Постанова

від 31.10.2017 по справі 910/12069/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/12069/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Ходаківський Ю.П.-представник;

Від відповідача: Даниленко Є.М.- представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017

у справі № 910/12069/17 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП"

про стягнення 314 930,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" про стягнення 314 930,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016 відповідачем було несвоєчасно виконано підрядні роботи за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 297 707,92 грн. та штраф в розмірі 17 222,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 позов задоволено повністю

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" пеню в розмірі 297707,92 грн., штраф в розмірі 17 222,77 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 723,96 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" задовольнити частково, стягнути з ТОВ "ІВІСА ГРУП" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" пеню у розмірі 22 797,37 грн. та судовий збір у розмірі 4 723,96 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, ним доведено значне перевищення розміру нарахованих штрафних санкцій над розміром збитків, завданих позивачу прострочення відповідача (які фактично відсутні), фактичне виконання прострочених робіт, співвідношення вартості таких робіт з розміром нарахованих збитків (їх розмір є вищим за вартість робіт), майновий стан, сторін, несправедливе співвідношення розміру штрафних санкцій за порушення сторонами зобов'язань по договору та дії позивача щодо неоплати виконаних робіт, свідчили про доведеність наявності виняткового випадку. А відтак, давали суду першої інстанції підстави скористатись своїм правом та зменшити розмір нарахованої пені.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" у справі № 910/12069/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2017.

В судовому засіданні, призначеному на 31.10.2017, представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 без змін.

В судовому засіданні, призначеному на 31.10.2017, представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП", а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" задовольнити частково, стягнути з ТОВ "ІВІСА ГРУП" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" пеню у розмірі 22 797,37 грн. та судовий збір у розмірі 4 723,96 грн.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 між Публічним акціонернім товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" укладено Договір підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області відповідно до Договірної ціни (Додаток № 1), а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником відповідно до умов цього Договору та Договірної ціни.

Згідно із пунктом 3.1 Договору загальна сума Договору становить 1 900 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 316 700,00 грн., є твердою і визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору замовник здійснює перевірку договірної ціни та кошторисних розрахунків на відповідність нормам чинного законодавства України. При виявлені замовником недоліків у розрахунках підрядника, підрядник зобов'язаний привести розрахунки до норм чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 4.2 Договору замовник здійснює оплату по Договору на підставі підписаного акту приймання виконаних робіт в строк не пізніше 20-ти банківських днів від дня їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що підрядник надає замовнику форму Кб-2в, КБ-3 до 30 числа звітного місяця, а документи (накладні, рахунки), що підтверджують фактичну вартість використовуваних матеріальних ресурсів - за 5 днів до надання Акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору початок робіт встановлюється - з моменту погодження сторонами заявки замовника. Завершення робіт та здачі їх замовнику - до 30.12.2016.

Згідно із пунктом 5.3 Договору місце виконання робіт: 08720, Київська область, м. Українка, вул. Юності, 22, будівля трансформаторного пункту ТПЖ-1 ст. Трипілля-Дніпровське. Роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту введення об'єкта в експлуатацію.

Пунктами 5.4-5.8 Договору визначено, що роботи виконуються у відповідності з проектною документацією. Робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником, або уповноваженою ним особою. Виконані роботи приймаються замовником шляхом оформлення акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), який підписується уповноваженими представниками замовника і підрядника, та є підставою для розрахунків між сторонами. Після виконання всього обсягу робіт складається акт введення об'єкта в експлуатацію. При наявності зауважень, виникненні недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються терміни їх усунення. Усунення недоліків проводиться за рахунок підрядника.

Відповідно до пункту 6.1 Договору замовник зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи в розмірі та в строки передбачені Договором;

- приймати виконані роботи відповідно до порядку, передбаченому цим Договором;

- у разі необхідності надавати персоналу підрядника допуск (наряд-допуск) для виконання робіт у діючих електроустановок;

- надати підряднику погоджену у встановленому порядку проектну документацію в обсягах і в строки, передбачені цим Договором;

- надати підряднику не пізніше як за 5 днів до початку робіт доступ до місця проведення робіт (фронт робіт).

Згідно із пунктом 6.3 Договору підрядник зобов'язується:

- забезпечити своїми силами та засобами виконання робіт і в строки. Передбачені даним Договором;

- забезпечити виконання робіт з належною якістю у відповідності з розділом 2 цього Договору та затвердженою проектною документацією;

- створити безпечні умови праці, дотримуватися правил техніки безпеки на робочих місцях під час виконання робіт неухильно дотримуватися будівельних норм і правил, правил протипожежної безпеки, норм охорони праці, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища;

- повідомити замовника не пізніше ніж за 48 годин до початку здачі об'єкту в експлуатацію;

- оформити виконані роботи необхідними протоколами та актами у 3-х примірниках;

- відповідати за неналежну якість наданих ним матеріалів або устаткування;

- за власний рахунок усунути недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини підрядника (або субпідрядників).

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір вступає в дію після підписання його сторонами і діє до 31.12.2016.

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено договірну ціну.

Надалі, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти Додаток № 1 до Договору у новій редакції.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору щодо строку виконання робіт. Пунктом 5.3. Договору встановлено строк завершення робіт та їх здача замовнику до 30.12.2016. Всупереч вказаним положенням договору, відповідач прострочив строк виконання робіт на 121 день.

Згідно із частиною 1 сттті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно із статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, що пунктом 5.2. Договору сторони встановили строк завершення та здачі робіт замовнику - до 30.12.2016.

На виконання умов договору відповідачем було виконано комплекс робіт з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області, на загальну суму 1 900 200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 18 від 28.12.2016 на суму 1 654 160,40 грн., актом № 1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 1 654 160,40 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року від 15.05.2017, (форми КБ-2в) на суму 246 039,60 грн., актом № 3 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2017 від 15.05.2017 на суму 246 039,60 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

З наявного в матеріалах справи Акта готовності до експлуатації вбачається, що в подальшому, сторонами було підписано.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" було виконано обумовлені Договором роботи, однак з порушенням строків визначених та погоджених сторонами у Договорі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що затримка з виконання будівельних робіт була пов'язана із затримкою перевірки позивачем кошторисних розрахунків, наданих відповідачем.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що замовник здійснює перевірку договірної ціни та кошторисних розрахунків на відповідність нормам чинного законодавства України. При виявлені замовником недоліків у розрахунках підрядника, підрядник зобов'язаний привести розрахунки до норм чинного законодавства України.

Проте, слід зауважити, що спірний договір не передбачає строку перевірки замовником кошторисних розрахунків, але передбачає чіткий строк виконання робіт який Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" дотриманий не був.

Щодо посилань Товариства з додатковою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" на долучені до матеріалів справи лист №25/01/2017 від 25.01.2017, яким відповідач просив підтвердити зміни в схемах установки шаф та надати нові схеми розміщення шаф та лист № 15/05/1 від 15.05.2017, яким відповідач просив повернути підписані з боку позивача акти та протоколи випробування по виконанню робіт з реконструкції обладнання ТПЖ № 1 на станції Трипілля-Дніпровське Обухівського району Київської області по договору № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016, то суд зазначає, що по-перше: до вказаних листів відповідачем не додано доказів їх направлення позивачу; по-друге: вказані листи були адресовані позивачу вже після закінчення строку виконання підрядних робіт, що передбачений п. 5.3. Договору. Лист № 27/03/1 від 27.03.2017 щодо не поставки лічильників АСЕ6000 та лампочок 24В в кількості 24 шт., поставки трансформаторів струму на 1000А замість трансформаторів струму 400А, які були вказані в проектній документації, взагалі адресований ТОВ "ЛЕОКОН", що в силу ст. 617 ЦК України не вважається випадком, за існування якого відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, заперечуючи проти позову відповідач, зазначає про несправедливість умов Договору в частині встановлення розміру штрафних санкцій за порушення сторонами свої зобов'язань за Договором, та зазначає, що позивач до сих пір не оплатив вартість виконаних робіт, при цьому, за період прострочення відповідача може вимагати значно менший розмір пені.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини та проявляється у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору.

Тобто, підписавши Договір підряду № ПЗ/Е-161322/НЮ від 02.12.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" як і Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини зазначивши саме такий термін для виконання робіт, відповідальність за якими настає на загальних підставах.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із пунктом 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.3. Договору за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим Договором, останній сплачує замовнику 1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Таким чином, оскільки відповідач допустив порушення строку виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 297707,92 грн. за період з 31.12.2016 по 30.04.2017 та штраф у розмірі 17222,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини 3 статті 83 ГПК України, частини 3 статті 551 ЦК України та статті 23 ГК України не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до статті 233 Г України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, має бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне положення викладене у частині 3 статті 551 ЦК України, згідно із якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обставинами, які мають враховуватись при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пені, виходячи з положень статті 233 ГК України, є наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром завданих збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні враховувати всі інтереси сторін.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені відповідач посилався, перш за все, на ту обставину, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великим порівняно зі збитками, завданими позивачу простроченням відповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розмір нарахованої позивачем пені становить 297 707,92 грн., а розмір штрафу 17 222,77 грн.

Крім того, до відповідно до пункту 3.1 Договору загальна сума виконаних робіт, прострочення виконання яких було допущено, становить 246 039, 60 грн. Тобто, навіть вартість виконаних робіт є значно нижчою від розміру штрафних санкцій, нарахованих відповідачу.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Рішенням № 7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційний суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з принципів справедливості та розумності судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що справедливим, було б зменшення розміру пені до рівня, що відповідав би пені у розмірі 150 000, 00 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, допустивши при цьому неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в частині вимог про стягнення пені, тому відповідно до приписів статті 104 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі № 910/12069/17 підлягає зміні в частині розміру пені, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 90, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі № 910/12069/17 змінити в частині розміру стягнутої суми пені, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

,, 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (84122, Донецька обл., м. Словянськ, вул. Карла Маркса, буд. 38, кв. 204, код ЄДРПОУ 40028220) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, вул. Тверська, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул.. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) пені - 150 000,00 грн., та 2508,34 грн. - витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви. Видати наказ.

3.В іншій частині рішення залишити без змін."

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, вул. Тверська, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул.. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІСА ГРУП" (84122, Донецька обл., м. Словянськ, вул. Карла Маркса, буд. 38, кв. 204, код ЄДРПОУ 40028220) судовий збір 2 759,34 грн. за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

5.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи № 910/12069/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська