Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/9538/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа № 910/9538/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ББМ-Київ

про стягнення 857 591,17 грн.

за участю представників:

від позивача: Красюк О.О.- представник за довіреністю № 01-9/27-05 від 11.01.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство Стивідорна компанія Ольвія (далі - ДП СК Ольвія , позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ББМ-Київ (далі - ТОВ ТД ББМ-Київ , відповідач) про стягнення 857 591,17 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 271В-2016 від 08.11.2016 р. в частині повної та своєчасної поставки передплаченого товару.

У позові ДП СК Ольвія просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 440 856,00 грн., штраф у розмірі 24 687,36 грн., пеню - 39 363,01 грн. та проценти за користування коштами в сумі 352 684,80 грн., а всього - 857 591,17 грн.

Після початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив як заяву про зміну предмета позову в частині стягнення штрафних санкцій (пені) та повернув заявнику - ДП СК Ольвія без розгляду з підстав, наведених в ухвалі суду від 12.09.2017 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У минулому судовому засіданні подав відзив, проти задоволення позову заперечував, вважав, що порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару відбулось внаслідок прострочення кредитора (позивача), оскільки саме з його вини сторонами не була укладена додаткова угода до договору на поставку товарів № 271В-2016 від 08.11.2016 р. щодо зміни строку поставки. Крім того, вважав розмір штрафних санкцій надмірним та необґрунтованим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 08.11.2016 р. між ДП СК Ольвія (покупець) та ТОВ ТД ББМ-Київ (постачальник) був укладений договір на поставку товарів № 271В-2016 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця вироби з бетону для будівництва/бетон (залізобетонні панелі (блоки підпірних стін), код ДК 016:2010:23.61.10/ код СРV 44114000-2 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену цим договором грошову суму (п. 1.1 договору).

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 881 712,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює попередню оплату (аванс) постачальнику у розмірі 50% від загальної суми замовлення, протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем оригіналу рахунку від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з дати повної поставки товару на підставі наданого постачальником оригіналу рахунку та товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами (п. 4.2 договору).

Положеннями п. 6.3.1 договору на постачальника покладений обов'язок забезпечити поставку товару у строки та порядку, що встановлені цим договором.

Згідно з п. 5.2 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDP на склад покупця: м. Миколаїв, а/с 170 (м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 29).

Пунктом 5.3 договору визначений строк поставки товару: листопад 2016 р. - січень 2017 р.

Крім того, п. 6.3.6 договору передбачено, що у разі відмови постачальника від поставки товар у строки, передбачені цим договором, на постачальника покладений обов'язок повернути на поточний рахунок покупця грошові кошти за кожну непоставлену партію товару, які сплачені покупцем, як попередня оплата (передплата) у розмірах відповідно до ціни, визначеної у специфікації, протягом 5 банківських днів з дати відмовлення.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за порушення його умов.

Так, відповідно до п. 7.2.2 договору за недопоставку та/або несвоєчасну поставку товару (його партії) покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару більш ніж на 30 календарних днів - має право додатково стягувати штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно з п. 7.2.3 договору у разі відмови постачальника від поставки товару понад строки поставки, встановлені цим договором, до постачальника застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором за порушення строку поставки товару (розрахунок терміну прострочення поставки здійснюється з дати належної поставки товару за замовленням покупця до дати отримання покупцем від постачальника оригіналу листа-відмови від поставки товару).

У разі прострочення строків повернення попередньої оплати (авансу), відповідно до п. 6.3.6 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 7.2.4. договору).

Пунктом 7.2.5 договору передбачено, що за користування постачальником коштами, перерахованими покупцем в якості попередньої оплати, останній має право нарахувати 20% в місяць від суми передоплати від дня, коли товар повинен бути поставлений, до дня фактичної передачі товару або повернення попередньої оплати.

Судом також встановлено, що позивач на виконання умов договору № 271В-2016 від 08.11.2016 р. сплатив на користь відповідача грошові кошти у якості попередньої оплати, в сумі 440 856,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 09.11.2016 р., проте, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору свого обов'язку поставити та передати позивачу оплачений товар не виконав.

Як свідчать матеріали справи, у подальшому сторони узгоджували питання щодо укладення додаткової угоди до договору № 271В-2016 від 08.11.2016 р. з метою зміни, зокрема, строку виконання зобов'язання з поставки товару (його перенесення), а також умов поставки товару та її оплати, однак згоди щодо укладення такої додаткової угоди не досягли.

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача попередню плату, перераховану на користь ТОВ ТД ББМ-Київ .

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Також частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що вартість оплаченого позивачем і не переданого йому товару становить 440 856,00 грн. Водночас, відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлений товар позивачу або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 440 856,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення ним строку виконання зобов'язання з поставки товару виникло з вини кредитора (позивача), оскільки укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни строку поставки не є обов'язком сторін, а виконання відповідачем зобов'язання поставити товар не залежало від вчинення позивачем дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку, як це встановлено ст. 613 ЦК України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 24 687,36 грн. та пеню в сумі 39 363,01 грн.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач товар за договором № 271В-2016 від 08.11.2016 р. позивачу не поставив, отже, допустив порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із розрахунку позовних вимог, наведеного у позовній заяві, вбачається, що за своєю правовою природою штраф, визначений ДП СК Ольвія у розмірі 24 687,36 грн., є пенею, право на стягнення якої позивач обґрунтовує положеннями ст. 231 ГК України та п. 7.2.2 договору.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 2 ст. 231 ГК України та п. 7.2.2 договору передбачають відповідальність за порушення строків виконання такого зобов'язання, як недопоставка та/або несвоєчасна поставка товару (його партії). Проте, як свідчать матеріали справи, позивач відмовився від виконання відповідачем його обов'язку поставити товар та просив повернути аванс.

За таких обставин, суд вважає, що встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати у разі порушення строків повернення коштів не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення пені, оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає обов'язок останнього нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. у справі № 908/2603/13).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 24 687,36 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, на підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 7.2.4 договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за прострочення повернення попередньої оплати, визначеної позивачем в сумі 39 363,01 грн.

Як встановлено судом, пунктом 6.3.6 договору на постачальника (відповідача) покладений обов'язок повернути покупцю (позивачу) грошові кошти, які сплачені покупцем у якості попередньої оплати, протягом 5 банківських днів з дати відмовлення.

При цьому, позивач відмовився від поставки товару та просив відповідача повернути суму попередньої оплати листом № 01-2/828 від 06.04.2017 р., а тому початок строку, встановленого п. 6.3.6 договору для повернення авансу, необхідно відраховувати з дня, наступного за днем вчинення такої відмови, тобто - з 07.04.2017 р., а не з дня, наступного за останнім днем строку поставки товару (31.01.2017 р.), як вважає позивач.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 253 ЦК України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також беручи до уваги, що перебіг строку нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування пені за несвоєчасне повернення авансу з 14.04.2017 р. (06.04.2017 р. + 5 банківських днів).

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 594,72 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду нарахування вказаної штрафної санкції.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування коштами в сумі 352 684,80 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Положеннями ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. 7.2.5 договору виникло право вимагати від відповідача сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 по справі № 3-90гс14.

Здійснивши власний розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в сумі 28 987,79 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем так само невірно визначений порядок нарахування вказаної санкції.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ББМ-Київ про стягнення 857 591,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ББМ-Київ (03067, м. Київ, вул. Гарматна, будинок 21, квартира 71, ідентифікаційний код 32910200) на користь Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, а/я 170, ідентифікаційний код 19290012) попередню оплату в сумі 440 856 (чотириста сорок тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., пеню в сумі 6 594 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп., проценти за користування коштами в сумі 28 987 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7146 (сім тисяч сто сорок шість) грн. 58 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 вересня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 20 вересня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.