; д - навіс; ж - навіс; к - колодязь; заміщення бетонне; № 1-5 огорожу металеву. У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудовані вбиральню та душ - відмовлено.

В апеляційній скарзі керівник Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України в частині визнання права власності на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 В обґрунтування доводів скарги зазначив про неповне з*ясування судом обставин ,що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення норм матеріального та процесуального права.Зокрема, зазначив, що відповідно до статуту ДВАТ Вуглебуд , вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, на яких можуть вирішуватись питання управління та розпорядження майном, яке знаходиться у власності ДВАТ Вуглебуд (п. 8.2.4. статуту, а саме Вищий орган товариства може розглядати і інші питання діяльності товариства). Крім того, п. 3.7. Статуту передбачено, що товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та статуту за погодженням із Засновником.

Водночас, у порушення статуту ДВАТ Вуглебуд , та ст.ст. 84, 97, 98, 113, 115, 152, 155, 159, 167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 55, 65, 66 85, 89, 133, 141, 144 Господарського кодексу України, базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 переданої Красноармійській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України на підставі зборів трудового колективу ДВАТ Вуглебуд , які не відносяться до органів управління товариством та не мають жодних повноважень щодо розпорядження майном товариства. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність заборгованості товариства перед Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України, а також документи як підтверджують укладання правочинів щодо зарахування боргу.

Вбачається, що в порушення ст. 16 ЦК України позивач звернувся до суду з неналежним способом захисту своїх цивільних прав.

Згідно позовної заяви, будівництво споруд, а саме душу та вбиральні здійснено за кошти керівника Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України ОСОБА_1 Однак у матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі вказаний факт документи. Доказів щодо будівництва ОСОБА_1 вказаних об'єктів не надано.

З огляду на викладене відповідачем у вказаній справі умисно вказано фізичну особу з метою викривлення фактичних обставин справи, оскільки ОСОБА_1 , згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України. Таким чином, керівництво Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України з метою розгляду справи в порядку цивільного судочинства пред'явило позов до свого керівника ОСОБА_1, який і є особою уповноваженою представляти інтереси територіальної організації профспілки у судових органах.

Крім цього, отримання коштів за оздоровлення працівників Міністерства енергетики та вугільної промисловості України здійснювалося безпосередньо Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості, а не фізичною особою ОСОБА_1, та власником отриманих коштів є також Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, що ставить під сумнів ймовірність будівництва душу та вбиральні безпосередньо фізичною особою ОСОБА_1

Таким чином, судом не надано оцінки, щодо фактичної наявності спору між суб'єктами господарювання , а саме Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України та ДВАТ Вуглебуд , а не ОСОБА_1

Крім того, згідно предмету спору основною вимогою є вимога визнання права власності на усю базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить ДВАТ Вуглебуд за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України ,що свідчить про наявність господарсько-правових відносин.

Таким чином, суд розглянув вказаний спір, як такий, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що предметом вказаного спору є господарсько-правові відносини, які підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено, що предметом регулювання є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання

Відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Статтями 97, 98 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).

Статтею 155 Цивільного кодексу України передбачено, що статутні капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонери внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Відповідно до ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; затвердження річного звіту товариства; рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Статтями 65, 66 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Відчуження суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Продаж суб'єктом господарювання державного майна, яке належить до основних фондів, здійснюється лише на конкурентних засадах.

Статтею 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно єдиним засновником ДВАТ Вуглебуд є Міністерство палива та енергетики (на теперішній час Міністерство енергетики та вугільної промисловості України), тобто Держава.

Стаття 16 ЦК України зазначає способи захисту цивільних прав та інтересів .

В нормах статті 392 ЦК України зазначено, що тільки власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав (п.З) зазначено, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права в певних випадках може бути підставою для відмови в позові.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області Гречка Е.А. підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та представник ДВАТ Вуглебуд Абраменко Л.В.,що діє за довіреністю голови ліквідаційної комісії ДВАТ Вуглебуд Коваля М.М. діючого на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 257 від 16.05.2013 року, просили апеляційну скаргу відхилити ,залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представником ДВАТ Вуглебуд Абраменко Л.В. надано заперечення на апеляційну скаргу (т.2.а.с.65-73).

У судове засідання апеляційного суду ,належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи , не з*явилися : - представник Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України,що діє за довіреністю Подоляка І.В.,надав заперечення на апеляційну скаргу та заяву про відкладення розгляду справи у зв*язку із погіршення стану здоров*я (т.2. а.с. 25,58-64) ; - представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості ,що діє за довіреністю Старушкевич У.М. ,надала клопотання про відкладення розгляду справи для вжиття заходів повернення у державну власність бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 до сфери управління Міненерговугілля (т.2.а.с.25,54).

Клопотання вказаних представників, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги,передбачених ст.303-1 ЦПК України,апеляційним судом відхилено,оскільки відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Крім того,двічі за клопотанням ,в тому числі і вказаних представників 29 серпня 2017 року ,05 вересня 2017 року розгляд справи відкладався, усі учасники судового розгляду отримали копію апеляційної скарги та додатки до неї, у повному обсязі ознайомлені з матеріалами справи , в тому числі із застосуванням фото зйомки (т.2.а.с.3-5,7,15-19,21,27-28,33-35).

Електронною поштою на адресу суду апеляційної інстанції ,надійшло пояснення арбітражного керуючого Сиволобова М.М.,призначеного ліквідатором ДВАТ Вуглебуд , з якого вбачається , що постановою господарського суду Донецької області від 06.04.2016р. у справі № 905/4618/13 визнано банкрутом та відкрито процедуру ліквідації ДВА'Г ВУГЛЕБУД (код 00179967). Крім того, звернута увага,що згідно ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом ліквідатор має повноваження керівника (органів управління) підприємства-банкрута та в межах виконання повноважень згідно ст. 41 цього Закону вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Також зазначено,що за результатами вжитих в межах справи про банкрутство заходів майнових активів за ДВАТ Вуглебуд згідно довідок реєструючи органів, зокрема, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо, виявлено не було. В тому числі у арбітражного керуючого була відсутня будь-яка інформація щодо бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Документацію ДВАТ Вуглебуд арбітражному керуючому Сиволобову М.М. за актом прийому-передачі колишній керівник передав 09 червня 2016 року , і серед отриманих від нього документів відсутня інформація, яка б свідчила про належність банкруту вищезазначеної бази відпочинку або іншого нерухомого майна. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (та супутних реєстрів) № 52039208 від 25.01.2016 року за суб'єктом Вуглебуд та кодом суб'єкта 00179967 за ДВАТ Вуглебуд не виявлено зареєстрованих на праві власності об'єктів нерухомого майна, а щодо бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься лише запис про арешт в інтересах ДВАТ Вуглебуд . При цьому, згідно інформації з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (та супутних реєстрів) № 63623062 від 15.07.2016 року за адресою АДРЕСА_1 власником бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 28.09.2006 року.

Як з'ясувалося із відомостей Державного реєстру судових рішень, провадження у справі №24І/863/16-ц за заявою Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України про визнання права власності на базу відпочинку було відкрито ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 20 травня 2016 року , тобто після порушення провадження у справі № 905/4618/13 про банкрутство ДВАТ Вуглебуд та після визнання його банкрутом. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , усі майнові спори з вимогами до боржника вирішує суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Крім того, і ДВАТ Вуглебуд і Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України є юридичними особами згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак згідно приписів ст. ст. 12 та 16 ГПК України цей спір між двома юридичним особами підсудний виключно господарському суду Донецької області. Таким чином факт, що Першотравневим районним судом Донецької області не було з*ясовано юридичного статусу позивача та відповідача за позовом Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до ДВАТ Вуглебуд складає грубе порушення процесуальних і матеріальних норм та тягне наслідком незаконність судового рішення у справі № 241/863/16-ц.Звернута увага, що його, як ліквідатора ДВАТ Вуглебуд про позовні вимоги Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України належним чином повідомлено не було, хоча відомості про визнання ДВАТ Вуглебуд банкрутом, призначення ліквідатора та контактні відомості ліквідатора ДВАТ Вуглебуд містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і у відповідному оголошенні на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. Таким чином,йому, як ліквідатору ДВАТ Вуглебуд , не надходило ані копії позовної заяви, ані ухвали про відкриття провадження у справі № 241/863/16-ц, ані рішення у цій справі Першотравневого районного суду Донецької області, чим було грубо порушено право ДВАТ Вуглебуд на захист його інтересів.Крім того, банкрут ДВАТ Вуглебуд на дати порушення справи про банкрутство та визнання банкрутом і введення ліквідаційної процедури не мав (та не має зараз) жодного майна для продажу і грошових коштів на сплату судового збору за подання відповідної апеляційної скарги. Вважає, що рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року у справі № 241/863/16-ц є винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, а подана Маріупольською місцевою прокуратурою № 1 Донецької області в інтересах держави України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України апеляційна скарга є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню (т.2.а.с.43-45).

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,а рішення суду в частині задоволення вимог скасуванню з закриттям провадження у справі у вказаній частині з наступних підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудовані вбиральню та душ не оскаржується,тому апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення в цій частині не ревізується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

Зокрема, п. 1 ч.1 ст.205 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що ДВАТ Вуглебуд є зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою. Відповідно до Статуту товариства , вищим органом правління є збори, на яких вирішується питання управління та розпорядження майном, яке знаходиться у власності ДВАТ Вуглебуд (а.с.46,86,113-128).

01 вересня 2001 року ДВАТ Вуглебуд та Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України уклали договір № 6 оренди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з додатковими положеннями про розрахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 та узгодженнями, який в подальшому пролонгувався (а.с. 180-187).

За заявою Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України від 06 травня 2006 року, Мелекінська сільська рада затвердила технічну документацію на земельну ділянку для обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та надала земельну ділянку в оренду Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України строком на сорок дев*ять років (а.с.135-137,140-142).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 серпня 2015 року щодо витребування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ДВАТ Вуглебуд із чужого незаконного володіння ОСОБА_8 залишено без змін та скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 28 вересня 2006 року,укладеного між ТОВ Недр-Дон як продавцем та ОСОБА_8 як покупцем,предметом якого є база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 ,розташована за адресою :АДРЕСА_2 зареєстрованого в реєстрі за № 1416 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Цукуровою С.С. , та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову ДВАТ Вуглебуд в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним (а.с.64-67).

Частково задовольняючи позовні вимоги ,суд першої інстанції,посилаючись на ст.ст.316,328,334,376 ЦК України,виходив з того,що протоколом зборів трудового колективу ДВАТ Вуглебуд від 01 грудня 2006 року, базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 було передано Красноармійській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України, за рахунок боргу, який склався на підставі проведення ремонтних робіт Красноармійським теркомом, який значно перевищив вартість бази відпочинку, погашеної заборгованості ДВАТ Вуглебуд обов*язкових платежів перед Державою, та на підставі пріоритетного права оздоровлюватися працівникам товариства (а.с.9-10).Наказом № 257 від 16 травня 2013 року Про внесення змін до наказу Мінвуглепрому від 09.09.2010 року № 336 , ДВАТ Вуглебуд знаходиться в стадії ліквідації (а.с.154). Приймаючи до уваги, що на теперішній час не можливо зібрати акціонерів ДВАТ Вуглебуд для вирішення питання переоформлення документів на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку про визнання права власності на базу відпочинку за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на самочинно збудовані вбиральню та душ,суд виходив з того,що з технічного паспорту на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що на території бази відпочинку знаходиться вбиральня,дані про душ на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, доказів на дозвіл будівництва вбиральні та душа позивачем не надано .

Такий висновок зроблений судом з порушенням норм процесуального закону .

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , судам роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 17), ГПК України (ст. ст. 1, 12), КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Підвідомчість справ господарським судам визначена ст.12 ГПК України.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам роз'яснено, що на вимоги ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у пп. 3.1 п. 3,пп.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином,господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб*єктами господарської діяльності,а також спори,пов*язані з захистом права власності,в тому числі з визнанням цього права.

З матеріалів справи вбачається,що спір з приводу права власності на нерухоме майно базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в тому числі права власності на самочинно збудовані вбиральню та душ,виник між суб*єктами господарювання Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України та ДВАТ Вуглебуд .

Тобто,як позивач,так і відповідач є юридичними особами та даний спір за суб'єктним складом підсудний господарському суду.

З огляду на викладене, враховуючи положення чинного законодавства, зміст правовідносин та суб'єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між юридичними особами , на думку апеляційного суду, не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права,тому апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та визнання права власності за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовану по АДРЕСА_1 а саме на: А-1 - основну будівлю; Б-1 - літній будиночок; В-1 - літній будиночок; Г-1 - літній будиночок; Д-1 - літній будиночок; Ж-1 - літній будиночок; б - навіс; в - навіс; г - навіс; д - навіс; ж - навіс; к - колодязь; заміщення бетонне; № 1-5 огорожу металеву та закрити провадження у справі за позовом Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до ДВАТ Вуглебуд про визнання права власності на базу відпочинку .

Виходячи зі змісту ст.313 ЦПК України , ухвала- це судове рішення апеляційного суду,постановлене при розгляді справи по суті у випадках,передбачених ч.1.ст.314 ЦПК України,тому відповідно до ст.88 ЦПК України,апеляційний суд вважає необхідним стягнути з Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, код ЄДРПОУ 02657968 на користь Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області понесені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги по оскаржуваному процесуальному рішенні у розмірі 4 524,99 грн.(т.1. а.с.214,226).

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205,ст.303, ст. 307, ч. 1 ст. 310 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задовольнити частково .

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та визнання права власності за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовану по АДРЕСА_1 а саме на: А-1 - основну будівлю; Б-1 - літній будиночок; В-1 - літній будиночок; Г-1 - літній будиночок; Д-1 - літній будиночок; Ж-1 - літній будиночок; б - навіс; в - навіс; г - навіс; д - навіс; ж - навіс; к - колодязь; заміщення бетонне; № 1-5 огорожу металеву - скасувати .

Провадження у справі за позовом Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до Державного відкритого акціонерного товариства Вуглебуд про визнання права власності на базу відпочинку - закрити.

Стягнути з Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, юридична адреса: 85323,Донецька область , м.Димитров, вул.Ватутіна, буд.18 ,р/р 26008336183 в АТ Райффайзен Банк Аваль місто Київ,МФО 380805, код ЄДРПОУ 02657968 на користь Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області, юридична адреса : 87501 ,Донецька область, м.Маріуполь пл.Мічмана Павлова буд.10 ,р/р 35216066016251,МФО 820172,код 25707002 Держказначейська служба України, м.Київ понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 524 (чотири тисячі п*ятсот двадцять чотири ) грн.99 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: