Рішення

від 25.09.2017 по справі 910/12069/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/12069/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП"

про стягнення 314 930,69 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Кривошея Д.А., за довіреністю;

від відповідача: Музика М.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 314 930,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016 відповідачем було несвоєчасно виконано підрядні роботи за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 297 707,92 грн. та штраф в розмірі 17 222,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 було порушено провадження у справі № 910/12069/17, розгляд справи призначено на 11.09.2017.

08.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема зазначає, що передбачені Договором роботи, хоча із затримкою, але все ж таки були виконанні відповідачем, при цьому затримки з виконанням будівельних робіт були пов'язані із затримками перевірки позивачем кошторисних розрахунків, наданих відповідачем. Відповідач також зазначає, що наразі позбавлений фінансової можливості сплатити вказаний розмір пені, а відтак стягнення пені у заявленому позивачем розмірі може призвести до банкрутства ТОВ ІВІСА ГРУП , що порушить майнові ті інші інтереси як відповідача, так і позивача та інших осіб. Також, відповідач зазначає, що розмір пені є вищим, ніж вартість робіт, які відповідач має виконати. Крім того, відповідач зазначає про несправедливість умов Договору в частині встановлення розміру штрафних санкцій за порушення сторонами свої зобов'язань за Договором, та зазначає, що позивач до сих пір не оплатив вартість виконаних робіт, при цьому, за період прострочення відповідача може вимагати значно менший розмір пені. Крім того, відповідач на підставі ст. 83 ГПК України, 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір санкцій, при цьому, позивач зазначає, що справедливим було б зменшення розміру пені до рівня, що відповідач би пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, тобто у розмірі 22 797,37 грн.

11.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 11.09.2017 з'явились.

У судовому засіданні 11.09.2017 судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 25.09.2017.

21.09.2017 представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого, відповідачем зазначено, що ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 про повернення зустрічної позовної заяви, а отже враховуючи подання апеляційної скарги, у разі задоволення такої скарги, зустрічна позовна заява повинна буде розглядатись з первісним позовом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання з'явились, представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 25.09.2017 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволені, з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Так, 08.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" було подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця про стягнення 268 857,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" і додані до нього документи повернуто без розгляду.

Звертаючись з клопотанням про відкладення розгляду справи, позивач посилається на п. 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права № 01-8/973 від 14.12.2007, у якому зазначено, що відповідно до частини другої статті 60 ГПК подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Оскільки ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено (частина друга статті 63 ГПК), то може бути оскаржена й ухвала про повернення зустрічної позовної заяви. В разі оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви до прийняття рішення за первісним позовом розгляд первісного позову може бути відкладений до розгляду скарги на названу ухвалу (частина перша статті 77 ГПК).

Разом з тим, в даному листі йдеться про можливість відкладення розгляду справи, тобто про право суду, а не обов'язок, відкладати розгляд справи у зв'язку з оскарженням ухвали про повернення без розгляду зустрічного позову.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За викладених обставин суд відмовив у клопотанні ТОВ "ІВІСА ГРУП" про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2017р..

У судовому засіданні 25.09.2017 судом встановлено також, що відповідач - ТОВ ІВІСА ГРУП , в процесі розгляду справи змінив місце державної реєстрації на: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Карла Маркса, будинок 38, кв. 204.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

У судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, просив зменшити розмір пені та штрафу на підставі ст. 83 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 між Публічним акціонернім товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (далі - підрядник, відповідач) укладено Договір підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області відповідно до Договірної ціни (Додаток № 1), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником відповідно до умов цього Договору та Договірної ціни.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору становить 1 900 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 316 700,00 грн., є твердою і визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору замовник здійснює перевірку договірної ціни та кошторисних розрахунків на відповідність нормам чинного законодавства України. При виявлені замовником недоліків у розрахунках підрядника, підрядник зобов'язаний привести розрахунки до норм чинного законодавства України.

Пунктами 4.2 Договору визначено, що замовник здійснює оплату по Договору на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт в строк не пізніше 20-ти банківських днів від дня їх підписання уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 4.3 Договору підрядник надає замовнику форму Кб-2в, КБ-3 до 30 числа звітного місяця, а документи (накладні, рахунки), що підтверджують фактичну вартість використовуваних матеріальних ресурсів - за 5 днів до надання Акту приймання виконаних робіт.

За умовами пункті 5.1 та 5.2 Договору початок робіт встановлюється - з моменту погодження сторонами заявки замовника. Завершення робіт та здачі їх замовнику - до 30.12.2016.

Місце виконання робіт: 08720, Київська область, м. Українка, вул. Юності, 22, будівля трансформаторного пункту ТПЖ-1 ст. Трипілля-Дніпровське. Роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту введення об'єкта в експлуатацію (п. 5.3 Договору).

Згідно з пунктами 5.4-5.8 Договору роботи виконуються у відповідності з проектною документацією. Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником, або уповноваженою ним особою. Виконані роботи приймаються замовником шляхом оформлення акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), який підписується уповноваженими представниками замовника і підрядника, та є підставою для розрахунків між сторонами. Після виконання всього обсягу робіт складається акт введення об'єкта в експлуатацію. При наявності зауважень, виникненні недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються терміни їх усунення. Усунення недоліків проводиться за рахунок підрядника.

У відповідності до п. 6.1 Договору замовник зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи в розмірі та в строки передбачені Договором;

- приймати виконані роботи відповідно до порядку, передбаченому цим Договором;

- у разі необхідності надавати персоналу підрядника допуск (наряд-допуск) для виконання робіт у діючих електроустановок;

- надати підряднику погоджену у встановленому порядку проектну документацію в обсягах і в строки, передбачені цим Договором;

- надати підряднику не пізніше як за 5 днів до початку робіт доступ до місця проведення робіт (фронт робіт).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що підрядник зобов'язується:

- забезпечити своїми силами та засобами виконання робіт і в строки. Передбачені даним Договором;

- забезпечити виконання робіт з належною якістю у відповідності з розділом 2 цього Договору та затвердженою проектною документацією;

- створити безпечні умови праці, дотримуватися правил техніки безпеки на робочих місцях під час виконання робіт неухильно дотримуватися будівельних норм і правил, правил протипожежної безпеки, норм охорони праці, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища;

- повідомити замовника не пізніше ніж за 48 годин до початку здачі об'єкту в експлуатацію;

- оформити виконані роботи необхідними протоколами та актами у 3-х примірниках;

- відповідати за неналежну якість наданих ним матеріалів або устаткування;

- за власний рахунок усунути недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини підрядника (або субпідрядників).

Цей Договір вступає в дію після підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 10.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено договірну ціну.

Надалі, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти Додаток № 1 до Договору у новій редакції.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору щодо строку виконання робіт. Пунктом 5.3. Договору встановлено строк завершення робіт та їх здача замовнику до 30.12.2016. Всупереч вказаним положенням договору, відповідач прострочив строк виконання робіт на 121 день.

З огляду на наведене, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю ІВІСА ГРУП 297707,92 грн. пені та 17222,77 грн. штрафу.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що п. 5.2. Договору сторони встановили строк завершення та здачі робіт замовнику - до 30.12.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем було виконано комплекс робіт з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області, на загальну суму 1 900 200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 18 від 28.12.2016 на суму 1 654 160,40 грн., актом № 1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 1 654 160,40 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року від 15.05.2017, (форми КБ-2в) на суму 246 039,60 грн., актом № 3 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2017 від 15.05.2017 на суму 246 039,60 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

В подальшому, сторонами було складено та підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" було виконано обумовлені Договором роботи, однак з порушенням строків визначених та погоджених сторонами у Договорі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає суду, що затримка з виконання будівельних робіт була пов'язана із затримкою перевірки позивачем кошторисних розрахунків, наданих відповідачем.

Так, п. 3.3 Договору передбачено, що замовник здійснює перевірку договірної ціни та кошторисних розрахунків на відповідність нормам чинного законодавства України. При виявлені замовником недоліків у розрахунках підрядника, підрядник зобов'язаний привести розрахунки до норм чинного законодавства України.

Однак, суд зазначає, що спірний договір не передбачає строку перевірки замовником кошторисних розрахунків, проте передбачає чіткий строк виконання робіт який Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" дотриманий не був.

Стосовно посилань Товариства з додатковою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" на долучені до матеріалів справи лист №25/01/2017 від 25.01.2017, яким відповідач просив підтвердити зміни в схемах установки шаф та надати нові схеми розміщення шаф та лист № 15/05/1 від 15.05.2017, яким відповідач просив повернути підписані з боку позивача акти та протоколи випробування по виконанню робіт з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області по договору № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016, то суд зазначає, що по-перше: до вказаних листів відповідачем не додано доказів їх направлення позивачу; по-друге: вказані листи були адресовані позивачу вже після закінчення строку виконання підрядних робіт, що передбачений п. 5.3. Договору. Лист № 27/03/1 від 27.03.2017 щодо не поставки лічильників АСЕ6000 та лампочок 24В в кількості 24 шт., поставки трансформаторів струму на 1000А замість трансформаторів струму 400А, які були вказані в проектній документації, взагалі адресований ТОВ ЛЕОКОН , що в силу ст. 617 ЦК України не вважається випадком, за існування якого відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає про несправедливість умов Договору в частині встановлення розміру штрафних санкцій за порушення сторонами свої зобов'язань за Договором, та зазначає, що позивач до сих пір не оплатив вартість виконаних робіт, при цьому, за період прострочення відповідача може вимагати значно менший розмір пені.

Разом з тим, розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини та проявляється у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору.

Отже, підписавши Договір підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця як і Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини зазначивши саме такий термін для виконання робіт, відповідальність за якими настає на загальних підставах.

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Під час розгляду справи відповідач не спростував доводів Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця та не надав доказів, які б свідчили про відсутність його вини.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання господарського зобов'язання з виконання робіт за Договором підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено в п. 7.3. Договору за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим Договором, останній сплачує замовнику 1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Оскільки відповідач допустив порушення строку виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 297707,92 грн. за період з 31.12.2016 по 30.04.2017 та штраф у розмірі 17222,77 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 297 707,92 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 17 222,77 грн., суд вважає його також арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вищевказане клопотання відповідач зазначає, що з урахуванням стану виконання зобов'язання відповідачем (частина Договору була виконана, а інша невиконана своєчасно через дії замовника та наразі перебуває в процесі виконання), майнового стану відповідача та позивача (обсяг доходу та прибутку позивача є значно більшими, а коштів для сплати пені в заявленому розмірі у відповідача недостатньо), майно та інші інтереси сторін (перевищення розміром пені вартості робіт, що підлягають виконанню), несправедливе співвідношення штрафними санкціями розміру збитків позивача, в зв'язку з чим просить зменшити розмір пені та штрафу.

Так, частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені також у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

А також, зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки.

Тому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягненню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІВІСА ГРУП (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Карла Маркса, будинок 38, квартира 204; ідентифікаційний код: 40028220) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код: 40081221) пеню в розмірі 297707 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот сім) грн. 92 коп., штраф в розмірі 17 222 (сімнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 77 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 96 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова