Постанова

від 31.05.2018 по справі 910/12069/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12069/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (у складі колегії суддів: Отрюх Б.В.(головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

у справі № 910/12069/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП"

про стягнення 314 930,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (далі - ТОВ "ІВІСА ГРУП") про стягнення 314 930,69 грн, у тому числі 297 707,92 грн - пеня та 17 222,77 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 02.12.2016 № ПЗ/Е-161322/НЮ щодо своєчасного виконання підрядних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами факту прострочення відповідачем виконання підрядних робіт за договором, що є підставою для нарахування останньому відповідно пені та штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 змінено в частині розміру стягнутої суми пені та викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ІВІСА ГРУП" на користь РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" пеню в розмірі 150 000,00 грн та 2 508,34 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "ІВІСА ГРУП" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 759,34 грн.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, що підлягає стягненню на користь позивача, виходив із наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки він перевищує розмір збитків.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2017 року РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" обґрунтовує, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції не вказано належного обґрунтування надмірності штрафних санкцій, не надано належної оцінки обставині, що зобов'язання відповідачем не було виконано у встановлений договором строк, не враховано інші обставини та інтереси, які мають істотне значення.

ТОВ "ІВІСА ГРУП" не скористалося наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 297 707,92 грн за період з 31.12.2016 по 30.04.2017 та штрафу у розмірі 17 222,77 грн, нарахованих позивачем внаслідок прострочення виконання відповідачем підрядних робіт на суму 246 039,60 грн за договором підряду від 02.12.2016 № ПЗ/Е-161322/НЮ, укладеним між РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" як замовником і ТОВ "ІВІСА ГРУП" як підрядником.

Судами за наслідками розгляду цього спору встановлено, що відповідач визначений умовами договором обов'язок щодо виконання робіт з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області у передбачений договором строк (до 30.12.2016) виконав не в повному обсязі. За умовами договору (пункт 7.3) за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим договором, останній сплачує замовнику 1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Судом першої інстанції визнано обґрунтованим нараховані позивачем відповідно до пункту 7.3 договору пеня та штраф у розмірі 297 707,92 грн і 17 222,77 грн відповідно, та визнано безпідставним клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Натомість суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому акті, приймаючи до уваги клопотання відповідача, дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення пені і, як наслідок, задовольнив позовні вимоги в цій частині на суму 150 000,00 грн.

Переглядаючи судове рішення у справі у межах доводів і вимог касаційної скарги РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у частині зменшення розміру пені, колегія суддів виходить із такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме: статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Так, за змістом частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню до 22 797,37 грн, посилаючись на норми статей 83 ГПК, 233 ГК і 551 ЦК.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору підряду від 02.12.2016 № ПЗ/Е-161322/НЮ, укладеним між РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" і ТОВ "ІВІСА ГРУП", останнім було виконано комплекс робіт на загальну суму 1 900 200,00 грн (загальна сума договору відповідно до пункту 3.1), що підтверджується видатковою накладною від 28.12.2016 № 18 на суму 1 654 160,40 грн, актом № 1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 1 654 160,40 грн, атом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року форми № КБ-2в на суму 246 039,60 грн, актом № 3 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2017 року від 15.05.2017 на суму 246 039,60 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Свій висновок про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору від 02.12.2016 № ПЗ/Е-161322/НЮ у сумі 297 707,92 грн до 150 000,00 грн суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідачем обов'язок з виконання підрядних робіт за договором виконано в повному обсязі, загальна сума, на яку відповідачем прострочено виконання робіт, становить 246 039,60 грн, проте, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, значно перевищує суму прострочення та є надмірно великим порівняно зі збитками, завданими позивачу простроченням відповідача. Отже, виходячи з принципів справедливості та розумності судового рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що справедливим було б зменшення розміру пені до 150 000,00 грн.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що оскаржене судове рішення в частині зменшення розміру неустойки не містить належного обґрунтування, з якого суд виходив при зменшенні пені, чим порушено інтереси позивача, є безпідставним, оскільки судом перевірено та надано належну оцінку співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум.

Отже, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та правомірно застосував законодавчо регламентоване право щодо зменшення розміру пені, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.

При цьому з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 910/12069/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий