Ухвала

від 18.09.2017 по справі 585/4939/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 вересня 2017 року м. Київ К/800/28307/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №585/4939/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Пульс , про визнання незаконним та нечинним рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Роменської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Пульс , про визнання незаконним та нечинним рішення.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито, та роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк скаржником усунуто зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року недоліки.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2015 року звернулася до Роменської міської ради Сумської області із заявою про надання згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва по АДРЕСА_1, як особі, батьком якої на підставі дозволу на будівництво, наданого виконкомом Роменської міської ради депутатів трудящих 15 травня 1967 року, на вказаній земельній ділянці збудований капітальний цегляний гараж.

Листом Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 02 грудня 2015 року № 09-10/511 позивача проінформовано, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, де розташований цегляний гараж, має кадастровий номер 5910700000:05:013:0007 та перебуває у власності ТОВ МП "Пульс на підставі державного акту серії НОМЕР_1, зареєстрованого 13 квітня 2005 року, а тому повідомлено про неможливість прийняття рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва за вказаною адресою.

У відповідь на інформаційні запити позивача, Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області листами від 14 листопада 2016 року №03-27/3683 та від 21 листопада 2016 року № 03-27/3734 повідомив, що земельна ділянка площею 1794 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, продана 27 червня 2002 року МП Пульс згідно з рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області №249 від 17 червня 2002 року.

Вважаючи, що рішення відповідача №249 від 17 червня 2002 року перешкоджає вирішити питання про безоплатне надання земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, позивач оскаржила його до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що в даній справі між сторонами виникли земельні правовідносини, в яких однією із сторін є фізична особа, та предметом позову є оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки третій особі, яке позивач вважає неправомірним.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

З врахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 116, 122 Земельного кодексу України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-2510ц15.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами у справі виник спір про право власності на земельну ділянку (користування та розпорядження земельною ділянкою), тобто право цивільне, а відтак, захищати свої права та інтереси позивачу слід у способи, визначені у ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі №585/4939/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Пульс , про визнання незаконним та нечинним рішення.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова