Рішення

від 19.09.2017 по справі 913/524/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 вересня 2017 року Справа № 913/524/17

Провадження №33/913/524/17

За позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» , м.Луганськ,

про стягнення 55 322 грн 16 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» про стягнення грошових коштів за договором про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11 від 01.04.2011 в розмірі 55322 грн 16 коп., з яких:

- 27318 грн 95 коп. - сума основного боргу за зобов'язаннями березня -липня 2014 року;

- 25521 грн 32 коп. - інфляційних нарахувань;

- 2481 грн 89 коп. - сума нарахованих 3% річних.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01 квітня 2011 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11, складено акт прийому - передачі обладнання на технічне обслуговування, протокол узгодження договірної ціни на телекомунікаційні послуги, які є невід'ємними частинами договору.

Предметом вказаного договору є надання позивачем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача.

20 грудня 2013 року сторонами за договором укладено додаткову угоду про надання телекомунікаційних послуг, якою продовжено термін дії договору на строк з 01.01.2014 по 31.12.2014.

На виконання умов договору позивачем відповідачу щомісячно надавались для розгляду та оплати акти виконання робіт (надання послуг) за надання телекомунікаційних послуг, зокрема за спірний період березня - липня 2014 року, які він згідно п. 5.3. договору від послуг №10-04/11 від 01.04.2011 повинен був підписати і оплатити рахунок.

За березень - липень 2014 року від відповідача на рахунок Луганської філії КРРТ за надані послуги надходжень не було, через що виникла заборгованість у сумі 27318 грн 95 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не розрахувався за телекомунікаційні послуги позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 2481 грн. 89 коп. за загальний період з 21.04.2014 по 20.06.2017 та інфляційні втрати в сумі 25521 грн 32 коп. за загальний період з квітня 2014 року по червень 2017 року.

Господарський суд звертає увагу на те, що у вступній частині позовної заяви зазначено, що позивачем є Луганська філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Водночас позов підписано представником Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються долученою довіреністю №184/9-09 від 26.01.2017, виданою безпосередньо Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення для представництва інтересів довірителя. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем у справі є саме Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.07.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31 липня 2017 (з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 10.07.2017 про виправлення описки в даті проведення судового засідання).

В додаткових письмових поясненнях за вих.№ 313 від 11.08.2017 позивач зазначив про допущення у тексті позовної заяви помилки щодо зазначення періоду заборгованості (червень, липень 2014 року), натомість сума боргу обліковується саме з березня по липень 2014 року, що підтверджується доданою довідкою про стан заборгованості. Також на підтвердження дійсності господарської операції та надання відповідних послуг відповідачу, позивачем долучені податкові декларації з податку на додану вартість, які, як вказує позивач ним подавалися та реєструвалися, скріншот вихідної кореспонденції з електронної пошти Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» рахунків та актів, зокрема лист №583 від 21.11.2014, рахунок за червень, липень 2014 року, акт звірки взаємних розрахунків, актів виконаних робіт за червень, липень.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 31.07.2017, 14.08.2017 розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю надання додаткових документів, задоволення клопотання представника позивача, з метою повного та всебічного розгляду спору, витребування у ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, Офіс великих платників податків ДФС « 2810» , даних з приводу декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» податкового кредиту та податкового зобов'язання Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за вказаним договором за зобов'язаннями березня -липня 2014 року; відображення у податковому обліку відповідача податкових накладних, на які посилається позивач : 1) №66 від 31.03.2014 на суму 5994 грн 77 коп., 2) №68 від 30.04.2014 на суму 5808 грн 19 коп., 3) №67 від 31.05.2014 на суму 6002 грн 88 коп., 4) №68 від 30.06.2014 на суму 5808 грн 19 коп., 5) №61 від 31.07.2014 на суму 3704 грн 92 коп.

Ухвалою суду від 14.08.2017 за клопотанням представника позивача також продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі ст.69 ГПК України, ухвалою від 11.09.2017 розгляд справи відкладено на 19.09.2017.

Представники сторін в судове засідання 19.09.2017 не прибули. Були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог за вих. №340 від 13.09.2017 (а.с.199-200), в якій посилаючись на те, що оскільки станом на червень - липень 2014 року підприємства, які знаходилися в м. Луганськ були захоплені незаконними збройними формуваннями, що унеможливлює з'ясування обставин виконання зобов'язань за договором, просив прийняти подану заяву до розгляду, зменшивши розмір заявлених позовних вимог до 36 410 грн 65 коп., що складається з наступних сум:

- сума основного боргу зменшена до 17805 грн 84 коп. (що складає заборгованість за зобов'язаннями березня - травня 2014 року);

- сума 3% річних зменшена до 1654 грн 70 коп. (нараховані на заборгованість березня - травня 2014 року);

- сума інфляційних втрат зменшена до 16950 грн 11 коп. (нараховані на заборгованість березня - травня 2014 року).

Також позивачем долучено розрахунок 3% річних та інфляційних, розраховані за зобов'язаннями березня - травня 2014 року, в якому усунуто допущені арифметичні помилки в первісному розрахунку щодо визначення дати виникнення прострочення.

Відповідно до положень ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Отже, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 410 грн 65 коп., з яких:

- сума основного боргу 17805 грн 84 коп. (що складає заборгованість за зобов'язаннями березня - травня 2014 року);

- 3% річних - 1654 грн 70 коп. ;

- інфляційні втрати в сумі 16950 грн 11 коп.

У відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вул.Демьохіна, буд.25, Ленінський район, м.Луганськ, Луганська область., 91016 ( а.с.84-87)

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293), пересилання пошти, зокрема, до/з м. Луганська тимчасово не здійснюється.

На виконання ч.2 ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , з метою створення належних умов, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, для належного інформування учасника процесу - відповідача, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань, суд також намагався передати телефонограми телефонним зв'язком, однак встановити зв'язок з абонентом не вдалося (а.с.90, 93, 115, 165, 197).

Отже, судом вжито відповідні заходи щодо належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на непідконтрольній державній владі території.

Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі свого представника в судових засіданнях, відзиву не надав.

У відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії (далі-позивач) як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» (далі - відповідач) як замовником, 01.04.2011 укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11, предметом якого є надання Концерном у відповідності до ліцензії на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного радіомовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації (надалі-телекомунікаційні послуги) технічних засобів замовника, а саме:

- передавальних засобів мовлення (ПЗМ), які визначені в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.1.1.договору).

Відповідно до п.2.2. виконавець приймає на себе наступні зобов'язання:

а) надавати телекомунікаційні послуги з дотриманням вимог ПТЕ та технічної документації на обладнання;

б) забезпечувати якісні показники технічних засобів, згідно з нормами, встановленими Правилами технічної експлуатації ПТЕ;

в) надавати письмове (факсом) попередження замовнику за 7 календарних днів про зміну цін на телекомунікаційні послуги, проведення планових ремонтних, профілактичних чи інших робіт, припинення діяльності з надання телекомунікаційних послуг, умови отримання або припинення надання послуг у випадку виникнення форс-мажорних обставин. Інформувати про аварії на телекомунікаційних мережах впродовж 1 доби.

Замовник приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема:

а) передати виконавцю в експлуатацію ТЗ;

д) здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором (п.2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору встановлюється за домовленістю сторін і визначається в додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна договору щомісяця визначається актом приймання наданих послуг (п.3.2. договору).

За актом прийому-передачі обладнання на технічне обслуговування від 01.04.2011 замовник передав, а виконавець прийняв на технічне обслуговування обладнання з метою виконання умов договору (а.с.50).

Умови і порядок надання телекомунікаційний послуг врегульовані в розділі 4 договору.

Розділом 5 договору врегульовані умови і порядок проведення розрахунків між сторонами.

В п.5.2. договору сторони погодили, що виконавець щомісячно, не пізніше 10 числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення замовнику.

Замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю (п.5.3 договору).

За наявності зауважень або заперечень до рахунку, акту, або зведення замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються відповідно до чинного законодавства (п. 5.4 договору).

Згідно п.5.5. договору, у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.4. строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена а акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Заміна суми, зазначеної в акті, в односторонньому порядку не допускається (п.5.6. договору).

Розрахунки за надані телекомунікаційні послуги здійснюється безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами додатку №2 (п.5.7. договору).

Відповідно до п.5.8. договору оплата здійснюється за фактичний час надання телекомунікаційних послуг за кожний місяць.

До 15 числа поточного місяця замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% орієнтовної вартості послуги у поточному місяці. Не пізніше 15 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу.

У відповідності до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання і діє з 01.04.2011 до 31.12.2011 року включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання. Дія договору може бути продовжена на наступний рік шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Додатками до договору є додаток 1 акт прийому-передачі обладнання на технічне обслуговування від 1 квітня 2011 року (п.11.1. договору), додаток 2 протокол узгодження договірної ціни на телекомунікаційні послуги, що надаються від 1 квітня 2011 року (п.11.2.договору).

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами було укладено ряд додаткових угод від 07.12.2011, від 07.12.2012, від 20.12.2013, якими були внесені зміни до протоколів узгодження договірної ціни на телекомунікаційні послуги та пролонговувався строк дії договору.

Зокрема, додатковою угодою від 20 грудня 2013 року подовжено термін дії договору на строк до 31.12.2014.

Позивач посилається на те, що, ним надавалися телекомунікаційні послуги за вказаним договором відповідачу протягом березня - травня 2014 року, проте документів, які підтверджують фактичне надання послуг, а саме: актів прийняття наданих послуг, рахунків, оформлених зведень у відповідності до вимог п.5.2. договору та доказів їх направлення/вручення відповідачу позивачем суду не надано.

Проте в якості підтвердження наданих послуг відповідачу в заявлений період, березень - травень 2014 року, позивачем долучено електронні податкові накладні, які Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, як платник податків, на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника послуг складав у формі та порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", а саме: податкові накладні №66 від 31.03.2014 на суму 5994 грн 77 коп., №68 від 30.04.2014 на суму 5808 грн 19 коп., №67 від 31.05.2014 на суму 6002 грн 88 коп. (а.с.103-107), та податкові декларації з податку на додану вартість (а.с.123-147)

Відповідні докази декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за виданими податковими накладними за березень - травень 2014 року позивачем не надано.

Крім того, на підтвердження наданні відповідачу відповідних телекомунікаційних послуг у вказаний період та направлення актів приймання-передачі, позивач посилається на долучену копію претензії про оплату боргу та штрафних санкцій за вих. №445 від 26.06.2014 (а.с.74-76), скріншоти про направлення на електронну пошту відповідача акту звірки розрахунків, рахунків та податкових накладних (а.с.148-157)

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 31.07.2017, 14.08.2017, у відповідності до положень ст.ст.38, 65 ГПК України, було зобов'язано Луганську обласну державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офіс великих платників податків ДФС, ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, невідкладно надати дані з приводу декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» податкового кредиту та податкового зобов'язання Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення за вказаним договором за зобов'язаннями березня - липня 2014 року; відображення у податковому обліку відповідача податкових накладних, на які посилається позивач : 1) №66 від 31.03.2014 на суму 5994 грн 77 коп., 2) №68 від 30.04.2014 на суму 5808 грн 19 коп., 3) №67 від 31.05.2014 на суму 6002 грн 88 коп., 4) №68 від 30.06.2014 на суму 5808 грн 19 коп., 5) №61 від 31.07.2014 на суму 3704 грн 92 коп.

На виконання ухвали суду Луганську обласну державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби надані письмові пояснення за вих. №1321/12-36-08-12 від 10.08.2017, в яких повідомлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» подані податкові декларації для декларування податкового кредиту за березень, квітень, травень 2014. За червень та липень 2014 року декларації з ПДВ товариством не подавалися. До складу податкового кредиту включені суми ПДВ по контрагенту Концерном радіомовлення по періодам березень - 999, 13 грн, квітень - 968,03 грн, травень - 1000,48 грн, червень - 968,03 грн, липень - 617,49 грн.

В письмових поясненнях б/н від 18.09.2017 Офіс великих платників податків ДФС, повідомлено про неможливість надання витребуваної судом інформації у зв'язку з тим, що податкові накладні, зазначені в ухвалі суду, не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі великих платників податків, оскільки сума ПДВ в них менше 10 000 грн. Щодо декларування Товариства з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» , повідомлено, що зазначений платник податку не перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, тому інформація щодо зазначеного платника відсутня.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України, Законом України "Про телекомунікації".

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги надаються за умов укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

В п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів визначені в ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до погоджених сторонами в п.п. 5.2, 5.3 договору умов, виконавець щомісяця, не пізніше 10-го числа складає акт прийняття наданих послуг і рахунок на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після цього направляє рахунок, акт і зведення замовнику, а замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту, і зведення, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень та заперечень, підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю.

Отже, для вирішення питання про виникнення у замовника обов'язку з оплати наданих послуг мають значення належні та допустимі докази передбачені законом документи, якими підтверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі наданих послуг. До таких доказів належать, зокрема, первинні документи, а сааме - акт прийняття наданих послуг, підписаний сторонами, складене зведення щодо наданих послуг.

За таких обставин, суд не може погодитися із доводами позивача про те, що доказами надання відповідних послуг відповідачу протягом березня - травня 2014 року є долучені позивачем також копія претензії про оплату боргу та штрафних санкцій за вих. №445 від 26.06.2014 (а.с.74-76), скріншоти про направлення на електронну пошту відповідача акту звірки розрахунків, рахунків та податкових накладних, а також роздруковані податкові накладні та податкові декларації.

Як вже зазначалося, за даними, наданими Офісом великих платників податків ДФС, податкові накладні, на які посилається позивач взагалі не були зареєстровані.

З долучених податкових декларацій також не вбачається, що позивач декларував податкові зобов'язання перед відповідачем за заявлений період саме за договором про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11 від 01.04.2011 у відповідному розмірі за податковими накладними №66 від 31.03.2014 на суму 5994 грн 77 коп., 2) №68 від 30.04.2014 на суму 5808 грн 19 коп., 3) №67 від 31.05.2014 на суму 6002 грн 88 коп.

Надані Луганською обласною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби письмові пояснення з приводу декларування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» за березень, квітень, травень 2014 року та подання податкових декларацій зі сплати податку також не є, за висновком суду, належними доказами надання позивачем послуг відповідачу у вказаний період. Наразі в податкових деклараціях відсутня будь-яка деталізація господарської операції (відсутні дані щодо суми, на яку було отримано відповідачем послугу та на підставі якої податкової накладної/акту, що саме за договором про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11 від 01.04.2011 у відповідному розмірі відповідачем був задекларований податковий кредит).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази на підтвердження факту надання послуг протягом березня - травня 2014 року, не є належними в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору № 10-04/11 від 01.04.2011 факт надання послуг підтверджується саме первинними документами - актами прийняття наданих послуг.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №10-04/11 від 01.04.2011 в сумі 17 805 грн 84 коп. за зобов'язаннями березня - травня 2014 року (враховуючи подану заяву про зменшення розміру позовних вимог) не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1654 грн 70 коп. (нараховані за загальний період з 16.04.2014 по 20.06.2017) та інфляційні втрати в сумі 16950 грн 11 коп., нараховані за загальний період з квітня 2014 року по червень 2017 року (враховуючи прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог за вих. №340 від 13.09.2017 (а.с.199-200).

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу, тому додатково заявлені вимоги, які є похідними від основної вимоги, про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, визнаються судом також необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, в редакції, чинній на дату подання позову, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на дату подання позову, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вже зазначалося вище, позивачем під час розгляду спору було зменшено заявлені позовні вимоги з 55 322 грн 16 коп. до 36 410 грн 65 коп. (враховуючи подану заяву про зменшення розміру позовних вимог за вих. №340 від 13.09.2017 (а.с.199-200).

За таких обставин, судовий збір може бути повернутий позивачу в сумі 546 грн 95 коп. (в частині зменшення розміру позових вимог) у разі звернення позивача до суду із заявою відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір .

Згідно приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 1053 грн 05 коп. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теле-радіо компанія «Юніо плюс» про стягнення 36 410 грн 65 коп. відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1053 грн 05 коп. покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.09.2017.

Суддя О.В. Драгнєвіч