Постанова

від 24.05.2007 по справі 11/370-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 травня 2007 р.                                                                                  

№ 11/370-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

М.Остапенка, Є.Борденюк,

В.Харченка,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну  скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності (СПД) -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 20.03.2007 року

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі                                                                                                                                                                                                                   

№ 11/370

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю (ТОВ) "Ярило"

до

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення 16 092,00 грн.

В судове засідання представники

сторін не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача -Є.

Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

За уточненими позовними вимогами

ТОВ "Ярило" просить господарський суд стягнути з СПД -фізичної особи

ОСОБА_1 16 092,00 грн., які складають вартість товару, що за твердженням

позивача був переданий по накладній НОМЕР_1 представникові відповідача -ОСОБА_2

Направлена в порядку ч. 2 ст. 530

Цивільного кодексу України на адресу                СПД -фізичної особи ОСОБА_1

претензія № НОМЕР_3з вимогою розрахуватися за отриманий по накладній НОМЕР_1 та

вимога про оплату продукції № НОМЕР_2, що залишені без відповіді та без

задоволення.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 21.12.2006 року у справі № 11/370 (суддя І.

Мельниченко) позовні вимоги задоволені, з СПД -фізичної особи ОСОБА_1 на

користь ТОВ "Ярило" стягнуто 16 092,00 грн. заборгованості, також на

відповідача покладені судові витрати.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року (колегія суддів: А.

Логвиненко, П. Павловський, О. Чус) рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 21.12.2006 року у справі № 11/370 залишено без зміни.

Приймаючи оскаржувані рішення у

справі господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509

Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених

статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу

України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Враховуючи наведені законодавчі

положення та матеріали справи, дії сторін по передачі ТОВ "Ярило"

представникові СПД -фізичної особи ОСОБА_1-ОСОБА_2 товару за накладною НОМЕР_1,

на суму                     16 092,00

грн. оцінені господарськими судами як такі, що свідчать про виникнення у

відповідача грошового зобов'язання перед позивачем.

За наведених обставин, виходячи з

загальних умов виконання зобов'язання, та враховуючи, що відповідачем не надано

доказі виконання зобов'язання перед позивачем щодо оплати товару, позовні

вимоги визнані обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, переглядаючи рішення в

апеляційному порядку, господарським судом апеляційної інстанції враховано, що

представником відповідача-ОСОБА_2, який представляв його інтереси в

господарському суді першої інстанції, визнаний факт отримання товару по

накладній НОМЕР_1 на суму 16 092,00 грн..

Звертаючись до суду з касаційною

скаргою, СПД -фізичної особи                  

ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування господарськими судами

попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень матеріальних

норм права.

          Перевіряючи юридичну оцінку

встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський

суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,

виходячи з такого.

          Як встановлено господарськими судами

попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 за накладною

НОМЕР_1 прийняв від ТОВ "Ярило" ячмінь у кількості 26 820 кг на суму

16 092,00 грн..

          Звертаючись до суду з позовом про

стягнення з відповідача вартості переданого за вищевказаною накладною товару,

ТОВ "Ярило" посилається на те, що ОСОБА_2 отримував цей товар для СПД

-фізичної особи ОСОБА_1, тобто був її представником та діяв від її імені.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237

Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна

сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені

другої сторони, які вона представляє. Представництво виникає на підставі

договору, закону, акта органу юридичної особи та інших підстав, встановлених

актами цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 244

Цивільного кодексу України, довіреністю визнається письмове уповноваження, яке

видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність є одностороннім юридичним актом, в якому визначаються повноваження

представника. Це документ, що підтверджує право представника на вчинення певних

дій за рахунок і від імені особи, яку представляє, з третіми особами.

Разом з тим, згідно з Інструкцією

про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на

одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від

16.05.1996 року N 99 (далі-Інструкція),              сировина, матеріали, паливо,

запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні

засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи,

грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або

передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (п. 2). Також,

відповідно до п. п. 4. 15 довіреність на одержання цінностей видається тільки

особам, що працюють на даному підприємстві, довіреність особам, що не працюють

на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника  підприємства, якщо підприємство, де працює

дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж

кількості з цього підприємства; відповідальність за дотримання постачальником

встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на

посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні

документи на відпуск цінностей.

Однак, при винесенні оскаржуваних

судових рішень у справі вищенаведені нормативні положення та вимоги не були

враховані, оскільки матеріали справи не містять довіреності, виданої СПД

-фізичною особою ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 для отримання товару (ячменю) у ТОВ

"Ярило". До того ж, як стверджує відповідачка, звертаючись з

апеляційною та касаційною скаргою, така довіреність нею не видавалась.

Пунктом 13 Інструкції передбачено,

що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при

першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний

частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший

аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У

цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє)

передається одержувачу цінностей, а другий - додається  до залишеної у постачальника довіреності і

використовується  для спостереження і

контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення

розрахунків з одержувачем.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем не надано суду

доказів того, що товар за накладною НОМЕР_1 передавався за необхідною в такому

випадку довіреністю, до того ж накладна не містить відповідної помітки про

довіреність, її номер та дату видачі. Отже, за наведених підстав, твердження

про те, що ОСОБА_2 отримував товар для СПД -фізичної особи ОСОБА_1, тобто був

її представником та діяв від її імені, є хибними.

За наведених обставин, судові

рішення у справі підлягають до скасування, а в задоволенні позову слід

відмовити.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119-11112 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД -фізичної

особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 20.03.2007 року, рішення господарського

суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 року у справі № 11/370 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий, суддя                                                                

М. Остапенко

     Судді :                                                                                     

Є. Борденюк

В. Харченко