Рішення

від 25.09.2017 по справі 910/12405/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 Справа №910/12405/17 За позовом Адвокатського бюро Прагнум Віталія Бобриньова

До Державного підприємства Державне видавництво Преса України

Державного управління справами

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне управління справами

про стягнення 82 093,98 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Бенько І.В. - по дов. №б/н від 30.08.2017р.

від відповідача: Арделян Ю.В. - по дов. №1-2Д від 10.01.2017р.

від третьої особи: не з явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське бюро Прагнум Віталія Бобриньова звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Державного підприємства Державне видавництво Преса України Державного управління справами про стягнення 82 093,98 грн., із яких: 65 917, 84 грн. - інфляційні втрати, 16 176,14 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. у справі №910/14228/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Адвокатського бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, ідентифікаційний код 38607375) грошові кошти: 246320,00 грн. (двісті сорок шість тисяч триста двадцять гривень) основного боргу, 101349,17 грн. (сто одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 17 копійок) інфляційних втрат, 7065,67 грн. (сім тисяч шістдесят п'ять гривень 67 копійки) 3% річних та 7094,70 грн. (сім тисяч дев'яносто чотири гривні 70 копійок) судового збору за подання позову.

В іншій частині в позову відмовлено.

Стягнуто з Адвокатського бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, ідентифікаційний код 38607375) на користь Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

05.05.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази у справі № 910/14228/15.

Постановою державного виконавця від 07.07.2017 виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі №910814228/15 закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що згідно платіжних доручень №7807,7808,7809 від 29.06.2017р. сума боргу з урахуванням виконавчого збору та витрат стягнуто та перераховано у повному обсязі стягувачу.

У зв язку з погашенням основного боргу тільки 05.07.2017р. позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за період з 29.04.2015р. по 05.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 910/12405/17 та справу призначено до розгляду на 16.08.2017.

15.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові письмові пояснення по справі; відповідач подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 16.08.2017 з'явились; надали пояснення по справі; відповідач подав суду клопотання про залучення Державне управління справами у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; клопотання про фіксування судового процесу та клопотання про витребування у позивача доказів переходу права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, без встановлених обмежень; в судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та про залучення третьої особи, розгляд справи відкладено на 06.09.2017.

29.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

05.09.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи до винесення рішення по заяві про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 по госпдарській справі № 910/14228/15 за нововиявленими обставинами.

Представники відповідача і третьої особи у судове засідання 06.09.2017 не з`явились; про причини неявки повноважних представників треьтьої особи суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2017 надав пояснення по справі.

Суд визнав клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку із нез'явленням у судове засідання представників відповідача і третьої особи, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 25.09.2017р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на відсутність основного боргу.

Представник третьої особи повноважного представника в судове засідання не направив, письмових пояснень суду не надав. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень (ухвалу суду від 16.08.2017р. представник третьої особи отримав 19.082017р., а ухвалу від 06.092017р. - 11.09.2017р.

У судовому засіданні 25.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. у справі №910/14228/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Адвокатського бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, ідентифікаційний код 38607375) грошові кошти: 246320,00 грн. (двісті сорок шість тисяч триста двадцять гривень) основного боргу, 101349,17 грн. (сто одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 17 копійок) інфляційних втрат, 7065,67 грн. (сім тисяч шістдесят п'ять гривень 67 копійки) 3% річних та 7094,70 грн. (сім тисяч дев'яносто чотири гривні 70 копійок) судового збору за подання позову.

В іншій частині в позову відмовлено.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 246320,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат за період з 15.05.2014 р. по 28.04.2015 р. в розмірі 101349,17 грн. та сума 3% річних за період з 15.05.2014 р. по 28.04.2015 р. в розмірі 7065,67 грн. підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних необхідно відмовити.

05.05.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази у справі № 910/14228/15.

Постановою державного виконавця від 07.07.2017 виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі №910814228/15 закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що згідно платіжних доручень №7807,7808,7809 від 29.06.2017р. сума боргу з урахуванням виконавчого збору та витрат стягнуто та перераховано у повному обсязі стягувачу.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

ГПК перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт:

а) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі (за винятком встановлених рішенням третейського суду);

б) встановлені вироком у кримінальному провадженні (постановою суду у справі про адміністративне правопорушення) питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, при розгляді господарської справи про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї винної особи

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про преюдиційність факту порушення відповідачем умов договору. в частині оплати вартості виконаних робі та наявність заборгованості в сумі 246320,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зважаючи на те, що погашення заборгованості відповідача за Договором відбулось при виконанні постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/14228/15 від 07.02.2017р.

Позивач просить стягнути з відповідача 65 917,84 грн. інфляційних, нарахованих за період з 29.04.2015 по 05.07.2017р. року та 3% річних в сумі 16 176,14 грн., нарахованих за період з29.04.2015 по 05.07.2017р.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК.

При цьому, у зазначених правових нормах відсутні такі підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, а тому наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 N 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 N 10/25, від 04.07.2011 N 13/210/10, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Згідно з абз. 3, 4 п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 65 917, 84 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3% річних позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 16 155 грн. 89 коп., за період з 29.04.2015р. по 04.07.2017р. включно, оскільки грошові кошти отримані позивачем 05.07.2017р.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, висловлені в судовому засіданні, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів того, що грошові кошти стягнуті з нього ВДВС відповідно платіжного доручення №7807 від 29.06.2017р. були перераховані позивачу.

Представником позивача до матеріалів справи долучено платіжне доручення №7807 від 29.06.2017р. з відміткою банку, що дане платіжне доручення отримано банком 05.07.2017р. та проведено банком також 05.07.2017р.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що грошові кошти позивач отримав 05.07.2017р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю з покладенням судового збору на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Адвокатського бюро "Прагнум" Віталія Бобриньова" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, ідентифікаційний код 38607375) грошові кошти: 65 917 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 16 155 грн. 89 коп. , 3% річних та 1 599 грн. 52 коп. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 28.09.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.