Рішення

від 19.09.2017 по справі 921/491/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19 вересня 2017 рокуСправа № 921/491/17-г/17 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофарм", м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільської обласної ради, м.Тернопіль

про визнання договору оренди поновленим,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 11.08.2017;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.08.2017;

третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №07-1003 від 04.09.2017.

В судовому засіданні присутнім учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофарм", м.Тернопіль, звернулося 21.08.2017 до господарського суду Тернопільської області (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№526 від 21.08.2017) з позовом до Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру, м.Тернопіль, про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 09.10.2012 поновленим на три роки і дев'ять місяців і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2017 порушено провадження у справі; в порядку статті 65 ГПК України витребувано від сторін додаткові документи. Розгляд справи призначено на 05.09.2017 з подальшим оголошенням перерви в судовому засіданні до 19.09.2017.

Водночас, ухвалою суду від 22.08.2017 в порядку ст.27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Тернопільську обласну раду, як засновника Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру та власника майна - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Р.Купчинського, 8 у м.Тернополі, та передане в оренду згідно договору оренди від 09.10.2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав повністю заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням поданих через канцелярію суду письмових пояснень без номеру від 04.09.2017 (вх.№16386 від 04.09.2017), без номеру від 19.09.2017 (вх.№17233 від 19.09.2017), згідно яких вважає, що відповідачем не повідомлено у встановлений законом спосіб та строки про припинення дії договору оренди від 09.10.2012 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. В свою чергу зазначає, що ТОВ "Єврофарм" належним чином виконує умови спірного договору, зокрема, в частині сплати орендних платежів; продовжує використовувати орендоване приміщення за призначенням, тому вважає, що договірні правовідносини, які виникли на підставі договору від 09.10.2012 тривають, а договір, в силу приписів ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач згідно поданого відзиву на позов без номеру від 18.09.2017 (вх.№17238 від 19.09.2017) та його уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Зокрема вказав, що Онкодиспансер як Орендодавець за договором неодноразово повідомляв Орендаря про закінчення 30.06.2016 строку дії договору оренди приміщень та звертав увагу на необхідність повернення майна з оренди. У листі від 19.04.2016 також зазначав, що надалі майно буде передаватися в оренду на конкурсних засадах згідно вимог чинного законодавства, тому вважає, що договір оренди від 09.10.2012 припинив свою дію 30.06.2016 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, що унеможливлює його поновлення (продовження), в тому числі й за рішенням суду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Тернопільська обласна рада (третя особа у справі) згідно поданого відзиву на позов №07-1006 від 05.09.2017 (вх.№16596 від 05.09.2017) та її уповноважений представник в судовому засіданні у наданих запереченнях вказав, що строк дії спірного договору оренди приміщень закінчився 30.06.2016, а Орендодавець за цим договором не виявив бажання продовжувати орендні правовідносини з позивачем у справі, а навпаки, повідомив про подальшу передачу в оренду об'єкта оренди за договором від 09.10.2012 на конкурсних засадах. В задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників позивача, відповідача, третьої особи, господарський суд встановив таке.

Згідно нової редакції Статуту Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру, погодженого начальником Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації та затвердженого рішенням Тернопільської обласної ради №587 від 10.05.2017, Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер (далі - Онкодиспансер) є самостійним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я і правонаступником комунальної установи Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" та об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, власником та засновником якого виступає Тернопільська обласна рада, яка здійснює управління ним. Онкодиспансер підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Тернопільській обласній раді, а в галузевому відношенні - Управлінню охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації (п.п.1.1-1.4 Статуту).

Онкодиспансер володіє, користується, а також має право, з дозволу Тернопільської обласної ради, передавати в оренду майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (п.п.14 п.3.1, п.п.5.2, 5.4 Статуту).

Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області додатково врегульовано Положенням про порядок надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі - Положення), затвердженим рішенням сорок другої сесії п'ятого скликання Тернопільської обласної ради №1312 від 05.01.2012 "Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області". Даним рішенням Тернопільської обласної ради також затверджено: Методику розрахунку і порядку використання орендної плати за майно власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, Порядок проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, типовий договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, Склад конкурсної комісії Тернопільської обласної ради (додатки 2, 3, 4, 6,відповідно, до рішення).

Так, згідно п.п.3, 4, 7 Положення передача в оренду нерухомого майна (будівель, споруд, окремих приміщень), що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, здійснюється на конкурсних засадах за рішенням конкурсної комісії, склад якої затверджується рішенням Тернопільської обласної ради, котра здійснює повноваження Орендодавця такого майна у порядку, визначеному Положенням. Конкурс полягає у визначенні за принципом аукціону орендаря, який запропонував найбільшу орендну плату при забезпеченні виконання інших умов використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Після затвердження головою Тернопільської обласної ради протоколу конкурсної комісії, яким визначено переможця, одночасно видається розпорядження про надання майна в оренду, на підставі якого у п'ятнадцятиденний строк балансоутримувач, в оперативному управлінні якого перебуває об'єкт оренди, укладає договір оренди та подає його у Відділ з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області для включення до єдиного реєстру. Якщо договір укладено строком на три роки і більше років, то він підлягає нотаріальному посвідченню (п.п.12-14 Положення).

З долученого до справи Розпорядження голови Тернопільської обласної ради №153 від 22.07.2011 "Про затвердження протоколу конкурсної комісії з надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 13 липня 2011 року №25 та про надання майна в оренду" вбачається, що головою облради затверджено протокол конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області №25 від 13.07.2011, зокрема, в частині визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" переможцем конкурсу на право оренди приміщення поз.1-3, площею 4,2м 2 , частини приміщення вестибюлю поз.1-1, площею 13,8 м 2 в будівлі під літ.А-А' та долі площі спільного користування 9м 2 (тобто приміщень, загальною площею 27м 2 ) що перебувають на балансі Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру за адресою: м.Тернопіль, вул. Р.Кучинського, 8.

09.10.2012 на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної ради №153 від 22.07.2011, між комунальною установою Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер", як Орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофарм", як Орендарем, укладено договір оренди (типовий) нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі - договір), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв за Актом прийому-передачі у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 27м 2 за адресою: вул.Р.Купчинського, 8, м.Тернопіль, під використання з метою реалізації медичних препаратів (п.п.1.1, 7.1 договору).

Умовами Розділу "Орендна плата" (п.п.3.1-3.4 договору) сторонами визначено порядок визначення розміру орендної плати, його перегляд, строки сплати та відповідальність за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Зміни і доповнення до умов договору допускаються за взаємною згодою сторін (п.10.3 договору).

У п.10.9 договору сторони узгодили, що їх взаємовідносини, які не врегульовано цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Факт передачі у користування Орендарю об'єкта оренди - нежитлових приміщень, заг. площею 27м 2 , розташованих по вул.Р.Купчинського, 8 у м.Тернополі, підтверджується Актом прийому-передачі від 09.10.2012, підписаним обома сторонами, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб (додаток 1 до договору).

У п.10.1 договору встановлено строк дії договору, а саме з 09.10.2012 до 30.06.2014 , включно (21 місяць).

В той же час, умовами п.п.10.8, 10.6 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. При цьому передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором..

Припинення договору тягне за собою наслідки у виникненні обов'язку в Орендаря повернути приміщення (об'єкт оренди) Орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, за Актом прийому-передачі, який складається Орендарем (п.п.2.3, 2.4, 5.7 договору).

Згодом, 01.07.2014 сторонами підписано додаткову угоду до договору від 09.10.2012, якою строк дії договору оренди продовжено на 2 роки , тобто встановлено термін дії договору з 01.07.2014 по 30.06.2016. Також, встановлено нарахування орендної плати за новою грошовою оцінкою об'єкта, котру затверджено рішенням Тернопільської обласної ради №1312 від 05.01.2012.

Матеріалами справи, зокрема, копіями платіжних доручень №1340 від 21.09.2012 на суму 362,56грн, №1515 від 23.10.2012 на суму 321,67грн, №1649 від 13.11.2012 на суму 321,67грн, №1841 від 14.12.2012 на суму 426,67грн, №107 від 22.01.2013 на суму 386,10грн, №293 від 22.02.2013 на суму 386,87грн, №451 від 22.03.2013 на суму 386,48грн, №613 від 23.04.2013 на суму 386,48грн, №753 від 22.05.2013 на суму 386,48грн, №910 від 20.06.2013 на суму 468,65грн, №1051 від 22.07.2013 на суму 86,87грн, №1214 від 21.08.2013 на суму 386,48грн, №1368 від 20.09.2013 на суму 465,55грн, №1494 від 15.10.2013 на суму 383,77грн, №1680 від 18.11.2013 на суму 385,31грн, №1835 від 13.12.2013 на суму 467,86грн, №1634 від 15.12.2014 на суму 522,01грн, №1497 від 19.11.2014 на суму 480,54грн, №1372 від 27.10.2014 на суму 501,62грн, №1217 від 24.09.2014 на суму 456,05грн, №1069 від 21.08.2014 на суму 452,43грн, №902 від 16.07.2014 на суму 450,63грн, №792 від 23.06.2014 на суму 460,94грн, №655 від 22.05.2014 на суму 412,91грн, №539 від 24.04.2014 на суму 399,72грн, №396 від 18.03.2014 на суму 423,46грн, №225 від 17.02.2014 на суму 401,85грн, №113 від 24.01.2014 на суму 388,01грн, №13136 від 16.12.2015 на суму 758,20грн, №12838 від 23.10.2015 на суму 713грн, №13009 від 23.11.2015 на суму 703,73грн, №1077 від 19.08.2015 на суму 702,59грн, №1220 від 18.09.2015 на суму 737,37грн, №763 від 12.06.2015 на суму 706грн, №950 від 21.07.2015 на суму 750,95грн, №524 від 23.04.2015 на суму 607,70грн, №643 від 19.05.2015 на суму 690,64грн, №346 від 18.03.2015 на суму 635,95грн, №269 від 26.02.2015 на суму 520грн, №108 від 27.01.2015 на суму 504,36грн, №101 від 26.01.2016 на суму 722,82грн, №269 від 25.02.2016 на суму 989,69грн, виписками з банківських рахунків за 17.03.2016 на суму 726,21грн, 22.04.2016 на суму 733,67грн, 23.05.2016 на суму 759,35грн, 30.06.2016 на суму 722,82грн підтверджується належне виконання Орендарем своїх зобов'язань в частині внесення орендних платежів за оренду майна згідно договору від 09.10.2012.

Судом встановлено і це випливає з наявних у справі матеріалів, відповідач у справі, зважаючи на закінчення строку дії договору оренди звернувся до позивача з листом №193/01 від 19.04.2016, в якому повідомив ТОВ "Єврофарм" про припинення дії договору оренди 30.06.2016 та про те, що в подальшому об'єкт оренди буде надаватися в оренду на конкурсних умовах згідно розпорядження голови обласної ради та чинного законодавства України (лист-повідомлення вручено відділенням поштового зв'язку представнику за довіреністю ТОВ "Єврофарм", про що свідчать долучене до справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 21.04.2016 з штрих кодовим ідентифікатором 4602401205807), а додатково листом №272/01 від 29.06.2016 повідомив про необхідність повернення об'єкта оренди за Актом приймання-передачі в строк до 01.07.2016.

Крім того, у зв'язку з невиконанням попередніх вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" було направлено повторно листа-вимогу №272/01 від 23.06.2017 про невідкладне (до 28.06.2017) звільнення займаного ним приміщення, площею 18м 2 , що знаходиться за адресою: вул.Р.Купчинського, 8, м.Тернопіль, та його передачу Орендодавцю по Акту прийому-передачі. Даний лист також надіслано поштовою кореспонденцією № 4602301507300, однак був повернутий відділенням поштового зв'язку 26.06.2017 із зазначенням у довідці ф.20 причини: "за зазначеною адресою вибули" (АДРЕСА_1).

Оскільки неодноразові звернення Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансеру з приводу звільнення орендованого приміщення з посиланням на закінчення терміну дії договору оренди та посиланням на подальшу передачу об'єкта в оренду на конкурсних засадах, ТОВ "Єврофарм" жодним чином не відреагувало, це послугувало підставою для звернення до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства звільнити займані приміщення в примусовому порядку (справа №921/452/17-г/17 зупинена провадженням в порядку ст. 79 ГПК України до вирішення даної справи).

ТОВ "Єврофарм" вказує, що 13.10.2016 ним сплачено орендні платежі за липень, серпень, вересень 2016 року на загальну суму 2168,46грн по даному договору, що підтверджується випискою з банківського рахунку товариства, відтак, зазначає що договір є продовженим, а Товариство користується спірним приміщенням на законних підставах.

Листи-повідомлення про припинення дії договору, на думку позивача, не є належними доказами у справі та не можуть свідчити про повідомлення Орендаря про припинення договірних відносин між сторонами, оскільки такі направлено відповідачем з порушенням вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10.6 договору оренди від 09.10.2012, тобто не в місячний строк після закінчення терміну дії договору оренди.

За твердженням позивача, спір в даній справі виник внаслідок того, що Орендодавець за договором від 09.10.2012 не визнає право Товариства на поновлення договору оренди нежитлового приміщення в силу закону, про що свідчить справа №921/452/17-7/17, а тому таке право підлягає судовому захисту на підставі п.1 ч.1 ст.16 ЦК України, у зв'язку з цим просить суд визнати договір продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той самий строк, а оскільки з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2014, сумарно термін оренди становив 3 роки і 9 місяців, тому просить даний договір вважати продовженим на цей строк.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 16 ЦК України встановлено невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до абз.2 частини другої цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Умови укладеного між сторонами договору оренди (типовий) нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (далі - договір), на підставі якого виникли зобов'язання між сторонами, свідчать про укладення сторонами договору найму (оренди) приміщень.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського Кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України). Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Судом встановлено, що об'єкт оренди за договором від 09.10.2012 перебуває у комунальній власності територіальної громади області та знаходиться на балансі Тернопільського обласного клінічного онкодиспансеру.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна комунальної власності регулюються спеціальним законом, а саме Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі по тексту - Закон про оренду).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

В силу вимог ст.ст.2, 10, 17 Закону про оренду та ст.763 ЦК України договір укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до умов пункту 10.1 договору оренди строк його дії визначено сторонами - до 30.06.2014 року включно. Однак враховуючи, що п.10.6 договору сторонами було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тому договір оренди згідно укладеної та підписаної сторонами додаткової угоди від 01.07.2014 був продовжений до 30.06.2016.

Згідно п.2 ст.26 Закону про оренду договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Зазначена норма визначена також в п.10.8 договору оренди.

Положеннями статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено такі правові інститути пролонгації договору оренди державного чи комунального майна (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах) як продовження права оренди майна, у разі відсутності заперечень жодної із сторін договору оренди щодо його припинення, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору (ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") та укладення договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), реалізація якого здійснюється шляхом укладення договору на новий термін, і в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.

В даному випадку позивачем обрано механізм продовження права оренди, передбачений ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (продовження договору оренди на тих же умовах і на той же строк у разі відсутності заперечень обох сторін договору - мовчазна згода).

Дійсно, частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих умовах, які були передбачені договором. Норма цієї статті імперативна і не містить будь-яких додаткових умов для визнання договору продовженим. Таким чином, у разі відсутності заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди, продовження договору презюмується.

Аналогічна норма міститься в ст.764 ЦК України та пункті 10.6 договору оренди, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, має значення лише те, чи збіг встановлений законодавством місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 у справі №51/17).

Отже, суд констатує, що сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії зазначеного договору. Пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення сторони договору.

Із зазначеного випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови , якщо проти цього не заперечує Орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше , ніж протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення Орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський Суд України у постанові від 16.06.2015 по справі №925/2355/14.

З огляду на наведене, суд вважає помилковим твердження позивача стосовно направлення листів-повідомлень про припинення терміну дії договору оренди виключно в межах одного місяця після закінчення дії договору (в період з 30.06.2016 по 30.07.2016).

У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку.

В контексті наведеного вбачається, що наявність документального підтвердження направлення заяви про припинення договору на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від №270 від 05.03.2009.

Відповідно до цих Правил рекомендовані поштові відправлення можуть відправлятися з повідомленням про вручення поштового відправлення (повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача), бланк якого заповнюється відправником поштового відправлення. Вручення поштового відправлення - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

За загальним правилом, поштові відправлення вручаються безпосередньо адресату, вказаному відправником при оформленні поштового відправлення. В силу п.90 Правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Зважаючи на те, що в силу Правил саме на відділення поштового зв'язку покладено обов'язок вручати поштове відправлення адресату або довіреній йому особі, повноваження якої повинні підтверджуватися належно оформленою довіреністю, відповідно, як особа так і її повноваження підлягають встановленню та підтвердженню органом поштового зв'язку при врученні поштового відправлення, відтак, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення довіреній особі адресата є належним підтвердженням вручення відповідного поштового відправлення адресату.

Долучене до справи повідомлення про вручення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким було надіслано ТОВ "Єврофарм" на адресу вул.Стадникової, 1, м.Тернопіль листа №193/01 від 19.04.2016 суд розцінює як належний доказ повідомлення позивача у справі про закінчення строку дії даного договору оренди, оскільки такий адресовано юридичній особі та містить відмітку про його вручення 21.04.2016 особі за довіреністю, про що свідчить відповідний підпис особи.

Листи від 29.06.2016 №272/01 та від 23.06.2017 №272/01 до уваги судом не беруться, з огляду на відсутність доказів надіслання його на адресу позивача (лист від 29.06.2016) та з огляду на пропуск строку, встановленого законом для направлення повідомлення про припинення дії договору оренди (не пізніше 1 місяця після закінчення строку дії договору щодо листа від 23.06.2017).

Таким чином, суд вважає, що намір Онкодиспансеру на заперечення проти подальшого використання майна Орендарем, чітко ним висловлена в листі-попереджені №193/01 від 19.04.2016, де вказувалося про закінчення 30.06.2016 строку дії договору оренди від 09.10.2012 та намір передавати об'єкт в оренду на умовах конкурсу в загальному порядку, відтак сплив строку договору оренди разом з волею Орендодавця є юридичним фактом, що припиняє орендні відносини між ним та Орендарем. Тобто, матеріалами справи підтверджено висловлення відповідачем у справі своєї беззаперечної позиції щодо припинення спірного договору оренди від 09.10.2012 у зв'язку із закінченням терміну оренди.

Приписами частини 2 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з вимогами ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.8 договору від 09.10.2012, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Тому, в силу наведених норм закону та умов договору оренди він припинив свою дію після закінчення терміну, на який укладався, у зв'язку з існуванням письмових заперечень Орендодавця на продовження орендних правовідносин на тих самих умовах і на той же строк, а саме 30.06.2016 року.

Частиною 1 ст.27 Закону про оренду визначено правові наслідки припинення або розірвання договору оренди: у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Щодо тверджень позивача про порушення його переважного права на продовження строку дії договору оренди від 09.10.2012 у встановленому законом порядку, з огляду на факт користування даним приміщенням після закінчення дії договору оренди та з огляду на факт сплати орендних платежів за оренду приміщення, то з цього приводу суд вважає зазначити таке .

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону про оренду та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За змістом ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Одночасно, положеннями ст.777 ЦК України та ст.285 ГК України врегульовано переважне право наймача на укладення договору на новий строк. Так, орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк.

Частиною 3 статті 17 Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

У разі, якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, то він відмовляється від здійснення свого переважного права .

У справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Матеріали справи не містять, а сторонами не представлено доказів, які б свідчили, що ТОВ "Єврофарм" вчиняв будь-які дії щодо використання свого переважного права на продовження дії договору оренди від 09.10.2012 на тих самих умовах і на той же строк, котрі встановлені законом.

Позатим, факт продовження користування ТОВ "Єврофарм" об'єктом оренди та виконання ним умов договору оренди, на які посилається позивач, в силу зазначених норм закону не є безумовною підставою продовження строку дії договору оренди комунального майна при наявності заперечень орендодавця, оскільки для продовження договору оренди на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості, зокрема, згоди орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Позивачем не доведено факту досягнення між сторонами згоди щодо умов договору як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін. Навпаки, на переконання позивача у справі, Онкодиспансер порушує право орендаря на продовження строку дії договору оренди від 09.10.2012 на наступний строк.

Як встановлено судом і зазначалося вище, волевиявлення Орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди у зв'язку із закінченням дії договору, підтверджується його листом №193/01 від 19.04.2016, одержаним товариством 21.04.2016, тобто в межах строку, встановленого ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що виключає існування законного сподівання позивача на продовження строку дії договору від 09.10.2012 та підставності заявлених вимог щодо продовження дії такого договору.

Чинне законодавство не ставить в залежність настання наслідків відмови орендодавця у продовженні договору оренди від факту користування майном після закінчення строку дії договору чи від дати отримання орендарем такої відмови. Натомість, встановлює обов'язок орендодавця вчинити дії по такому повідомленню в межах місячного строку, оскільки норми закону не містять вказівки про необхідність саме отримання такого повідомлення орендарем в строк до трьох місяців, а також про зобов'язання власника перевіряти вчасність надходження кореспонденції до адресата, а зазначається лише про обов'язок власника здійснити письмове попередження орендаря, що і було зроблено відповідачем (відповідна правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 20 квітня 2016 року у справі у справі №3-266гс16).

Окрім того, суд критично оцінює вимогу позивача про продовження строку дії договору оренди на 3 роки і 9 місяців.

Відповідно до п.10.1 договору строк дії договору від 09.10.2012 сторонами встановлено на 21 місяць з подальшим його продовженням за згодою сторін на два роки - по 30.06.2016 (з урахуванням Додаткової угоди від 01.07.2014).

Приписи частини другої статті 17 Закону про оренду встановлюють, що за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, можна вважати договір продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто закон не допускає на власний розсуд сторін збільшення терміну дії договору оренди шляхом сумарного додавання строків продовження дії такого договору.

Тобто, навіть у випадку відсутності заперечень орендодавця на продовження дії договору оренди, такий можливо було б укласти, в силу наведених норм, лише на 2 роки.

За даних обставин, вимоги позивача про визнання поновленим та продовженим договору оренди на 3 роки і 9 місяців не відповідають ні умовам договору оренди від 09.10.2012, ані положенням ст.17 Закону України, а тому є недоведеними документально, безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.

У судовому засіданні 19.09.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 16, 759, 763, 764, 777 ЦК України, ст.ст.2, 10, 17, 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22 вересня 2017.

Суддя Н.О. Андрусик