Рішення

від 25.09.2017 по справі 916/1808/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2017 р.Справа № 916/1808/17

За позовом : Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2»

До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2»

про стягнення 103510,25 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль №2» звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2» заборгованість у розмірі 103510,25 грн., з яких основний борг у розмірі 84907,03 грн., 3% річних у розмірі 1555,92 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5751,18грн. та пеню у розмірі 11296,12 грн.

Відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом „Енергетик - 2» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштовому відправленні, яке повернулось до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

25 жовтня 2016 року між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль №2» (виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом „Енергетик - 2» (споживач) було укладено Договір №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді (надалі - договір), за умовами якого, виконавець зобов'язаний відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до встановленого йому плану теплоспоживання в період з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. з максимумом теплового навантаження 369 Гкал.

Відповідно до п. 2.1. Договору, виконавець підтримує середньодобову температуру падаючої води на колекторах відповідно до заданого температурного графіка.

Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що ціна цього договору вартості послуг, наданих виконавцем, становить 556134,66 грн., у тому числі вартість послуг, наданих виконавцем за цим договором, встановлюється у 1504,14 грн. за 1 Гкал, з урахуванням ПДВ - 20%.

Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення виконавцем рахунку-фактури на оплату послуг. До рахунку додаються акти приймання-передавання послуг з теплопостачання із зазначенням обсягу переданих послуг споживачеві. (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Згідно до п. 4.4. Договору, розрахунок за теплову енергію проводиться виключно в грошовій формі до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до тарифів, що діють.

Положеннями п. 6.6.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п. 6.1.3. Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно до п. 6.3.1. Договору, виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п. 6.4.1. Договору).

У відповідно до положень п. 7.1. Договору, сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити виконавцю заборгованість з урахуванням норм ст. 623 Цивільного кодексу України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення і в розмірі 10 відсотків від суми неналежного виконання зобов'язання. (п. 7.3. Договору).

Положеннями п. 10.1. Договору сторони погодили, що цей договір укладається на строк з 01.10.2016р. до 31.12.2017р. і набирає чинності з дня його укладання. Цей Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Позивачем - Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль №2» на виконання умов укладеного договору на користь споживача - Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2» за період з 01.11.2016р. по 31.03.2017р. були надані послуги з постачання теплової енергії у загальному обсязі 258,195 Гкал на грошову суму у розмірі 389136,03 грн.

Однак, з боку відповідача несвоєчасно проводилась сплата спожитих послуг за визначений період, у зв'язку з чим за Житлово-будівельним кооперативом „Енергетик - 2» рахується борг зі сплати отриманої теплової енергії у розмірі 84907,03 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим з боку відповідача.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 25 жовтня 2016 року, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 11296,12 грн., 3% річних у розмірі 1555,92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5751,18 грн.

Позовні вимоги Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2» обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за Договором №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 25 жовтня 2016 року щодо своєчасної та в повному обсязі сплати грошових коштів за отримані послуги з постачання теплової енергії та направлено на стягнення загальної суми боргу у розмірі 103510,25 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль №2» та Житлово-будівельним кооперативом „Енергетик - 2» виникли на підставі укладеного між ними 25 жовтня 2016 року Договору №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Житлово-будівельним кооперативом „Енергетик - 2» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 25 жовтня 2016 року щодо повної сплати наданих послуг постачання теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, не спростовано відповідачем належними доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді від 25 жовтня 2016 року заборгованості по сплаті 84907,03 грн. боргу за надані з боку позивача послуги за період з 01.11.2016р. по 31.03.2017р. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок пені проведено за період з 16.01.2017р. по 16.07.201р. (що становить 182 календарних днів), відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується борг зі сплати пені у розмірі 11296,12 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, розрахунок 3% річних проведено за з 15.12.2016р. по 20.07.2017р., відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується борг зі сплати 3% річних у розмірі 1555,92 грн., розрахунок інфляційних втрат проведено за період з лютий 2107 року по червень 2017 року, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується борг зі сплати інфляційних втрат у розмірі 5751,18 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення з відповідача - правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2» зі стягненням з Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2» основного боргу у розмірі 84907,03 грн., 3% річних у розмірі 1555,92 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 5751,18 грн. та пеню у розмірі 11296,12 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2»» (65490, АДРЕСА_1; код 21020567) на користь Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2» (65490, Одеська обл., м. Теплодар, код 05519847) основний боргу у розмірі 84907 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сім) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 1555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп., інфляційні витрати у розмірі 5751 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 18 коп., пеня у розмірі 11296 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) грн.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2017 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко