Ухвала

від 26.09.2017 по справі 759/8537/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції П'ятничук І.В.

№22-ц/796/9896/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №759/8537/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Авіазар про стягнення грошової суми,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 рокупозивач ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ Авіазар на його користь грошові кошти в розмірі 60000 гривень.

В мотивування вимог посилався на те, що згідно розпискиОСОБА_4 12.02.2016 року отримала у борг 60 тис. грн. для розвитку ТОВ Авіазар із кінцевим строком поверненян до 12.02.2017 року, виконання зобов'язання забезпечила своєю часткою у статутному капіталі ТОВ Авіазар .

Проте, у визначений договором позики строк відповідач грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим позивач змушений звертатися до судуіз даним позовом.

Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ Авіазар , а також просив заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам і особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни відомостей щодо ТОВ Авіазар , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до винесення судом рішення у справі та набрання останнім законної сили.

Мотивував заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.

Зазначав, що ОСОБА_4 з метою уникнення виконання судового рішення може відчужити свою частку в статутному капіталі ТОВ Авіазар на користь третіх осіб шляхом внесення відповідних змін до відомостей, які містяться в ЄДРПОУ, учасником якого вона є.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року заяву задоволено частково.

Заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам і особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації, проводити будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Авіазар що належать ОСОБА_4, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Допущено негайне виконання ухвали суду.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громанських формувань ОСОБА_1 є учасником ТОВ АВІАЗАР , який володіє 50% голосів від статутного капіталу Товариства, що становить 35 000,00 гривень.

Його права, як учасника ТОВ АВІАЗАР , який володіє 50% голосів від статутного капіталу Товариства, є порушеними.

Згідно Статуту товариства, який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_4 не є єдиним учасником товариства.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву частково, суд виходив з того, що між сторонами у справі дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення при задоволенні позовних вимог.

Проте, такий висновок суду є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективневиконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами по справі є боргова розписка, виконання якої забезпечується часткою ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ АВІАЗАР (а.с.6)

Разом з тим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками та кінцевими беніфіціарними власниками (контролерами) ТОВ АВІАЗАР є: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_7

Отже, вжиті судом заходи забезпечення позову порушують права інших учасників ТОВ АВІАЗАР , які мають свою частку у статутному капіталі.

Позивачем не було надано суду рішення загальних зборів про уповноваження ОСОБА_4 на укладення договору позики для потреб товариства.

Договір позики, що міститься у матеріалах справи є договоромпозики між фізичними особами, оскільки протилежного суду на даному етапі розгляду справи надано не було.

Колегія вважає, що судом було порушено пункт 3 ст. 152 ЦПК України і посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви знайшли своє підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченя позову.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 червня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Авіазар про стягнення грошової суми - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді