Рішення

від 20.09.2017 по справі 925/878/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа № 925/878/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ"

до приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"

про стягнення 742953 грн. 71 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 742953 грн. 71 коп., зокрема 682410 грн. основного боргу за Договором поставки № 81Ж від 27.01.2017, 40682 грн. 85 коп. неустойки, 15092 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 4768 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача платіжним дорученням № 65 від 02.02.2017 року грошові кошти в сумі 682410,00грн., що складає 100% передплати за карбамідно-аміачну суміш, однак відповідач своє зобов'язання за цим Договором не виконав та не поставив позивачу вказаний Товар до 10 квітня 2017 року, як це передбачено Договором. У зв'язку з порушенням Відповідачем свого обов'язку в частині поставки Товару 28.04.2017 позивач надіслав відповідачу вимогу № 22 про повернення грошових коштів в сумі 682410,00 грн. за недопоставлений товар, яку відповідач отримав 04.05.2017. Оскільки відповідач товар не поставив, повернення коштів не здійснив, відповіді на вимогу не надав, тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму боргу та інфляційні втрати і 3 проценти річних від суми основного боргу, а також стягнути неустойку та прострочення поставки товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних та неустойки, виходячи з того, що оскільки 25.04.2017 позивач шляхом направлення письмової вимоги повідомив відповідача про відмову від договору поставки 3 81 від 27.01.2017, то враховуючи положення статей 615, 651 ЦК України, цей Договір був припинений; нарахування неустойки можливе тільки та виключно в період існування порушення зобов'язання, тобто за період з 11.04.2017 по дату фактичного припинення зобов'язання щодо поставки товару - 24.04.2017; відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних збитків.

20.09.2017 позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 714232 грн. 56 коп. та просить стягнути з відповідача 682410,00 грн. коштів сплачених в порядку попередньої оплати; 11778,59грн. неустойки від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки в період з 11.04.2017 по 04.05.2017; 16959,10 грн. інфляційних нарахувань та 3084,87 грн. три проценти річних по 05.07.2017. Право позивача на зменшення чи збільшення розміру позовних вимог передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, тому вказану заяву суд приймає до розгляду у даній справі.

В процесі розгляду спору представник відповідача подав суду Доповнення до відзиву на позовну заяву, в якій повністю заперечив проти позову з тих підстав, що у зв'язку з частковою відмовою та зміною позивачем в односторонньому порядку положень Договору поставки № 81 від 27.01.2017р, на підставі та в порядку встановленому статтями 615, 651 Цивільного кодексу України, 27.04.2017 зобов'язання сторін щодо поставки відповідачем товару та оплати позивачем його вартості були припинені, а отже і застосування положень ЦК України про купівлю-продаж, в тому числі статті 693, неможливо; отже відповідач зберігає зазначені кошти не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими Договором поставки № 81 від 27.01.2017, що виключає застосування до відносин сторін норм зобов'язального права; зобов'язання стосовно повернення цих грошових коштів в розмірі 682 410,00 грн. за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах про попередню оплату вартості товару.

У судовому засіданні:

представник позивача повністю підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача вказані в цій заяві суми, заперечила проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи і не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідач не поставив позивачу товар у вказаний в Договорі строк, тому позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 692 ЦК України, та відмовився від поставки і вимагав повернути кошти, що були перераховані на підставі цього Договору, тому про застосування статті 1212 ЦК України мова йти не може; всі решту сум нараховані позивачем вірно;

представник відповідача, повністю заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов та доповненні до нього, стверджував, що у вимозі від 25.04.2017 позивач повідомив про відмову від договору, отже договір є розірваним в односторонньому порядку, будь-які договірні відносини відсутні, тому вимога про стягнення передоплати є безпідставною, це неправильний спосіб захисту права; також відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, щодо пені відповідач погоджується та визнає, що були порушені зобов'язання по Договору поставки від 21.01.2017, однак пеня може нараховуватися лише по 30.04.2017.

У судовому засіданні 20.09.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" (Постачальник за договором, відповідач у справі) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділ" (Покупець за договором, позивач у справі) уклали договір поставки № 81 від 27.01.2017, далі - Договір, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити в обумовлені Договором строки Покупцеві (одержувачу) товар, визначений в п. 1.2 цього договору, далі - Товар, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти цей Товар.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що товар, що підлягає поставці згідно умов цього Договору, є КАС-32 в кількості 86 тонн по ціні 7935,00 грн. за одну тонну з ПДВ загальною вартістю 682410,00 грн. з урахуванням ПДВ.

В пункті 3.3 Договору вказано, що поставка Товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором Постачальника в період до 10 квітня 2017 року. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної партії товару в межах періоду поставки.

За умовами пункту 4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений до 03 лютого 2017 року.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки Товару Покупцю Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача, вказаний у Договорі, кошти в сумі 682410,00 грн. по платіжному дорученню № 65 від 01.02.2017, що проведено установою банку 02.02.2017. Факт отримання відповідачем цих коштів підтверджений також у акті звіряння взаємних розрахунків, підписаному представниками сторін.

У зв'язку з тим, що відповідач не поставив Товар у вказаний в Договорі термін, позивач надіслав відповідачу 28 квітня 2017 року вимогу № 22 від 25.04.2017 про повернення коштів за недопоставлений товар, в якій вимагав повернути грошові кошти в сумі 682410,00 грн., сплачені відповідно до Договору поставки № 81Ж від 27.01.2017 в порядку попередньої оплати. Відповідно до рекомендованого повідомлення цю вимогу представник відповідача отримав 04.05.2017.

Відповідач товар на вказану суму не поставив, повернення коштів не здійснив, відповіді на вимогу позивачу не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спір, який виник між позивачем та відповідачем, стосується невиконання відповідачем умов Договору поставки № 81 від 27 січня 2017 року щодо поставки вказаного в ньому Товару в установлений в Договорі строк. Цей Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду, спір щодо дійсності Договору між сторонами відсутній.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Та в статті 693 ЦК України вказано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Договором передбачено обов'язок позивача як покупця Товару сплатити попередню оплату до 3 лютого 2017 року. Позивач виконав встановлене в Договорі зобов'язання та перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 682410,00 грн. по платіжному дорученню № 65 від 01.02.2017, що проведено установою банку 02.02.2017.

Факт отримання відповідачем вказаної суми коштів підтверджений у акті звіряння взаємних розрахунків, не заперечується відповідачем.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своє зобов'язання за Договором не виконав, вказаний у Договорі Товар у встановлений строк - до 10 квітня 2017 року позивачу не поставив, тому позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення коштів в сумі 682410,00 грн., що були сплачені позивачем відповідно до Договору поставки в порядку попередньої оплати, яку відповідач отримав 04.05.2017.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки № 81 від 27 січня 2017 року.

Отже, відповідно до припису частини 2 статті 693 ЦК України вимога позивача про повернення передоплати в сумі 682410,00 грн. є обгрунтованою і законною, підтвердженою належними доказами, тобто підлягає задоволенню.

Доводи та заперечення відповідача в цій частині суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи і не відповідають приписам чинного законодавства, виходячи з того, що із матеріалів чітко вбачається, що позивач перерахував відповідачу кошти як попередню оплату за Товар відповідно до Договору поставки № 81 від 27.01.2017; право позивача як покупця Товару, який в установлений строк Товар не отримав, вимагати повернення суми попередньої оплати передбачене в частині 2 статті 693 ЦК України і позивач цим правом скористався та чітко висловив свою вимогу про повернення грошових коштів в сумі 682410,00 грн., сплачених відповідно до Договору поставки № 81 від 27.01.2017 в порядку попередньої оплати. Зазначення позивачем у цій вимозі про відмову від договору не може впливати на вказане вище право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати та не змінює правової природи перерахованих позивачем коштів саме як передоплати за Договором поставки. Застосування в даному випадку статті 1212 ЦК України, на що вказує позивач, неможливе з огляду на те, що вказані кошти перераховані позивачем на виконання Договору поставки від 27.01.2017, що відповідач не спростував і не заперечив. Отже, суд приходить до висновку, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, яке підлягає захисту встановленим законом способом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вказано вище, пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. Позивач нарахував неустойку в сумі 11778,59 грн. відповідно до пункту 5.1. Договору за прострочення поставки Товару в період з 11.04.2017 (перший день прострочення поставки) по 04.05.2017 (дату отримання відповідачем вимоги позивача про повернення передоплати).

Вимога позивача про стягнення 11778,59 грн. неустойки ґрунтується на умовах Договору, період прострочення поставки Товару визначений правильно, розрахунок неустойки виконаний вірно. Отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка в сумі 11778,59 грн.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

В статті 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законом передбачено право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати, сплаченої за Договором, не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання грошових зобов'язань, а з інших підстав, в даному випадку - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Такий правовий висновок Верховного Суду України викладений зокрема у постанові від 15 жовтня 2013 року за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року у справі N 5011-42/13539-2012.

Отже, позивачу у позові про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних необхідно відмовити. Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 10412 грн. 83 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 31961067) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділ" (19300, Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка, вул. Гетьманський шлях, 96, ідентифікаційний код 03791137) - 682410 грн. (шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста десять гривень) попередньої оплати, 11778 грн. 59 коп . (одинадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 59 копійок) пені, 10412 грн. 83 коп . (десять тисяч чотириста дванадцять гривень 83 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.09.2017.

Суддя А.Д. Пащенко