Постанова

від 01.06.2018 по справі 241/863/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

1 червня 2018 року

м. Київ

справа № 241/863/16-ц

провадження № 61-26839 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України;

відповідачі: ОСОБА_5, державне відкрите акціонерне товариство Вуглебуд ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України на ухвалу апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А., від 19 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, державного відкритого акціонерного товариства Вуглебуд (далі - ДВАТ Вуглебуд ) про визнання права власності на базу відпочинку та самочинно збудовані споруди.

Позовна заява мотивована тим, що згідно із Статутом ДВАТ Вуглебуд вищим органом правління товариства є загальні збори, на яких вирішується питання управління та розпорядження майном, яке знаходиться у власності товариства. 1 вересня 2001 року між Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України та ДВАТ Вуглебуд було укладено договір оренди № 6 бази відпочинку Вуглик , що розташована по АДРЕСА_1, з додатковими положеннями про розрахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 та узгодженнями, який у подальшому пролонговувався. 6 травня 2006 року Мелекінська сільська рада Першотравневого району Донецької області надала в оренду Красноармійській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України земельну ділянку для обслуговування бази відпочинку Вуглик строком на сорок дев'ять років. Рішенням трудового колективу ДВАТ Вуглебуд , оформленого протоколом від 1 грудня 2006 року, базу відпочинку Вуглик було передано Красноармійській територіальній організації профспілки працівників вугільної промисловості України за рахунок боргу, який складався з понесених витрат на проведення ремонтних робіт бази відпочинку, що значно перевищило її вартість, погашеної заборгованості ДВАТ Вуглебуд перед державою, та на підставі приорітетного права оздоровлення працівників ДВАТ Вуглебуд . Таким чином, Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України з 2001 року по теперішній час фактично володіє базою відпочинку Вуглик , у якій проводить літнє оздоровлення шахтарів та їх родин. Проте належним чином оформити право власності на базу відпочинку згідно вищевказаного протоколу трудового колективу від 1 грудня 2006 року позивач не може у зв'язку із ліквідацією ДВАТ Вуглебуд та неможливістю зібрати загальні збори.

Крім того, зазначало, що у зв'язку з нагальною необхідністю на території бази відпочинку Вуглик головою Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України Сиротюком Р. П. було збудовано за власні кошти капітальні споруди - вбиральню та душ, які Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України прийняло до експлуатації. Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Посилаючись на викладене, Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України просила суд визнати за нею право власності на базу відпочинку Вуглик та самочинно збудовані на її території споруди - вбиральню та душ.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області у складі судді Трегубенка С. В. від 24 червня 2016 року позов Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України задоволено частково. Визнано за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України право власності на базу відпочинку Вуглик , що розташована по АДРЕСА_1. У задоволенні позову в частині визнання права власності на самочинно збудовані споруди: вбиральню та душ відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України є фактичним володільцем бази відпочинку Вуглик на підставі рішення трудового колективу ДВАТ Вуглебуд , оформленого протоколом від 1 грудня 2006 року, проте оформити право власності на базу відпочинку не може у зв'язку із ліквідацією ДВАТ Вуглебуд та неможливістю зібрання загальних зборів для вирішення питання про переоформлення документів на базу відпочинку Вуглик .

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на самочинно збудовані споруди: вбиральню та душ, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано дозвільних документів на їх будівництво.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року в частині задоволення позову та визнання права власності за Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України на базу відпочинку Вуглик скасовано. Провадження за позовом Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до ДВАТ Вуглебуд про визнання права власності на базу відпочинку закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спір щодо визнання права власності на нерухоме майно - базу відпочинку Вуглик - виник між суб'єктами господарювання: Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України та ДВАТ Вуглебуд . Тобто, як позивач, так і відповідач є юридичними особами, а тому даний спір за суб'єктним складом підпадає під юрисдикцію господарського суду.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Красноармійська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що у прокурора немає повноважень на представництво інтересів держави. Прокурор перед зверненням до суду, не повідомив у строки, передбачені законодавством, суб'єкта владних повноважень, інтереси якого він представляє, а саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Також апеляційний суд, стягуючи з Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України судовий збір на користь Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області, вийшов за межі апеляційних вимог, оскільки прокурор в апеляційній скарзі не просив відшкодувати понесені судові витрати.

У листопаді 2017 року Маріупольська місцева прокуратура № 1 Донецької області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, в якій зазначала, що ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідно до положень статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було зумовлено тим, що внаслідок ухвалення рішення судом першої інстанції із державної власності вибуло майно без достатніх на те правових підстав, що спричинило істотну шкоду державним інтересам, а орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження із захисту інтересів держави, не здійснює такий захист. Маріупольська місцева прокуратура № 1 Донецької області попередньо, до звернення до суду направило Міністерству енергетики та вугільної промисловості України повідомлення про представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, до якого було долучено копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів. Посилання касаційної скарги про вихід апеляційного суду за межі вимог апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки при зверненні до апеляційного суду із апеляційною скаргою прокурор за її подання сплатив судовий збір, який згідно норм цивільного-процесуального законодавства підлягає розподілу судом і без клопотання про це.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом статті 1 ГПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у статті 12 ГПК України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спір щодо визнання права власності на нерухоме майно - базу відпочинку Вуглик - виник між суб'єктами господарювання: Красноармійською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України та ДВАТ Вуглебуд . Тобто, як позивач, так і відповідач є юридичними особами, а тому даний спір за суб'єктним складом підпадає під юрисдикцію господарського суду.

Касаційна скарга по суті постановленої ухвали апеляційного суду доводів не містить, а в основному стосується незгоди щодо звернення прокурора до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Отже, судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк