Постанова

від 15.05.2018 по справі 916/1808/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 916/1808/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик-2»

на рішення господарського суду Одеської області від 25 вересня 2017 року, суддя в І інстанції Д'яченко Т.Г., повний текст якого складено 27.09.2017р. в м. Одесі

по справі № 916/1808/17

за позовом: Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2»

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2»

про стягнення 103 510,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль №2» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик - 2» про стягнення 103510,25 грн. заборгованості, з яких: 84907,03 грн. - основного боргу, 5751,18 грн. втрат від інфляції, 1555,92 грн. 3% річних та 11296,12 грн. пені, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 89/Т-2016 від 25.10.2016р. на користування тепловою енергією в гарячій воді щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим в нього утворився борг за період з 01.11.2016р. по 31.03.2017р., на який було нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2017 року позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Стягнуто з ЖБК „Енергетик - 2» на користь МКП „Одеська теплоелектроцентраль №2» основний борг у розмірі 84907 грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 1555 грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 5751 грн. 18 коп., пеню у розмірі 11296 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення суду мотивовано приписами ст. ст. 173, 175, 193, 218, 229, 230 ГК України, ст. ст. 509, 526, 549, 626, 629, 901, 903 ЦК України, в порушення яких відповідач не надав суду доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним договором № 89/Т-2016 від 25.10.2016р. на користування тепловою енергією в гарячій воді щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, отже, наявний борг, а також інфляційні втрати, 3% річних та пеня підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив „Енергетик - 2» звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою відповідач посилається на те, що оскільки представники ЖБК „Енергетик - 2» не були присутні на судових засіданнях першої інстанції, то суду не було відомо про те, що заборгованість за теплопостачання станом на дату проголошення рішення від 25.09.2017 року була значно меншою, оскільки проводилися часткові оплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.08.2017р. - від 22.09.2017р. на загальну суму 47 180 грн. З огляду на те, що ЖБК „Енергетик - 2» є неприбутковою організацією і єдиним його доходом є кошти, які сплачують мешканці за утримання житла та прибудинкової території і невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло із зазначених об'єктивних причин, то стягнення пені, інфляційних та 3% річних є передчасним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не зазначає та не доводить жодної із підстав визначених статтею 277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі, а лише посилається на обставини, які жодним чином не вказують на незаконність оскаржуваного рішення суду. На момент подання даної позовної заяви до суду сума основного боргу відповідача становила 84907,03 грн., відповідач при розгляді даної справи судом першої інстанції належним чином повідомлявся про час і місце проведення засідання суду, але відзиву на позовну заяву чи будь - яких доказів в обґрунтування заперечень проти позову не надав, а тому його посилання на те, що він не знав про розгляд справи є недоречним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів відповідачем додано до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: копії платіжних доручень за період з 01.08.2017р. по 30.09.2017р. про часткове погашення існуючої заборгованості на загальну суму 82907,03 грн. В своїй скарзі відповідач стверджує, що у жовтні 2017 року через засоби поштового зв'язку він отримав лист з господарського суду Одеської області, який містив рішення від 25.09.2017 року у справі № 916/1808/17, і саме тоді йому стало відомо про ухвалення цього рішення, оскільки жодної повістки з господарського суду він не отримував, а тому не міг надати суду докази, які підтверджують факт часткової сплати боргу та аргументи, які спростовують його вину щодо несплати іншої частини боргу.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2017р. позовну заяву МКП „Одеська теплоелектроцентраль №2» про стягнення з ЖБК „Енергетик - 2» заборгованості в сумі 103510,25 грн. було прийнято до провадження, призначено до розгляду та в порядку підготовки справи до розгляду визнано явку представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою і зобов'язано відповідача надати суду, зокрема, обґрунтовані заперечення проти заявлених позовних вимог, докази належного виконання своїх договірних зобов'язань.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ЖБК „Енергетик - 2» є АДРЕСА_1. А тому, саме за цією адресою судом першої інстанції в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України відповідачеві було надіслано судову ухвалу від 31.07.2017р. про порушення провадження у справі № 916/1808/17, в якій повідомлялося про день, час і місце проведення засідання господарського суду. Але, зазначену судову ухвалу підприємством поштового зв'язку було повернуто до суду назад з довідкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Однак, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2017р. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника ЖБК „Енергетик - 2» та неподанням витребуваних доказів розгляд справи було відкладено та знову визнано явку представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою і зобов'язано відповідача надати суду, зокрема, письмові заперечення проти заявлених позовних вимог, докази належного виконання своїх договірних зобов'язань.

Доказом надходження до відповідача зазначеної ухвали суду, в якій повідомлялося про день, час і місце проведення наступного засідання господарського суду, є повідомлення підприємства поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено особисто уповноваженому представнику ЖБК „Енергетик - 2» 13.09.2017р. (а.с. 41-43).

Отже, відповідач в порядку передбаченому ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України у відповідній редакції заздалегідь належним чином був повідомлений місцевим судом про день, час і місце розгляду справи. Наведеним спростовується його твердження в апеляційній скарзі про те, що жодної повістки з господарського суду він не отримував, а тому не міг надати суду докази, які підтверджують факт часткової сплати боргу та аргументи, які спростовують його вину щодо несплати іншої частини боргу.

Проте, відповідач вимоги суду не виконав і без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали та свого представника на виклик у засідання господарського суду не направив.

Статтею 75 ГПК України у відповідній редакції передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. А тому, суд першої інстанції керуючись вказаною процесуальною нормою правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами, поданими позивачем в обґрунтування пред'явлених позовних вимог.

За таких встановлених апеляційним судом обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття доданих відповідачем до своєї апеляційної скарги додаткових доказів, а саме: копій платіжних доручень за період з 01.08.2017р. по 30.09.2017р. про часткове погашення існуючої заборгованості на загальну суму 82907,03 грн., оскільки ніщо не заважало відповідачу подати ці документи до суду першої інстанції. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, скаржником апеляційному суду не подано, а його твердження про зворотне, спростовується вищевикладеним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.10.2016 року між МКП „Одеська теплоелектроцентраль №2» (виконавець) та ЖБК „Енергетик - 2» (споживач) було укладено договір №89/Т-2016 на користування тепловою енергією в гарячій воді, за умовами якого сторони домовилися про відпуск і споживання теплової енергії в гарячій воді для опалювання приміщень, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул.. Енергетиків, буд. 86.

Згідно з п. 1.2 договору виконавець зобов'язався відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до встановленого йому плану теплоспоживання в період з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. з максимумом теплового навантаження 369 Гкал.

Умовами п. 3.1. договору сторони погодили, що ціна цього договору вартості послуг, наданих виконавцем, становить 556134,66 грн., у тому числі вартість послуг, наданих виконавцем за цим договором, встановлюється у 1504,14 грн. за 1 Гкал, з урахуванням ПДВ - 20%.

Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення виконавцем рахунку-фактури на оплату послуг. До рахунку додаються акти приймання-передавання послуг з теплопостачання із зазначенням обсягу переданих послуг споживачеві. (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунок за теплову енергію проводиться виключно в грошовій формі до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до тарифів, що діють.

Умовами п.п 6.1.1., 6.1.2, 6.1.3. договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Приймати надані послуги згідно з рахунком-фактурою, якій отримувати в КП Одеська ТЕЦ-2 .

Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.4.1. договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити виконавцю заборгованість з урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення і в розмірі 10 відсотків від суми неналежного виконання зобов'язання.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що він укладається на строк з 01.10.2016р. до 31.12.2017р. і набирає чинності з дня його укладання. Цей Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

На виконання даного договору позивач у період з 01.11.2016р. по 31.03.2017р. відпустив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді для опалювання визначених приміщень у загальному обсязі 258,195 Гкал на суму 389136,03 грн., на оплату якої виставив відповідні рахунки: № 221 від 30.11.2016р., № 236 від 31.12.2016р., № 23 від 31.01.2017р., № 124 від 28.02.2017р., № 266 від 29.03.2017р.

Відповідач здійснив часткову оплату спожитої теплової енергії в розмірі 302989 грн., що підтверджується обчисленим позивачем обґрунтованим розрахунком за період з 01.11.2016р. по 19.07.2017р., згідно з яким станом на 19.07.2017 року прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення складає 84 907,03 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ЖБК „Енергетик - 2» заборгованості за договором № 89/Т-2016 від 25.10.2016р. на користування тепловою енергією в гарячій воді.

Відповідно до приписів статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини шостої статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до статей 13, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, а інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця.

Місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги: умови договору та факт його виконання; відсутність належних та допустимих доказів відсутності теплопостачання у приміщеннях відповідача протягом спірного періоду (відсутній складений та підписаний як споживачем так і представником виконавця акт - претензія про неналежне надання або ненадання послуг); здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно з тарифами на теплову енергію, діючими на момент споживання, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; чинність рішення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 01.11.2016р. № 195/В-2016, яким позивачу встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення для визначених категорій споживачів, - дійшов заснованого на законі обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно з обчисленими позивачем розрахунками, які судом перевірені та визнані такими, що відповідають умовам договору та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими.

Твердження скаржника про те, що ЖБК „Енергетик - 2» є неприбутковою організацією і єдиним його доходом є кошти, які несвоєчасно сплачують мешканці за утримання житла та прибудинкової території і невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло із зазначених об'єктивних причин, тому стягнення пені, інфляційних та 3% річних є передчасним, об'єктивно нічим не підтверджено.

Належних доказів, які б свідчили про те, що будь - яка із сторін заявляла про розірвання або необхідність перегляду умов договору № 89/Т-2016 від 25.10.2016р. на користування тепловою енергією в гарячій воді скаржником до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься, отже зазначений договір є чинним на момент вирішення даного спору, а тому відповідно до ст. 629 ЦК України повинен виконуватися сторонами.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, про що зазначено вище.

Посилання відповідача на розгляд справи без його участі апеляційна інстанція не бере до уваги, позаяк п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування рішення місцевого суду є розгляд справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Але, наявне в справі повідомлення підприємства поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення беззаперечно свідчить про належне виконання судом обов'язку передбаченого ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України щодо повідомлення відповідача про день, час і місце проведення засідання господарського суду.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Отже, судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності уповноваженого представника скаржника.

Інші безпредметні доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2400 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 25 вересня 2017 року у справі № 916/1808/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Енергетик-2» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16.05.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Поліщук Л.В.

ОСОБА_1