Постанова

від 18.06.2018 по справі 921/491/17-г/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/491/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Дубник О.П., Галушко Н.А., Хабіб М.І. від 13.12.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" до Тернопільського обласного клінічного диспансеру, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Тернопільської обласної ради, про визнання договору оренди поновленим,

за участю представників:

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились;

третьої особи - Семчишин В.А., представник,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" (далі - ТОВ "Єврофарм") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського обласного клінічного диспансеру (далі - Диспансер), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільської обласної ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 09.10.2012 поновленим на 3 роки і 9 місяців на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Єврофарм" є орендарем нежитлового приміщення площею 27 м 2 за адресою: вул. Р. Крупчинського, 8 у м. Тернопіль, переданого йому Диспансером на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 09.10.2012, який відповідно до додаткової угоди до договору від 01.07.2014 припинив свою дію 30.06.2016, тому оскільки відповідачем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не було надіслано заяву про припинення договору, останній, відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.6 договору оренди від 09.10.2012, є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2017 (суддя Андрусик Н.О.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що Диспансер листом від 19.04.2016 № 193/01 повідомив ТОВ "Єврофарм" про припинення дії договору оренди 30.06.2016 та про те, що в подальшому об'єкт оренди буде надаватися в оренду на конкурсних умовах згідно розпорядження голови обласної ради та чинного законодавства України, який було вручено відділенням поштового зв'язку представнику за довіреністю ТОВ "Єврофарм", про що свідчать долучене до справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 21.04.2016 з штрих кодовим ідентифікатором 4602401205807.

Крім того, місцевий суд виходив з того, що позивачем заявлені вимоги про продовження строку дії договору оренди на 3 роки і 9 місяців, тоді як відповідно до пункту 10.1 договору оренди від 09.10.2012 строк його дії сторонами встановлено 21 місяць з подальшим його продовженням за згодою сторін на два роки - по 30.06.2016 (з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2014).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, рішення скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано поновленим договір оренди (типовий) нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 09.10.2012, укладений між комунальною установою Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер" (орендодавець) та ТОВ "Єврофарм" на тих самих умовах та на той самий строк, на 1 рік і 9 місяців, з 01.07.2016 по 31.03.2018.

Постанова обґрунтована тим, що лист від 19.04.2016 № 193/01 про повідомлення ТОВ "Єврофарм" про припинення дії договору оренди 30.06.2016, не є належним доказом повідомлення орендаря про закінчення строку дії даного договору оренди, оскільки він був направлений на адресу: вул. Стадникової,1, м. Тернопіль, тоді як місцезнаходженням ТОВ "Єврофарм" є: 46001, м. Тернопіль, вул. Коперніка, 3/3".

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Єврофарм" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 651, 653, 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ "Єврофарм" просить змінити постанову суду апеляційної інстанції шляхом задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнений виклад позиції і прохання інших учасників справи.

У відзиві на касаційну Диспансер просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну Тернопільська обласна рада заперечує проти касаційної скарги, вважає постанову суду апеляційної інстанції законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. В зв'язку з чим, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач і відповідач не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні третя особа заперечувала проти касаційної скарги з підстав її необґрунтованості та просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами встановлено, що 09.10.2012, на підставі розпорядження Голови Тернопільської обласної ради від 22.07.2011 № 153, між Диспансером (орендодавець) та ТОВ "Єврофарм" (орендар) було укладено договір оренди (типовий) нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщення загальною площею 27 м 2 за адресою: вул. Р.Купчинського, 8, м. Тернопіль, на 1 поверсі під використання з метою реалізації медичних препаратів.

Пунктом 10.1 договору сторонами погоджено строк його дії протягом 21 місяця з 09.10.2012 по 30.06.2014 включно.

Відповідно до пункту 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

09.10.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди по акту приймання-передачі.

01.07.2014 між сторонами підписано додаткову угоду до договору від 09.10.2012, якою продовжено термін його дії договору строком на 2 роки, з 01.07.2014 по 30.06.2016.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами частини 4 статті 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2 статті 17 Закону Закон "Про оренду державного та комунального майна").

У відповідності з вимогами статей 32, 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судами встановлено, що 19.04.2016 орендодавець листом № 193/01 повідомив орендаря про припинення дії договору оренди 30.06.2016 та про те, що в подальшому об'єкт оренди буде надаватися в оренду на конкурсних умовах згідно розпорядження Голови обласної ради та чинного законодавства України.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що як доказ надіслання зазначеного листа позивачу відповідачем долучено до матеріалів справи дві копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, згідно яких воно було надіслано ТОВ "Єврофарм" на адресу: вул. Стадникової, 1, м. Тернопіль та вручено 21.04.2016 за довіреністю, тоді як згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпиємців та громадських формувань від 28.11.2017 № 1003300503, станом на 19.04.2016, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Єврофарм" є: 46001, м. Тернопіль, вул. Коперніка, 3/3.

Відповідно до приписів частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надавши належну правову оцінку зазначеному повідомленню про вручення листа № 193/01, обґрунтовано вважав його неналежним доказом повідомлення орендаря про закінчення строку дії договору оренди від 09.10.2012 та дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для продовження дії зазначеного договору на той самий термін і на тих самих умовах, а саме з 01.07.2016 по 31.03.2018.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Єврофарм" про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення його позовних вимог та визнання договору оренди нежитлового приміщення від 09.10.2012 поновленим на тих самих умовах, що були передбачені договором лише на 1 рік і 9 місяців, а не на 3 роки і 9 місяців (з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2014), спростовуються наведеними вище положеннями частини 4 статті 284 ГК України, статті 764 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону Закон "Про оренду державного та комунального майна" та пунктом 10.1 договору оренди від 09.10.2012.

Колегія суддів погоджується з твердженнями Диспансеру та Тернопільської обласної ради, викладеними у відзивах на касаційну скаргу, про повне встановлення судом апеляційної інстанції всіх суттєвих обставин справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які

вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофарм" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі у справі № 921/491/17-г/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір