Ухвала

від 12.09.2017 по справі 824/90/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2017 р. м. Київ К/800/34875/16

К/800/15868/17

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), суддів Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року

у справі № 824/90/16-а

та касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року

у справі № 824/90/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів

до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року у справі № 824/90/16-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 25.09.2015 року № 0003072205 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 800 364, 50 грн., з яких 3 200 243, 00 грн. за основним платежем та 1 600 121, 50 грн. за штрафними санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 824/90/16-а апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задоволено частково. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 25.09.2015 року № 0003072205 в сумі 1 072 440, 00 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову в даній частині відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами позивача не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову без змін.

У судовому засіданні представник позивача та представники відповідача свої касаційні скарги підтримали та просили їх задовольнити. Проти касаційних скарг одне одного заперечували та просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів щодо повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, відповідачем складено акт від 09.09.2015 року № 798/24-12-22-08/00292818, яким встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 3 270 875, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 року № 0003072205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 4 906 312, 50 грн., з яких 3 270 875, 00 грн. за основаним платежем та 1 635 437, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року № 0003072205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 800 364, 50 грн., з яких 3 200 243, 00 грн. за основним платежем та 1 600 121, 50 грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів та ТОВ Тепловогнезахист , ТОВ Торговий дім ТІМ-Ротис , ТОВ Ротис ЛТД , ПП ТРЕЙД ІМПАКТ , ПП РДД ГРУП , ПП Софтпостач не знайшли свого підтвердження під час розгляду та вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за висновками суду першої інстанції погодився в частині встановлення обставин справи щодо правовідносин позивача з ТОВ Тепловогнезахист , ТОВ Торговий дім ТІМ-Ротис , ТОВ Ротис ЛТД . В іншій частині прийшов до висновку, що надані позивачем первині документи не мають юридичної або доказової бази, тому безпідставно враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Тепловогнезахист , ТОВ Торговий дім ТІМ-Ротис , ТОВ Ротис ЛТД на підставі договорів поставки, предметом яких є поставка базальтового волокна, виробів з теплоізоляційних мінеральних матеріалів та іншої групи товарів, перелік якої наведений у первинних документах, спростовуються договорами разом з додатками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Посилання податкового органу на результати податкового контролю контрагентів позивача правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Крім того, безпідставними є посилання на податкову інформацію щодо контрагентів по ланцюгу постачання, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З приводу часткової відсутності товарно-транспортних накладних слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Придбаний позивачем у вказаних контрагентів товар відповідно до правил бухгалтерського обліку документально належним чином був оприбуткований, що підтверджується відомостями по рахунку 631.

Виготовлена продукція, а саме вироби з теплоізоляційних мінеральних матеріалів ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів , до складу якої входили як базальтове волокно, так і фольга, були позивачем реалізовані її кінцевим споживачам.

Щодо відсутності сертифікатів на придбаний товар, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що при здійсненні зазначених вище господарських операцій позивач переслідував мету досягнення економічного ефекту (отримання прибутку), що призвело до змін в структурі його активів.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги постанову про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 року, прийняту старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області, стосовно службових осіб ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів в зв'язку з відсутністю в їх діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (замовник) та ТОВ Трейд Імпакт (виконавець), укладено договір, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере зобов'язання виконати профілактичні роботи по очистці пилоосадувальних камер та каналізаційних люків у відповідності до додатка №1 даного договору, а також договір, за умовами якого ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів (замовник) доручає, а ТОВ Трейд Імпакт (виконавець) бере на себе зобов'язання надати послуги по вдосконаленню технології виробництва БСТВ. Виконавець передає замовнику розроблені ним аналітико-технологічні вимоги по вдосконаленню технології виробництва БСТВ у вигляді оформленого належним чином звіту, що є додатком №1 до Акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг за даним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність даних господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, додатковою угодою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітом Вдосконалення технології виробництва БСТВ , що є додатком до акта прийому-передачі.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у відповідний частині виходив з того, що акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню профілактичних робіт по очистці пилоосадувальних камер та каналізаційних люків не може бути розцінений як належний доказ здійснення відповідних господарських операцій, оскільки у останньому не вказано конкретний перелік здійснених господарських операцій, місце та дату проведення робіт, а також не вказано в чому виражено зміст (результат) наданих робіт (послуг).

З даного приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що наявною у матеріалах справи додатковою угодою до договору визначено найменування робіт/послуг за даним договором, кількість та їх вартість, а п. 1.2 договору визначає, що замовлення вважається виконаним в повному обсязі після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг.

В свою чергу, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) містить дату, місце складання та перелік виконаних робіт (надання послуг).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та не відповідає матеріалам справи, а наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на формування витрат, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Безпідставними є також висновки суду апеляційної інстанції з приводу нереальності господарських операцій між позивачем та ПП Софтпостач щодо надання останнім інформаційно-консультаційних послуг із забезпечення господарської діяльності, оскільки встановлені цим судом обставини щодо відсутності будь-якого договору між відповідними контрагентами спростовуються матеріалами справи, які містять договір від 14.10.2014 року № 77, а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Пропозиції ПП Софтпостач щодо розширення ринку збуту підприємства та налагодження взаємодії підприємства з клієнтами для ТОВ Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів , які підтверджують обсяг та зміст даної господарської операції.

З приводу господарських операцій між позивачем та ПП РДД Груп на підставі договору, предметом якого є про надання послуг по транспортуванню сировини зі складів/цехів БСТВ до складів/цехів подальшого виробництва, транспортуванню готової продукції зі складів/цехів БСТВ на склади готової продукції та завантаженню готової продукції в транспортні засоби, слід зазначити таке.

Як вказувалося вище, транспортна документація підтверджує витрати з послуг по перевезенню вантажів.

Разом з тим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, не встановлюються правила податкового обліку витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платників податків, а встановлюються права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно змісту акту перевірки цехи виробництва та склади знаходяться на території за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 41.

Таким чином, за наявності належним чином оформленого акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого виконавцем були надані послуги по транспортуванню продукції з цехів виробництва на склад готової продукції, відсутність товарно-транспортної накладної не може свідчити про непідтвердження факту отримання зазначених вище послуг на об'єктах, які розміщені за однією адресою.

Стаття 223 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, згідно із якою суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін (пункт 1 ч. 1); скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції (пункт 5 ч. 1).

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову в частині підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково. У задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити, а судові рішення в інших частинах залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 824/90/16-а скасувати в частині скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 25.09.2015 року № 0003072205 в сумі 1 072 440, 00 грн. та прийняття в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

В цій частині залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року у справі № 824/90/16-а.

В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 824/90/16-а та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року у справі № 824/90/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак