Ухвала

від 20.09.2017 по справі 2018/20687/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/20687/2012

н/п 6/640/287/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за поданням державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження №51286189 та №51874048. 12.09.2017 року до відділу надійшла заява стягувача щодо направлення відповідного подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. 31.05.2016 року державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень за ВП№51286189 та ВП№51874048 відповідно щодо примусового виконання виконавчих листів за №2018/20687/2012, виданих Київським районним судом м.Харкова від 09.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ АНСУ заборгованість у розмірі 210812,59 грн. та судового збору у розмірі 3129,00 грн. Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень за ВП№51286189 та ВП№51874048 направлено поштою сторонам виконавчого провадження. 24.04.2017 року державним виконавцем відділу ОСОБА_1 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника. Відповідні записи про обтяження внесено до Державних реєстрів. Державним виконавцем направлені запити до установ та організацій з метою з'ясування майнового стану боржника. Згідно відповіді з ГУДМС України в Харківській області від 23.08.2016 року боржник ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон серії ЕК №713644 від 29.12.2009 року.

Згідно відповіді з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит від 06.04.2017 року наявна інформація стосовно перетинання державного кордону України боржником.

Так, згідно відповіді ДФС України інформація про джерела отримання доходів боржником - наявні відомості щодо отримання доходу в ТОВ Гіпократ , ЄДРПОУ 24669877, адреса: 61012, Харківська обл., місто Харків, вул. Карла Маркса, будинок 9 та ТОВ ДІАЛКОМ , ЄДРПОУ 31556162, м. Харків, пр.-т Науки, 31, корп. 3-й пов.

Згідно постанови про передачу виконавчого провадження Дзержинського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 06.03.2017 року боржник ОСОБА_2 з ТОВ Діалком звільнився.

Згідно постанови про передачу виконавчого провадження Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 24.05.2017 року боржник ОСОБА_2 встановлено та складено акт державного виконавця про те, що виходом державного виконавця за адресою реєстрації/знаходження підприємства ТОВ Гіпократ : м. Харків, вул. Благовіщенська, 9, встановлено, що даного підприємства за адресою не значиться, приміщення не в робочому стані, двері та вікна забиті.

Згідно відповіді ДФС України інформація про відкриті рахунки у банківських та фінансових установах - відсутня.

Згідно відповіді ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами - інформацію не знайдено.

Згідно відповіді ПФУ про осіб-боржників, які отримують пенсії - інформацію не знайдено.

Згідно інформації БД АМТ автоматизованої бази ДАІ Автомобіль-2000 за боржником не зареєстровано право власності на транспортний засіб.

Державним виконавцем поновлені запити до установ та організацій щодо з'ясування майнового стану боржника, а також до адресно-довідкового бюро щодо місця реєстрації, проживання з метою перевірки майнового стану за місцем проживання.

29.07.2016 року та 03.02.2017 року виходом державного виконавця за адресою реєстрації нерухомого майна, що належить боржнику, а саме: м. Харків, вул. Старошишківська, 6, гараж 973 доступу до гаражу державному виконавцю не надано. Провести опис та арешт майна боржника не виявилось можливим, про що складені відповідні акти державного виконавця.

Згідно відповіді з АДБ боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 В/1. Державним виконавцем було направлено вимогу разом з копією постанови про відкриття виконавчого провадження №51286189 на вказану адресу від 29.07.2016 року.

Також, державним виконавцем 16.12.2016 року винесена постанова, якою доручено в межах повноважень Ізюмському МВДВС ГТУЮ у Харківській області провести перевірку майнового стану боржника за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Орджонікідзе, 11 В/1.

05.01.2017 року складено акт державного виконавця Ізюмського МВДВС ГТУЮ у Харківській області Андрусенко Ю.В., відповідно до якого, виходом державного виконавця за адресою реєстрації боржника, а саме: Харківська область, м. Ізюм, вул. Орджонікідзе, 11 В/1, боржник відсутній; зі слів сусідів за місцем своєї реєстрації ОСОБА_2 не мешкає; майно, яке б належало боржнику за даною адресою відсутнє.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності нерухоме майно, саме: гараж (реєстраційний номер майна 9743479, який розташований за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Старошишківська, 6, гараж 973 (гаражний кооператив Перемога ).

Згідно відповіді Автогаражного кооперативу ПЕРЕМОГА (м. Харків, вул. Старошишківська, 6) від 08.08.2016 року №16-16, повідомлено, що гараж №973 з 2005 року зареєстровано за членом кооперативу - ОСОБА_3. Після інвентаризації в 2010 році гаражу №973 присвоєно новий порядковий номер 876. На даний час гараж №876 (973) зареєстровано за ОСОБА_3В. З метою захисту інтересів стягувача, а також виконання рішення суду виявлене майно боржника ОСОБА_2 підлягає опису та подальшій реалізації у відповідності до Закону України Про виконавче провадження .

Згідно відповіді Приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 повідомлено, що 09.02.2005 року за реєстровим №349 було посвідчено договір купівлі-продажу гаражу №973, що знаходиться у місті Харкові, вул. Старошишківська, 6 (1991 року будівництва, цегляний, загальною площею -31,7 кв. м.) Продавець за договором - ОСОБА_2, Покупець - ОСОБА_3, договір купівлі-продажу був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 09.02.2005 року, реєстраційний номер 465665.

До 01.01.2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Розгляд заяв про проведення державної реєстрації прав, надання інформації з Реєстру прав здійснювалося БТІ до 30.12.2012 року. Тому надати інформацію про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 немає можливим.

Так, 10.07.2017 року державним виконавцем направлено запит до КП ХМ БТІ про надання інформації стосовно реєстрації права власності за ОСОБА_3 щодо гаража №973 за адресою м. Харків, вул. Старошишківська, 6.

Згідно відповіді від 28.08.2017 року №1591/3 КП ХМ БТІ повідомлено, що згідно наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на гараж №973 по вул. Старошишківській у м. Харкові станом на 31.12.2012 року КП ХМ БТІ ХМР на ім'я ОСОБА_3 не проводилась.

Згідно останньої відповіді ОСОБА_5 боржник ОСОБА_2 від 16.06.2017 року не значиться по вказаним даним.

З приводу доведення боржнику щодо відкриття виконавчого провадження, державний виконавець вказав, що відділом неодноразово належним чином направлялася кореспонденція, зокрема: постанова про відкриття виконавчого провадження, вимога державного виконавця за місцем реєстрації (яка вказана у виконавчому документі та згідно відповіді з адресно-довідкового бюро) та за місцем можливого місцезнаходження (Федерація альпінізму і скелелазіння Харківської області, де боржник ОСОБА_2 є президентом вказаної організації). За адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням від 02.06.2016 року направлялись постанови про відкриття виконавчого провадження разом з вимогою державного виконавця, але поштове відправлення за закінченням терміну зберігання повернуто. Також беззаперечним доказом доведення до відома боржника про відкрите виконавче провадження щодо нього, на думку державного виконавця, є отримання під особистий підпис поштового повідомлення 27.01.2017 року. Оскільки боржником не вжито жодних дій на погашення заборгованості, жодної сплати за виконавчим провадженням не здійснено, державний виконавець просив подання задовольнити.

Державний виконавць в судове засідання не з'явився, у поданні просив розглядати справу за його відсутності.

З урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України на суд покладено обов'язок негайно розглянути подання, то неявка до суду державного виконавця, який належним чином повідомлений, не є перешкодою у розгляді справи по суті.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правилами частини 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІІІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.

На думку суду, подання подане з суттєвим порушенням вимог зазначеної інструкції, а саме: в порушення ч.9 п. 2. Розділу ХІІІ Інструкції подання не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, закріплене в п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.

Згідно узагальнення ВСУ судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року у судовій практиці постає питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, оскільки в Законі № 606-XIV його значення не розкрито.

Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, у судовій практиці склалася думка, що, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів".

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Проте, в поданні не наведено переконливих підстав умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України, оскільки факт отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження особисто боржником, на що у поданні посилається державний виконавець, не є належним доказом його ухиляння.

Тобто, належних доказів, які б свідчили про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що він ухилявся від виконання своїх боргових зобов'язань та що за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в порушення вимог Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, у зв'язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до Наказу Президента України Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає подання передчасним, тому воно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України Законом України Про виконавче провадження, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні поданням державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -