Ухвала

від 06.09.2017 по справі 825/263/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/30516/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року

у справі № 825/263/13-а

за позовом Комунального підприємства "Будова" Чернігівської обласної ради

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство "Будова" Чернігівської обласної ради (далі - КП "Будова", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 12 жовтня 2012 року № 0003482320, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 85446,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції, встановлені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у сумі 21362,00 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, позов КП "Будова" задовольнив: визнав нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12 жовтня 2012 року № 0003482320; присудив на користь КП "Будова" із Державного бюджету України судові витрати у сумі 1068,08 грн.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову КП "Будова" відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого у цій справі виник спір, стали висновки, викладені в акті від 01 жовтня 2012 року № 1928/22/31480612 про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП "Будова" з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ за липень, серпень 2011 року під час господарських операцій з ТОВ "Компанія Радабудсервіс", та за липень, листопад, грудень 2011 року під час господарських операцій з ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження". Згідно з цими висновками підприємство порушило норми ст. 185, ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок безпідставного збільшення податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Компанія Радабудсервіс" та ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет, на 85446,00 грн, в тому числі за липень 2011 року на 34372,14 грн, за серпень 2011 року - 16990,69 грн, за липень 2011 року - 5863,49 грн, за грудень 2011 року - 28219,90 грн. Як на підставу таких висновків ДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок зазначених постачальників, система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ), згідно з якою зазначені постачальники не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; за місцезнаходженням відсутні; податкові зобов'язання не декларують; господарські операції свідчать про їх удаваність.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, з урахуванням досліджених у судовому процесі договорів, у межах яких між позивачем та його контрагентами були вчинені господарські операції, первинних документів, складених за наслідками цих операцій, наявності у контрагентів підприємства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій та відсутності з боку контролюючого органу доказів щодо притягнення посадових осіб ТОВ "Компанія Радабудсервіс", ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або інші правопорушення, позивач правомірно сформував свої дані податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до абзаців 1- 3 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, надані КП "Будова" на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Компанія Радабудсервіс", ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження", копії яких містять у матеріалах справи, а саме: договори; податкові накладні; видаткові накладні; довідки про вартість виконаних підрядних робіт ТФ № КБ-3; довідки про вартість виконаних будівельних робіт ТФ № КБ-3; локальні кошториси; акти виконаних робіт; виписки по особовому рахунку підприємства щодо оплати придбаних товарів (послуг); нотаріально завірені заяви керівників ТОВ "Компанія Радабудсервіс" та ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" до компетентних органів на підтвердження обставин щодо факту особистого здійснення господарської діяльності від імені вказаних підприємств. Також суди врахували, що: основним видом діяльності КП "Будова" є будівництво житлових та нежитлових будівель, електромогиажні роботи, покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, покрівельні роботи, діяльність у сфері архітектури (а.с. 144); підприємство має відповідні дозвільні документи - ліцензія на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (а.с. 145 - 146); вчинення спірних операцій між ТОВ "Компанія Радабудсервіс", ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" та позивачем було обумовлено зобов'язаннями останнього у межах договору підряду від 08 жовтня 2010 року № 129 з Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації про будівництво третьої черги Талалаївської ЦРЛ, виконання якого підтверджується актом контрольного обміну та порівняльною відомістю (а.с. 147-149, 156-155); для зберігання будівельних матеріалів КП "Будова" згідно з договором суборенди від 01 вересня 2010 року орендує складське приміщення (а.с. 150-152); на момент вчинення спірних операцій контрагенти підприємства мали господарську та податкову правосуб'єктність.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому, притягнення посадових осіб ТОВ "Компанія Радабудсервіс", ТОВ "Об'єднання Архітектура Відродження" до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків тощо, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 825/263/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

Т.М. Шипуліна