Вирок

від 28.10.2010 по справі 1-274/10

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тульчинський районний суд Вінницької області

м. Тульчин, вул. Перемоги, 16, 23600, (04335) 2-28-00

Справа № 1 - 274 2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Скавронській Т.О.

з участю прокурора Трачука О.В.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлучений, не працює, на підставі ст. 89 КК України не судимий, у вчиненні злочину передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Тульчинського районного суду від 27.04.2009 року гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зобов'язаний сплачувати аліменти на користь гр. ОСОБА_1, на утримання доньки Лілії ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі V* частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.04.2009 року і до її повноліття.

ОСОБА_3 після призначення аліментів з квітня 2009 р. по даний час аліменти не сплачує, хоча неодноразово попереджався державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського району, про те, що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності по ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів.

ОСОБА_3 на даний час не працює, в Центрі зайнятості Тульчинського району на обліку не перебуває.

В зв'язку з такими діями у гр. ОСОБА_3, виникла заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1, станом на 01.09.2010 p., в сумі 4438,88 гривень.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину визнав повністю і суду показав, що він проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6. З 1985 року по 2003 рік, він співмешкав із гр. ОСОБА_1, з якою розійшовся через негаразди у сім'ї. За час їхнього спільного проживання народилася донька Лілія ІНФОРМАЦІЯ_7

У 2009 р. за позовною заявою ОСОБА_1 Тульчинським районним судом йому було призначено сплачувати аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі ХА частини всіх видів заробітків, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину.

З часу призначення аліментів, він жодного разу кошти не платив, так як не мав грошей. На даний час, він на обліку в Тульчинському ЦЗ не перебуває і ніколи не перебував. Проживає за рахунок тимчасових заробітків по людях. Від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 відмовляється, в зв'язку з тим, що сам немає коштів на прожиття, а також вважає, що дитина може бути не його. Хоча, він усвідомлює, що саме він записаний батьком дитини, і будь-яких інших доказів в нього не має. Вже в судовому засіданні зрозумів, що має обов'язково сплачувати аліменти, а тому в скоєному щиро кається, просить суд суворо не карти.

Вина ОСОБА_3 також підтверджується показами потерпілої ОСОБА_1, яка повністю підтвердила покази підсудного, а також надала суду пояснення аналогічні тим, що і на досудовому слідстві.

У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного, потерпілої та оголошенням характеризуючих особу підсудного матеріалів справи.

Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 в умисному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), доведена в судовому засіданні в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 164 ч. 1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу підсудного, який характеризується позитивно.

До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного, суд відносить щире каяття в скоєному злочині.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що достатнім покаранням для виправлення підсудного та попередження нових злочинів буде призначення покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті 164 ч.І КК України.

Враховуючи наведене, а також те, що виправлення підсудного ОСОБА_3 можливе без реального відбуття покарання, суд вважає за можливе застосувати відносно нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.

Стосовно запобіжного заходу, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід обраний відносно підсудного необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 330, 337, 338 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши іспитовий термін строком на два роки.

Відповідно до ст. 76 п.2, п.З КК України засудженому ОСОБА_3 забороняється виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, а також засуджений зобов'язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписка про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: