Рішення

від 13.08.2010 по справі 17/207/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.10 Справа № 17/207/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69001, АДРЕСА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ» , 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36

про стягнення 1 700 грн.

Суддя Корсун В.Л.

За участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 на підставі паспорту

ОСОБА_2, довіреність від 05.07.10 №368862

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 12.08.10 № 217

СУТЬ СПОРУ:

23.06.10 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1О.) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ЗОРЗ» про стягнення 8 500 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 23.06.10 судом порушено провадження у справі № 17/207/10. Судове засідання призначено на 14.07.10.

Ухвалою від 23.06.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про прийняття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ «ПКФ «ЗОРЗ» , яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36.

В судовому засіданні 14.07.10 після відкриття судового засідання, роз'яснення суддею сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду та відмовою уповноважених представників сторін від необхідності фіксації судового процесу технічними засобами фіксації, про що уповноваженими представниками позивача та відповідача 14.07.10 власноручно підписано відповідну заяву, судом було розпочато розгляд справи по суті.

Позивач на позовних вимогах наполягав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 14.07.10 судом оголошувалась перерва до 11.08.10.

В судовому засіданні 11.08.10 судом було розглянуто та задоволено заяву позивача, проти якої не заперечив відповідач, про уточнення позовних вимог в частині зменшення заявленої до стягнення суми моральної шкоди із 8 500 грн. до 1 700 грн.

У зв'язку з тим, що в ході розгляду справи по суті спору відповідач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ» , копія якої долучена до матеріалів справи, суд виходить з того, що вказана в тексті позовної заяви у цій справі назва відповідача, з урахуванням надання позовної заяви позивачем у цій справі зміст якої викладено російською мовою, а саме ТОВ «ПКФ» ЗОРЗ» з кодом ЄДРПОУ 33985962 є назвою однієї і тієї ж юридичної особи вірна назва якої на державній (українській) мові звучить наступним чином: ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» що також підтверджується аналогічним кодом ЄДРПОУ, а саме 33985962.

У зв'язку з чим, суд виходить з того, що вірною назвою відповідача у цій справі є назва: ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» з кодом ЄДРПОУ 33985962.

В судовому засіданні 11.08.10 оголошувалась перерва до 12.08.10.

У зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України в редакції, яка набула чинності із 30.07.10 у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10, судом не прийнято до розгляду заяву позивача від 12.08.10 про зміну позовних вимог по справі № 17/207/10 якою позивач змінює предмет спору і просить суд визнати договір від 01.09.07 № 65 про надання послуг ринку укладеним між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» та ФОП ОСОБА_1 недійсним, залучити до участі в справі в якості співвідповідача ТОВ «Автомобільний ринок» . Вказана заява про зміну позовних вимог приєднана до матеріалів справи.

У зв'язку із заявленням позивачем клопотань про надання для ознайомлення протоколів судових засідань від 14.07.10 та від 11.08.10 судом в судовому засіданні 12.08.10 оголошувалась перерва до 13.08.10.

Позивач та його представник ознайомились із протоколом судового засідання від 14.07.10 - 12.08.10 про що свідчить підпис представника позивача - ОСОБА_2 на обкладинці справи господарського суду за № 17/207/10. Крім того, 12.08.10 ФОП ОСОБА_1 особисто 12.08.10 в приміщенні суду після надання диску СД була отримана копія технічної фіксації судового процесу у справі № 17/207/10, а саме протоколу судового засідання від 11.08.10 та від 12.08.10, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 на його заяві до суду.

В судовому засіданні 13.08.10 позивачем надано зауваження на протокол судового засідання від 14.07.10. Позивачу роз'яснено вимоги ст. 81-1 щодо порядку розгляду зауважень на протокол судового засідання та про винесення за результатами розгляду відповідної ухвали суду у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 13.08.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання позивача, проти якого заперечив відповідач, про витребування у відповідача свідоцтва про право власності на нерухоме майно «Цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок» розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.

Також в судовому засіданні 13.08.10 судом розглянуто заяву (клопотання) позивача за вих. б/н від 13.08.10, проти якого заперечив відповідач, згідно з яким позивач просив суд витребувати у ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» для вивчення в судовому засіданні:

- баланс ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» на якому обліковується майно отримане в управління по договору управління № 1 від 01.08.07;

- довідку про банківський рахунок, через який здійснюються розрахунки в'язанні з управлінням майном.

Крім того, пунктом 2 вказаної заяви (клопотання) позивач просив суд залучити до розгляду справи в якості третьої особи (без зазначення з боку якої із сторін) ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу яка здійснювала нотаріальне посвідчення договору управління майном № 1 від 01.08.07 зобов'язавши приватного нотаріуса надати для вивчення матеріали нотаріальної справи (якої саме справи - позивач не вказав).

Представник відповідача проти вказаної заяви (клопотання) заперечив повністю.

Суд заслухавши доводи уповноважених представників сторін та позивача відмовив у задоволенні вказаної заяви (клопотання) через необґрунтованість.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з наступного.

З 30.07.10 набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 № яким ст. 38 ГПК України викладена у новій редакції, а саме: сторона, або прокурор, у разі неможливо самостійно надати докази вправі надати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребувати; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Оскільки ні представником позивача в судовому засіданні 13.08.10, ні самим позивачем в порушення вимог чинної станом на час розгляду вказаного клопотання ст. 38 ГПК України не вказали у своєму клопотанні обставин, що перешкоджають їм, як позивачу у справі, отримати та надати вказані докази; обставини, які може підтвердити вказані ними у клопотанні докази, а також пов'язаність вказаних ними документів до предмету спору у цій справі, а саме стосовно вимоги позивача до відповідача про стягнення 1 700 грн. матеріальної шкоди на підставі ч. 2 ст. 227 ЦК України, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відмовляючи у залученні до участі у цій справі в якості третьої особи на боці відповідача ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу і витребуванні від вказаного нотаріуса матеріалів нотаріальної справи пов'язаної з посвідченням договору управління від 01.08.07 суд виходив з того, що в порушення вимог ст. 27 ГПК України позивач не обґрунтував, яким чином рішення у цій справі про стягнення моральної шкоди з відповідача може вплинути на права цієї третьої особи - нотаріуса. Також, в порушення вимог ст. 38 ГПК України в редакції, наведеній вище, позивач та його представник не вказали обставин, що перешкоджали позивачу отримати матеріали нотаріальної справи від нотаріуса тим більше не вказавши номер такої нотаріальної справи та інші персоніфікуючи дані щодо конкретної нотаріальної справи (…).

Після розгляду наведених вище клопотань судом позивачем заявлено (заява без номеру від 13.08.10 ) про відвід судді Корсуну В.Л. по справі № 17/207/10 у зв'язку з тим, що в ході розгляду цієї справи суддею незаконно, з точки зору позивача, відмовлено у прийнятті до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову; що наданий для ознайомлення позивачу протокол судового засідання від 14.07.10 у справі № 17/207/10 не повно та не об'єктивно відображає хід судового засідання у цій справі та має зауваження; що суддею залишилось без розгляду клопотання позивача від 14.07.10 відносно витребування документів та залучення до участі в справі приватного нотаріуса ОСОБА_4, що, на думку ОСОБА_5, свідчить про упереджене ставлення судді по відношенню до позивача та його представника.

Крім того, суддя Корсун В.Л., на думку ОСОБА_1 та його представника, підписав за відомо незаконний протокол судового засідання від 14.07.20010 року (саме така дата вказана позивачем).

Ухвалою від 13.08.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні заяви позивача без номеру від 13.08.10 про відвід судді Корсуну В.Л. по справі № 17/207/10.

В судовому засіданні 13.08.10 судом задоволено клопотання позивача, проти якого заперечив відповідач, та до матеріалів справи долучено: перелік товарів, якими, на думку ОСОБА_1, незаконно заволоділа адміністрація ринку в особі директора відповідача; копія договору на будівництво кіоску; копію договору № 416 на надання послуг по закріпленню торгового місця; газету «Правозахисник Запоріжжя» № 14 від 03.08.10.

За заявою представників сторін розгляд справи після порушення провадження та до 11.08.10 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, а після відкриття судового засідання 11.08.10 та розгляду заяви про уточнення позовних вимог (щодо зменшення заявленої до стягнення суми), за заявою позивача, - за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 13.08.10, на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Сторонам роз'яснено час виготовлення рішення у повному обсязі та порядок оскарження судового рішення.

На адресу суду на протязі всього часу розгляду вказаної справи постійно надходили репліки з боку представника позивача ОСОБА_2 як то: суддя Корсун В.Л. сидячи за своїм столом розмахує руками.

Суддею в судовому засіданні 13.08.10 представника позивача ОСОБА_2 було попереджено, із занесенням до протоколу судового засідання, про необхідність належним чином коритуватись своїми процесуальними правами як сторони у справі, а саме щодо необхідності відключення мобільного телефону на час знаходження ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.08.10 під час слухання справи № 17/2078/10 та що у випадку не виконання такої вказівки суду з боку представника та повторного спрацювання телефону суд буде змушений видалити уповноваженого представника із залу судового засідання 13.08.10.

Не зважаючи на вказане попередження з боку судді до ОСОБА_2 вказаним громадянином не було відключено його мобільний телефон, який повторно спрацював у судовому засіданні 13.08.10. У зв'язку з викладеним, за порушення порядку під час судового засідання та не виконання ОСОБА_2 розпорядження головуючого судді, після повторного порушення (спрацювання телефону у ОСОБА_2Л.) суддею було запропоновано представнику позивача - ОСОБА_2 залишити зал судового засідання (для виключення телефону). При цьому, сам позивач, а саме ОСОБА_1 залишався знаходитись у залі судового засідання 13.08.10.

13.08.10 на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Сторонам роз'яснено час виготовлення рішення у повному обсязі та порядок оскарження судового рішення.

Позивач особисто та його представник в суді вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.06.10 (в частині зменшення суми моральної шкоди) зазначивши наступне. 01.09.07 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» був укладений договір № 65 про надання послуг ринку. ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» здійснює свою діяльність на автомобільному ринку «Оріхівське шосе» на підставі договору управління майном № 1 від 01.08.07 укладеного між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» (Управитель майна) та ТОВ «Автомобільний ринок» (Установитель управління). Згідно умов договору управління майном ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» отримало в управління майном майновий комплекс «Автомобільний ринок» за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Договір управління майном нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 При цьому, позивач стверджує, що доповнення до договору № 1 виконано не на нотаріальних бланках, що, на думку позивача, свідчить, про відсутність факту його нотаріального посвідчення. Договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_6 А у довідці головного управління статистики в Запорізькій області від 03.06.10 за № 15-7/3574 вказано, що із 10.07.07 директором ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» є ОСОБА_7, що надає позивачу підстави стверджувати, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 підписаний з боку Управителя не уповноваженою особою у зв'язку з чим при укладенні вказаного договору має місто порушення вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України. А тому, на думку позивача, договір управління майном № 1 від 01.08.07 є нікчемним. У даному випадку, як вказує позивач у своєму позові у цій справі, ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» , як сторона по договору від 01.09.07 на надання послуг ринку, являючись юридичною особою, ввело в оману відносно свого права за здійснення такої угоди ФОП ОСОБА_1, який є другою стороною за вказаним договором. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела в оману іншу сторону відносно свого права на вчинення такої угоди, вона зобов'язана відшкодувати моральну шкоду спричинену такою угодою. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, ч. 2 ст. 227, ст. ст. 517, 616, 1167 ЦК України, ст. ст. 175, 224, 225 ГК України, позивач просить суд позов задовольнити стягнувши з відповідача на користь позивача 1 700 грн. моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву в якому, з поміж іншого, зазначив, що у позовній заяві про відшкодування моральної (не майнової) шкоди позивачем не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Відповідач вважає, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволені позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.07 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» укладено договір № 65 про надання послуг ринку на торговому місці 55 в ряду за № 5 згідно з генеральним планом Автомобільного ринку за адресою: 69063, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 (розділ 2 договору).

01.08.07 між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» (Управитель) та ТОВ «Автомобільний ринок» (Установник управління) укладено договір управління майном № 1. Згідно із розділом 1 цього договору (предмет договору), Установник управління передає Управителеві нерухоме майно (надалі Майно) в управління, а Управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах Установника для функціонування автомобільного ринку. Під Майном в договорі мається на увазі цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок» розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього (п. 1.3. Договору) до Управителя (…). 01.08.07 цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (…) та зареєстровано в реєстрі за № 2987.

Додатком № 1 до договору управління майном № 1 від 01.08.07, яким є Акт прийому-передачі майна, ТОВ «Автомобільний ринок» в особі директора ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту передано, а ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту, у відповідності до умов договору управління майном № 1 від 01.08.07 прийнято цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок» , розташований на земельній ділянці площею 12,7985 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 за переліком …

Позивач вважає, що оскільки доповнення до договору № 1 виконано не на нотаріальних бланках, то вказане свідчить про відсутність факту його нотаріального посвідчення. Договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_6 А у довідці головного управління статистики в Запорізькій області від 03.06.10 за № 15-7/3574 вказано, що із 10.07.07 директором ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» є ОСОБА_7 У зв'язку з чим позивач вважає, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 підписаний з боку Управителя не уповноваженою особою у зв'язку з чим при укладенні вказаного договору має місто порушення вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України. А тому, на думку позивача, договір управління майном № 1 від 01.08.07 є нікчемним. А ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» , як сторона по договору № 65 від 01.09.07 на надання послуг ринку, являючись юридичною особою, ввело в оману відносно свого права за здійснення такої угоди ФОП ОСОБА_1, який є другою стороною за вказаним договором. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела в оману іншу сторону відносно свого права на вчинення такої угоди, воно зобов'язане відшкодувати моральну шкоду спричинену такою угодою. Розмір такої моральної шкоди позивачем визначено у сумі 1700 грн. що і є предметом позову у цій справі.

Проаналізувавши надані до суду сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що у задоволенні позову має бути відмовлено із наступних підстав.

Розглядаючи вказану справу № 17/207/10 по суті спору суд виходив з наступного.

Як свідчать зміст позовної заяви, позивач керуючись ч. 2 ст. 227 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1700 грн. моральної шкоди. При цьому, доказів того, чим він обґрунтовує вказану суму суду не надано.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання право чину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна право відношення; припинення право відношення; відшкодування збитків та ін. способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (не майнової) шкоди (…).

Згідно із нормами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується грішми, ін. майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням ін. обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 23).

Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України, на яку як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач у цій справі, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227). Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Тобто, вказана стаття Кодексу надає суду право визнавати недійсними право чини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією. А відтак, ця норма не поширюється на право чини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи.

Статтею 91 ЦК України визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється Законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Преамбулою до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.00 № 1775-ІІІ визначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (…).

При цьому, серед переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, перелік яких визначено ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.00 № 1775-ІІІ, в редакції чинній станом на час розгляду справи в суді, відсутній пункт згідно із змістом якого вбачається, що ліцензуванню підлягає діяльність пов'язана із укладенням договору управління майном.

У відповідності до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в ін. випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 1167).

На підставі викладеного, а також враховуючи, що: правочини, які передбачені ст. 227 ЦК України, на яку у своєму позові посилається позивач, належать до оспорюваних; що позивач звернувшись із своїми позовними вимогами до відповідача у цій справі просить суд стягнути із ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» моральну шкоду не заявляючи при цьому позовної вимоги про визнання право чину недійсним; що позивач звернувшись із своїми позовними вимогами до відповідача у цій справі просить суд стягнути із ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» моральну шкоду не обґрунтовуючи при цьому розмір заявленої до стягнення суми моральної шкоди, суд визнає заявлені позивачем в порядку ст. 227 ЦК України позовні вимоги не обґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки предметом спору у цій справі, тобто певною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача є стягнення моральної шкоди без позовної вимоги про визнання право чину недійсним (про відсутність такої позовної вимоги свідчить зміст резолютивної частини позовної заяви у цій справі та наявні матеріали господарської справи), судом залишені поза увагою і не досліджувались твердження позивача у цій справі стосовно того, що доповнення до договору № 1 виконані не на нотаріальних бланках, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_6 в той час як згідно із довідкою головного управління статистики у Запорізькій області від 03.06.10 із 10.07.07 директором вказаного ТОВ значиться ОСОБА_7

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судоустрій і статус суддів» , а також ст. ст. 4 5 ,20, 22, 33, 38, 49, 81 1 , 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 19.08.2010