Постанова

від 06.07.2018 по справі 4/428

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 4/428

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії,

відповідач - Державне підприємство "Луганськвугілля"

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 25.09.2017

у складі колегії суддів: Будко Н.В. (головуючий), Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 15.08.2017

у складі судді Рябцевої О.В.

за скаргою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії

на дії органу державної виконавчої служби

у справі № 4/428

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії,

про стягнення коштів у розмірі 49 232 714, 44 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 08.12.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 10.10.2017 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428 в порядку Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017 та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №4/428 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., судді - Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018.

3. Ухвалою від 26.03.2018 Верховний Суд поновив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та ухвали Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ухвалив здійснити перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та ухвали Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відмовив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №4/428.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

5. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування положень статей 34, 37, частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог скаржника

6. Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії 07.07.2017 (згідно поштового штемпеля) звернулось до Господарського суду Луганської області відповідно до статті 121-2 ГПК України в редакції до 15.12.2017 зі скаргою від 07.07.2017 №01/731 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

- визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11848737 недійсною;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з частиною 1 статті 41 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" винести постанову про відновлення виконавчого провадження №11848737;

- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження №11848737.

6.1. В обґрунтування поданої скарги заявник зазначив, що 16.06.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за виконавчим провадженням №11848737 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку отримано стягувачем 27.06.2017. Державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа, застосувавши пункти 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" та обґрунтував своє рішення тим, що для зупинення виконавчого провадження №11848737 згідно з вимогами статті 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" у нього немає підстав, а на примусову реалізацію майна боржника у справі встановлено мораторій Законом України від 29.11.2001 №2864-ІІІ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Також, державний виконавець зробив висновок про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки він є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності, а розшук ним такого майна є безрезультатним, проте на підтвердження своїх доводів не надає жодного документа.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Ухвалою від 15.08.2017 Господарський суд Луганської області визнав постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11848737 недійсною, зобов'язав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження №11848737, зобов'язав Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження №11848737.

7.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" є правонаступником Державного підприємства "Укренерговугілля";

- рішенням Господарського суду Луганської області від 11.10.2005 позовні вимоги Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Луганської філії задоволено частково, стягнено з Державного підприємства "Луганськвугілля" на користь Державного підприємства "Укренерговугілля" в особі Луганської філії борг на суму 27 472 586, 15 грн., 3% річних на суму 1 373 629, 31 грн., інфляційні нарахування на суму 4 917 592, 92 грн., витрати по держмиту на суму 17 462, 01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 80, 80 грн., всього 33 781 351, 19 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2 419 427, 64 грн. відмовлено, провадження у справі в решті позовних вимог припинено;

- на виконання зазначеного рішення позивачу видано наказ від 27.10.2005 №4/428, який пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- з наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження №11848737 вбачається, що державним виконавцем 05.12.2005 винесено постанову №556/3 про відкриття виконавчого провадження;

- постановою від 09.10.2006 №118/3 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 27.10.2005 №4/428 зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- 19.09.2014 державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження №11848737 на підставі пункту 17 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.12.2012 №1004 до переліку об'єктів включено Державне підприємство "Луганськвугілля";

- відповідно до частини 3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.09.2015, тому постановою державного виконавця від 11.11.2015 виконавче провадження №11848737 поновлено;

- постановою 16.06.2017 наказ Господарського суду Луганської області від 27.10.2005 №4/428 повернено стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Зі змісту постанови вбачається, що державний виконавець при винесені постанови від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу керувався пунктами 2, 9 частини 1 статті 37 Закону №1404.

7.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець в постанові від 16.06.2017 зробив висновок про відсутність у боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначає про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними. При цьому, державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника, та документи, складені під час розшуку майна боржника. Отже, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження своїх доводів;

- стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" містить однозначні вказівки щодо зупинення виконавчих проваджень щодо державних вугледобувних підприємств, що державним виконавцем було проігноровано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 25.09.2017 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428 залишив без змін.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- статтею 1 Закону України від 13.04.2017 №2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (далі Закон №2021-VIII) встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- частиною 2 статті 2 Закону №2021-VIII Кабінету Міністрів України доручено забезпечити у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

- Закон №2021-VIII набрав чинності з 24.05.2017. При цьому, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням №34740663 винесена 16.06.2017. Отже, державний виконавець виніс постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до Закону №2021-VIII надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності;

- аналіз змісту постанови ВП №11848737 від 16.06.2017 свідчить про те, що державний виконавець дійшов висновку про відсутність у боржника у справі майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки боржник у справі є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначає про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними. При цьому, державний виконавець не посилається на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи складені під час розшуку майна боржника. В матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження обставин відсутності у боржника майна.

- відомостей щодо здійснення державним виконавцем обстеження майна боржника та відповідного акта матеріали справи не містять.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

9. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначив, що не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки законом встановлено заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій щодо боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Скаржник доводить неправильне застосування судами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та статей 34, 37 (частина 1 пункт 9) Закону України "Про виконавче провадження", якими не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, та наполягає на правильності дій державного виконавця, який повернув виконавчий документ стягувачу за таких обставин.

10. Скаржник аргументував, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює правовідносини при примусовому виконанні рішень, заходи виконання судових рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Скаржник зазначив, що задоволення вимог скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії зобов'язального характеру суперечить пункту 9.13. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Доводи інших учасників справи

11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Закон України "Про виконавче провадження"

Пункт 2 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Пункт 9 частини 1 статті 37 - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

13. Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-ІІІ від 29.11.2001

Стаття 1 - встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

14. Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" №2021-VIII від 13.04.2017

Стаття 1 - тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 1 січня 2019 року не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до дня набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, якщо ліквідація відбувається за рішенням власника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про застосування судами норм матеріального права - статей 34, 37, частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, Верховний Суд розглядає касаційну скаргу на судові рішення, прийняті за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця, як складову частину загального судового провадження із застосуванням до нього основних завдань та засад господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

17. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Виходячи з положень частини 1 статті 33 ГПК України в редакції до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

18. Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм процесуального права, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який є спеціальним щодо підприємств вуглевидобувної промисловості підлягає переважному застосуванню щодо Закону України "Про виконавче провадження", та діє незалежно від внесення змін до загального закону щодо переліку підстав для зупинення виконавчих проваджень.

19. Посилання скаржника на пункти 2, 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки в Законі України "Про виконавче провадження" закріплено принцип об'єктивності, який вимагає обґрунтованості вчинення тих чи інших дій державним виконавцем. Отже, застосування чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" охоплюється принципом об'єктивності при здійсненні виконавчого провадження судовим виконавцем та узгоджується із загальним принципом про переважне застосування спеціальних норм права (в даному випадку статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", яка визначає особливості правового регулювання щодо спеціального суб'єкта - державного вуглевидобувного підприємства).

20. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування прийнятих судами рішень.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-10 мотивувальної частини даної постанови, спростовуються висновками Суду згідно з пунктами 16-20 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги скаржника та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

23. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплаті судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.08.2017 у справі №4/428 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк