Постанова

від 25.09.2017 по справі 4/428

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2017 справа №4/428

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився; не з'явився; ОСОБА_5 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДепартаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2017 р. у справі№ 4/428 (суддя: Рябцева О.В.) за позовом доДержавного підприємства Укренерговугілля в особі Луганської філії, м. Лисичанськ, Луганська область Державного підприємства Луганськвугілля , м. Київ про за участю стягнення 49 232 714,44 грн. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.10.2005 р. позовні вимоги Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Луганської філії задоволені частково, стягнуто з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Луганської філії борг в сумі 27 472 586 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 1 373 629 грн. 31 коп., інфляційні нарахування в сумі 4 917 592 грн. 92 коп., витрати по держмиту в сумі 17 462 грн. 01 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 80 грн. 80 коп., всього 33 781 351 грн. 19 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 419 427 грн. 64 коп. відмовлено, провадження у справі в решті позовних вимог припинено.

На виконання даного рішення позивачу господарським судом Луганської області видано наказ від 27.10.2005 р. № 4/428.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 05.12.2005 р. винесено постанову № 556/3 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 09.10.2006 р. № 118/3 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 27.10.2005 № 4/428 зупинено на підставі п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

19.09.2014 р. державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 11848737 на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 987 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації" затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.12.2012 № 1004 до переліку об'єктів включено Державне підприємство "Луганськвугілля".

11.11.2015 р. головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_6 винесено постанову ВП № 11848737 про поновлення виконавчого провадження на підставі п. 3.4. ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу , відповідно до якого процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.09.2015 р.

Постановою ВП № 11848737 від 16.06.2017 р. наказ господарського суду Луганської області від 27.10.2005 № 4/428 повернуто стягувачу на підставі пунктів 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з постановою державного виконавця ВП № 11848737 від 16.06.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою № 01/731 від 07.07.2017 р. на дії державного виконавця, в якій просить:

- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 11848737 недійсною;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 11848737;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 виконати вимоги ст. 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження № 11848737.

Під час розгляду даної скарги місцевим господарським судом встановлено, що Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" є правонаступником Державного підприємства "Укренерговугілля".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2017 р. скаргу стягувача задоволено:

- визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням № 11848737 недійсною;

- зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 11848737;

- зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження № 11848737.

Ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог скарги.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду на оскаржувану ухвалу, в якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2017 р. скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги стягувача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017 р. № 2021-VІІІ зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, а ст. 34 Закону України Про виконавче провадження не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, проте п. 9 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, виконавчий документ повертається стягувачу на підставі п.п. 2, 9 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2017 р. для розгляду справи № 4/428 сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1710 від 22.09.2017 р. у зв'язку із звільненням у відставку судді Агапова О.Л. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 4/428.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.09.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

Сторони письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника органу ДВС, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (далі - Закон № 2021) встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2021 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Тобто, Закон № 2021 набрав чинності з 24.05.2017р. При цьому, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 34740663 винесена 16.06.2017 р. Таким чином, державний виконавець виніс постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону № 2021 надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності.

Зі змісту оскаржуваної постанови органу ДВС вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу керувався п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Пунктом 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з п. 9 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Статтею 1 Закону України від 29.11.2001 № 2864-ІІІ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі - Закон № 2864) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ст. 2 Закону № 2864 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз змісту постанови ВП № 11848737 від 16.06.2017 р. свідчить про те, що державний виконавець дійшов висновку про відсутність у боржника по справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник по справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначає про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними. При цьому, державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи складені під час розшуку майна боржника. В матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження обставин відсутності у боржника майна.

В пункті 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" роз'яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Відомостей щодо здійснення державним виконавцем вказаного обстеження майна боржника та відповідного акту матеріали справи не містять.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до п.9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова ВП № 11848737 від 16.06.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу підлягає визнанню недійсною, та відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає відновленню і згідно ст. 1 Закону № 2021 зупиненню, на підставі чого на законних підставах задовольнив скаргу стягувача № 01/731 від 07.07.2017 р. на дії державного виконавця.

Наразі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2017 року у справі № 4/428 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2017 року у справі № 4/428 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді С.А. Малашкевич

ОСОБА_3