Постанова

від 25.09.2017 по справі 802/1428/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 вересня 2017 р. Справа № 802/1428/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представників позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Поділля Дар"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Поділля Дар" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість, в тому числі за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту по господарських операціях позивача ПП "Поділля Дар" з контрагентом ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви. Окремо зазначили, що здійснені господарські операції позивачем з контрагентом ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" підтверджуються належними первинними документами.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи письмових заперечень (а.с. 62). Також надали письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи правомірними та обґрунтованими висновки акту перевірки щодо заниження податку на додану вартість, в тому числі за рахунок неправомірного включення до складу податкового кредиту по господарських операціях позивача ПП "Поділля Дар" з контрагентом ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21.06.2017 № 1156, виданого ГУДФС у Вінницькій області, посадовими особами відповідача відповідно до ст.20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУДФС у Вінницькій області від 07.06.2017 № 1136 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Поділля Дар" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" за період 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2017 року № 892/14/36830926, згідно якого встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року в сумі 190219 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом у відношенні позивача сформовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237774 грн. з них: 190219 - податкове зобов'язання, 47555 - штрафні (фінансові) санкції. Дане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми ПК України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Як свідчать матеріали справи за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт від 05.07.2017 року № 892/14/36830926, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.08.2017 № НОМЕР_1. 07.08.2017 № НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, що в бухгалтерському обліку ПП "Поділля Дар" операції з підприємством ТОВ "ТТК 2016" у березні 2017 року відображено наступним чином: Дт 281 "Товари" на загальну суму 951096,25 грн., Дт 644 "Податковий кредит" на загальну суму 190219,25 грн., Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на загальну суму 306000 грн.

Перевіркою з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТТК 2016" за період березень 2017 року в результаті допущених порушень податкового законодавства встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 190219 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія 2016" (постачальник) та ПП "Поділля Дар" (покупець) укладено договір поставки № 27-3 від 21.03.2017.

Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до накладних, а саме - насіння соняшнику урожаю 2016 року, в кількості 110 тонн, вартістю 10450 грн. за одну тонну.

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у відповідній накладній. Накладна складається у письмовій формі, підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна накладна не відміняє та не призупиняє дію попередніх накладних ні в цілком, ні в частині, якщо тільки в ній не зазначено інше (п. 2.1 договору).

Оплата товару та нарахованих відсотків проводиться в гривнях на поточний рахунок постачальника. Покупець має право розраховуватись по даному договору достроково (п. 5.3 договору).

На виконання умов вказаного договору та на підтвердження придбання товару, вказаного в договорі поставки № 27-3 від 21.03.2017, позивачем надано платіжні доручення № 38 від 12.04.2017, № 35 від 31.03.2017, № 29 від 27.03.2017, видаткову накладну № 21 від 24.03.2017 податкову накладну від 24.03.2017 № 34, на загальну суму 224152,50 грн. у тому числі з ПДВ в сумі 37358,75 грн., видаткову накладну № 22 від 24.03.2017, податкову накладну від 24.03.2017 № 35 на загальну суму 80584,92 грн. в тому числі з ПДВ в розмірі 13430,82 грн., видаткову накладну № 24 від 25.03.2017, податкову накладну від 25.03.2017 № 37 в загальній сумі 81943,68 грн. в тому числі ПДВ 13657,28 грн., видаткову накладну № 23 від 25.03.2017, податкову накладну від 25.03.2017 № 36 в загальній сумі 237051,36 грн., в тому числі ПДВ 39508,56 грн., видаткову накладну №26 від 27.03.2017 та податкову накладну від 27.03.2017 № 39 на загальну суму 65847,60 грн., в тому числі з ПДВ 10974,60 грн., видаткову накладну № 27 від 27.03.2017 та податкову накладну від 27.03.2017 № 52 на загальну суму 229734,96 грн., в тому числі ПДВ 38289,16 грн., видаткову накладну № 25 від 27.03.2017 та податкову накладну від 27.03.2017 № 38 на загальну суму 222000,48 грн., в тому числі ПДВ 37000,08 грн., товарно-транспортні накладні № 14-03 від 24.03.2017, № 18-03 від 25.03.2017, № 21-03 від 27.03.2017, № 11-04 від 17.04.2017 (а.с. 33-53).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши під час судового розгляду справи надані первинні документи, судом встановлено, що всі вони складені у відповідності до вказаних норм Закону та під час здійснення господарських операцій. Їх зміст підтверджує, реальність господарських операцій ТОВ "Поділля Дар" з контрагентом ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016", щодо поставки товару, визначеного у договорі № 27-3 від 21.03.2017, а саме насіння соняшнику, урожаю 2016 року. Вказані документи містять найменування товару, докази розрахунків між сторонами договорів, факт приймання, видачі товару тощо. При цьому, вказані податкові накладні зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті податковим органом. Отже, позивач має право на отримання податкового кредиту.

Крім того, під час заходів по відпрацюванню ланцюга постачання товару з метою виявлення фактів порушення законодавства податковим органом встановлено відсутність ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" за податковою адресою: м. Хмельницький, вул. Чорновола, 62. Про зміну свого місце знаходження ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" не повідомляло ДПІ у м. Хмельницькому.

Посадовими особами платника податків, відповідальними за фінансово-господарську діяльність протягом звітного періоду декларування ПДВ, охопленого узагальненою податковою інформацією, являлися директор, засновник та головний бухгалтер ОСОБА_5.

Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2016 року звітність не подана, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) - ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" протягом 2016 року не подавався. доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за IV квартал 2016 року звітність не подана, звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) - ТОВ "ТТК 2016" протягом 2016 року не подавався.

Протягом березня 2017 року за даними ЄРПН ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" мало взаємовідносини із контрагентами-покупцями, в тому числі ПП "Поділля Дар".

В ЄРПН за березень 2017 року наявна реєстрація 30 податкових накладних на адресу покупців із номенклатурою товарів: металопрофіль, світильники, умивальники, двері, металопластикові вікна, блочно-модульне приміщення для КТПМ-ВА-35/10-2*2500 УХЛ1 (РП-35 кВ), лист плоский, металопрофільний, панель, трансформатор силовий масляний, стакани паперові, канцелярські товари, миючі засоби, макуха соняшникова, насіння соняшника та ін. на суму ПДВ - 673440 грн.

Дані податкових накладних, виданих та отриманих ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" за березень 2017 року вказують на проведення транзитних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою формування штучного податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі реалізованих товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.

Також перевіркою встановлено відсутність відомостей про майно, складські приміщення, які ТОВ "ТТК 2016" використовувало у своїй діяльності.

Однак, вказані обставини суд до уваги не приймає, оскільки судом попередньо встановлено про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Поділля Дар" та ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016", на підставі первинних документів, які відповідають вимогам чинного законодавства України про бухгалтерський облік.

Отже, вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально. Однак, під час судового засідання представниками відповідача не наведено належних та допустимих доказів в спростування реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016".

Аналогічного висновку дійшла колегія Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22.10.2015 року справа № К/800/50020/14.

Щодо невідповідності номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі реалізованих товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що між ПП "Поділля Дар" (постачальник) та ФОП ОСОБА_6 укладено договір поставки соняшника № ВП 24/03/2017 від 24.03.2017. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2016 року в фізичній вазі згідно підписаних сторонами видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.

Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними № 22 від 22.03.2017 на загальну суму 306180 грн. в тому числі ПДВ 51030 грн., № 23 від 25.03.2017 на загальну суму 320460 грн. в тому числі ПДВ 53410 грн., № 24 від 27.03.2017 на загальну суму 289170 грн. в тому числі ПДВ 48195 грн., № 31 від 17.04.2017 на загальну суму 230790 грн. в тому числі ПДВ 38465 грн., товарно-транспортними накладними № 03/10 від 24.03.2017, № 03/11 від 25.03.2017, № 03/12 від 27.03.2017 та № 04/01 від 17.04.2017.

Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, встановлені обставини підтверджують реальність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання, що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарської операції приватним підприємством "Поділля Дар" та ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" та право позивача на податковий кредит.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно акту перевірки контролюючим органом також встановлено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних ТОВ "Торговельно-транспортна компанія 2016" із номенклатурою товару насіння соняшнику. Доказів відмови в реєстрації вказаних накладних представниками відповідача не надано.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керується визначеними ст. 8 КАС України принципами щодо верховенства права, згідно яких, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно ч. 2 цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див. рішення по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02), п. 38).

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа Щокін проти України ) забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, Європейський суд справ людини зазначив, що у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків, національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку (див. Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 р. п. 57 справа Щокін проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз'яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов'язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, з урахуванням практики Вищого адміністративного суду України та Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.08.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_1 від 07.08.2017 року.

Стягнути на користь приватного підприємства "Поділля Дар" (код ЄДРПОУ 36830926) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3566,62 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович