Ухвала

від 25.09.2017 по справі 812/1307/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1307/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за адміністративним позовом приватного підприємства Сантехсервіс до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинною та скасування постанови про призначення документальної податкової перевірки,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства Сантехсервіс до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач просить визнати нечинною та скасувати постанову старшого слідчого відділу фінансових розслідувань Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області Стрельцової І.Я. від 17.05.2016 про призначення по кримінальному провадженню від 21.10.2015 № 32015130000000059 документальної податкової перевірки приватного підприємства Сантехсервіс .

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості і не належить до сфери управлінської.

Частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (частина третя статті 110 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до частини другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

З огляду на викладене, постанова старшого слідчого відділу фінансових розслідувань Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області Стрельцової І.Я. від 17.05.206 про призначення по кримінальному провадженню від 21.10.2015 № 32015130000000059 документальної податкової перевірки приватного підприємства Сантехсервіс має бути оскаржена в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг на процесуальні рішення, дії чи бездіяльність суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в рамках кримінального провадження є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Твердження позивача в позовній заяві, що позови про визнання протиправними рішень слідчого підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 09 березня 2017 року у справі Кузьменко проти України (заява № 49526/07), суд вважає безпідставними та незмістовними з таких підстав.

У рішенні від 09 березня 2017 року у справі Кузьменко проти України (заява № 49526/07), яке 09 червня 2017 року набуло статусу остаточного, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення самої суті права на доступ заявника до суду і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на відмову національних адміністративних судів розглядати позов заявника про оскарження дій органів досудового слідства і подальше відсилання його до процедури оскарження, передбаченої Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України). Розглядаючи процедуру оскарження дій слідчого, передбачену статтею 234 КПК України, Європейський суд вказав, що вона не надавала заявнику можливості отримати безпосередній та швидкий розгляд його позову. Зокрема, Європейський суд звернув увагу на те, що заявник не був стороною кримінального провадження, у межах якого було проведено обшук його квартири, таким чином, він не мав можливості подати скаргу відповідно до статті 234 КПК України.

Як свідчать матеріали адміністративного позову та ухвала Старобільського районного суду Луганської області від 27 січня 2016 року по справі № 431/325/16-к про розгляд винесеного по кримінальному провадженню № 32015130000000059 від 21.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, старшим слідчим СВ фінансових розслідувань Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Стрільцовою І.Я., погоджене прокурором Старобільської місцевої прокуратури Войтенко А.І., клопотання про призначення проведення документальної позапланової невиїзної податкової перевірки (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 55492155), слідчим відділом фінансових розслідувань Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області здійснюється досудове розслідування, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32015130000000059 від 21.10.2015, у відношенні службових осіб приватного підприємства Сантехсервіс , які у період 01.08.2012 по 31.12.2012 ухились від сплати податків на загальну суму 2 718 571, 49 грн.

Таким чином, приватне підприємство Сантехсервіс є стороною кримінального провадження, у межах якого винесено оскаржувану постанову від 17.05.2016 про призначення документальної податкової перевірки, і воно має можливість подати скаргу відповідно до статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини від 09 березня 2017 року у справі Кузьменко проти України (заява № 49526/07) не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом.

Керуючись статтями 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом приватного підприємства Сантехсервіс до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинною та скасування постанови про призначення документальної перевірки, роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяТ.І. Чернявська