Ухвала

від 28.09.2017 по справі 816/59/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 р.Справа № 816/59/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017р. по справі № 816/59/17

за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріпт- С" третя особа Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі - позивач), звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріпт- С", третя особа Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило суд стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріпт- С" заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 61835,85 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріпт - С", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення коштів за податковим боргом відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 20, 57, 59, Податкового кодексу України, та з підстав та обставин викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 28.09.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Кріпт - С" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 23560747 та перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області надано розрахунок податкового боргу, відповідно до якого за ТОВ "Кріпт - С" обліковується податковий борг зі сплати заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61 835,85 грн, що виник у зв'язку з частковою несплатою самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань згідно з податковими деклараціями № НОМЕР_1 від 11.02.2014, № НОМЕР_2 від 11.02.2015, № НОМЕР_3 від 21.05.2015, № НОМЕР_4 від 11.02.2016.

А тому оскільки відповідачем грошове зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, не сплачено у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача відсутні порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, тобто платник вчинив залежні від нього дії щодо сплати спірних сум орендної плати з юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

За змістом п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункту 1.29 статті 1 Закону № 2346-III).

У відповідності до пункту 1.23 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пп.16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кріпт-С" подано до податкового органу податкові декларації з орендної плати з юридичних осіб № НОМЕР_1 від 11.02.2014, якою задекларовано зобов'язання на суму 27 383,40 грн., № НОМЕР_2 від 11.02.2015, якою задекларовано зобов'язання на суму 270 612,43 грн, № НОМЕР_3 від 21.05.2015, якою задекларовано зобов'язання на суму 67 374,44 грн, № НОМЕР_4 від 11.02.2016, якою задекларовано зобов'язання на суму 380547,09 грн.

Згідно з обліковою карткою відповідача вказані зобов'язання частково погашені за рахунок переплати у розмірі 78,26 грн., а також сплати у розмірі 729 695,51 грн..

Також, з метою погашення самостійно задекларованих сум орендної плати за землю відповідачем були виписані платіжні доручення № 12 від 30.01.2015 на суму 21 882,81 грн., № 13 від 30.01.2015 на суму 1057,56 грн., № 14 від 30.01.2015 на суму 4443,03 грн., № 37 від 27.02.2015 на суму 18 021,12 грн., № 38 від 27.02.2015 на суму 3658,92 грн., № 39 від 27.02.2015 на суму 870,92 грн., № 65 від 27.03.2015 на суму 870,92 грн., № 66 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 67 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 68 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 69 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 70 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 71 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 72 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 73 від 27.03.2015 на суму 1829,46 грн., № 74 від 27.03.2015 на суму 2829,46 грн., № 127 від 27.08.2015 на суму 4569,50 грн., № 128 від 27.08.2015 на суму 1087,8 грн. та відправлені в банк АТ "Фінанси та Кредит" .

Таким чином, колегія суддів дослідивши вищевказані платіжні доручення, копії яких наявні у матеріалах справи, встановив, що на них наявні відмітки банку "одержано банком" та наявні ознаки того, що банком були прийняті ці платіжні доручення до виконання.

Отже, враховуючи те, що платіжні доручення одержані банком та прийняті до виконання позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Виходячи з аналізу цієї норми, визначальним є той факт з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Тому, порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Отже, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення відповідачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з боку відповідача відсутні порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, тобто платник вчинив залежні від нього дії щодо сплати спірних сум орендної плати з юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017р. по справі № 816/59/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.