Ухвала

від 20.09.2017 по справі 809/299/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2017 р. м. Київ К/800/26468/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Франк Девелопмент до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВПВР УДВС), Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа: Приватне підприємство Комфорт-Сервіс , про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення арешту та зобов'язання зняти арешт,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Франк Девелопмент (далі - ТОВ Франк Девелопмент ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ТОВ Франк Девелопмент звернулося з вказаним позовом до суду, в якому просило:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС Сапіжака І.І. щодо накладення арешту на адміністративно-виробничі приміщення (реєстраційний номер 17323803 в реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б);

- скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС Сапіжака І.І. від 8 лютого 2017 року про накладення арешту на адміністративно-виробничі приміщення (реєстраційний номер 17323803 в реєстрі речових прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б), що належать Приватному підприємству Комфорт-Сервіс ;

- зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС Сапіжака І.І. зняти арешт з адміністративно-виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б, (реєстраційний номер 17323803 в реєстрі речових прав власності на нерухоме майно), що належать Приватному підприємству Комфорт-Сервіс (місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б, код ЄДРПОУ 31524338), індексний номер рішення про реєстрацію державних прав та їх обтяжень 33770269 від 8 лютого 2017 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС Сапіжака І.І. №ВП 53220420 від 8 лютого 2017 року про накладення арешту на адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 1890 кв.м. за адресою місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 97089826101 (реєстраційний номер 17323803 в реєстрі речових прав власності на нерухоме майно). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 23 грудня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС Сапіжака І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53220420 з примусового виконання постанови №44597052, виданої 12 вересня 2014 року про стягнення з Приватного підприємства Комфорт-Сервіс та ТОВ Будівельна компанія Комфортбуд-2 на користь держави виконавчого збору в сумі 389 257,46 грн.

8 лютого 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС Сапіжаком І.І. на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесено постанову про арешт майна боржника ВП №53220420, якою накладено арешт на адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 1890 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б, (реєстраційний номер 97089826101 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 17323803 в реєстрі прав власності на нерухоме майно).

28 березня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та Приватним підприємством Комфорт-Сервіс укладено кредитний договір №02/002к.

В подальшому з метою забезпечення виконання зобов'язань 4 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та Приватним підприємством Комфорт-Сервіс укладено договір іпотеки, предметом іпотеки визначено майно - адміністративно-виробничі приміщення загальною площею 1890 кв.м. за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, 1Б.

Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М., яким накладено заборону на предмет іпотеки, визначений даним договором, який зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна.

10 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія БОНД ФІНАНС укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 4 травня 2011 року.

17 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія БОНД ФІНАНС та ТОВ Франк Девелопмент укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 4 травня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М. та зареєстрований в реєстрі за №1239.

За умовами цього договору первісний іпотекодержатель Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія БОНД ФІНАНС передає та відпускає новому іпотекодержателю ТОВ Франк Девелопмент сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючи, право звернути стягнення на заставне майно, а також новому іпотекодержателю переходять всі права первісного іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія БОНД ФІНАНС як сторони за договором забезпечення в обсягах та умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач накладаючи арешт на майно, що є предметом іпотеки, позбавив позивача можливості безперешкодного виконання умов договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 4 листопада 2011 року, чим порушив право звернення стягнення на майно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець з метою виконання постанови про стягнення виконавчого збору вправі накласти арешт на майно боржника, що є одночасно предметом іпотеки. При відсутності звернення стягнення на іпотечне майно з метою задоволення вимог іпотекодержателя у встановленому законом порядку підстав для твердження про порушення відповідачем принципу пріоритету перед іншими стягувачами не має.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою статті 3 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 898-IV пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі статтею 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною першою статті 24 Закону № 898-IV встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно з частиною шостою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому, як слідує з системного аналізу положень вищевказаного Закону, основним змістом арешту майна боржника є забезпечення його подальшої реалізації.

За змістом частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Як встановлено судами, згідно з умовами договору іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством Універсал Банк та приватним підприємством Комфорт-Сервіс , предметом іпотеки визначено майно адміністративно-виробничі приміщення, загальною площею 1890 кв.м., за адресою Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Крайківського, будинок 1б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна згідно з Державним реєстром прав власності на нерухоме майно 97089826101. 17 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія БОНД ФІНАНС та ТОВ Франк Девелопмент уклали договір про відступлення права вимоги за договорам іпотеки від 4 листопада 2011 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право іпотеки у позивача виникло першочергово. Крім того, як встановлено судом першої інстанції у державного виконавця на момент винесення оскаржуваної постанови була відсутня письмова згода заставодержателя для звернення стягнення на заставлене майно боржника.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, в останньому містяться відповідні відомості щодо обтяження майна, як предмета іпотеки, на яке державним виконавцем накладено арешт.

Між тим, при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем дана обставина не була взята до уваги.

Окрім цього, слід звернути увагу на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за договором іпотеки, а тому правильно скасував постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС Сапіжака І.І. №ВП 53220420 від 8 лютого 2017 року про накладення арешту.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то його законне і обґрунтоване рішення скасовано апеляційним судом безпідставно.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Франк Девелопмент задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2017 року скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Заїка

А.Ф. Загородній