Ухвала

від 22.09.2017 по справі 820/176/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 вересня 2017 року К/800/20764/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ)

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017

у справі № 820/176/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніістю "Діамант СТ"

до 1. Департаменту реєстрації Харківської міської ради,

2. Державної фіскальної служби України,

3. Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОДПІ 19.06.2017 (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі № 820/176/16.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.06.2017 касаційну скаргу ОДПІ залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, а заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення є необґрунтованим. Цією ж ухвалою зазначено, що звертаючись 19.06.2017 до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, ОДПІ посилається на недостатній рівень фінансування видатків на сплату судового збору, що об'єктивно виключило можливість сплатити судовий збір під час подання первісної касаційної скарги, а право на наступне звернення із касаційною скаргою було використано лише після того, як на рахунки ОДПІ надійшли кошти в достатній кількості для сплати судового збору. Водночас, докази на підтвердження цих доводів ОДПІ не надає (таких, зокрема як кошторис на 2017 рік ; довідки територіального органу ДКС України щодо фактичного стану фінансування видатків на сплату судового збору; виписки з казначейського рахунку ОДПІ по коду економічної класифікації 2800 тощо ), що унеможливлює зробити висновок про наявність об'єктивних перешкод для звернення ОДПІ з касаційною скаргою впродовж строку, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

У межах встановленого строку, наданого для виправлення недоліків при поданні касаційної скарги, відповідач надав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, обґрунтоване посиланням на відстність коштів на рахунках, що унеможливило сплату судового збору у строк встановлений ухвалю Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 № К/800/9879/17, надаючи на підтвердження вказаних доводів лише копію тимчасового кошторису на І квартал 2017 року про затвердження видатків у сумі 5491070,00 грн та копії повідемлень Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про зупинення операцій по рахунках до надання контролюючим органом інформації, пов'язаної з виконанням судових рішень про стягнення коштів, які були направлені органом державної казначейської служби на адресу ОДПІ у січні, лютому, березні, квітні та червні 2017 року.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо відсутньої можливості здійснити розподіл коштів та тривалості перешкоди у вигляді відсутності бюджетного фінансування на сплату судового збору для подання касаційної скарги, ОДПІ не надала, так само, як і пояснень щодо цих обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Оскільки доводи, викладені у клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з врахуванням вище викладених обставин, не є належно обґрунтованими, а інші доводи щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвалених у справі № 820/176/16 судових рішень та докази на їх підтвердження ОДПІ на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017 не наводить, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОДПІ.

Керуючись частинами 4, 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі № 820/176/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева