Постанова

від 20.02.2018 по справі 816/59/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №816/59/17

адміністративне провадження №К/9901/3399/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Канигіної Т.С. від 08 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Зеленського В.В., Чалого І.С., П`янової Я.В. від 28 вересня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

13 січня 2017 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (ухвалою суду першої інстанції від 03 травня 2017 року замінено на належного позивача Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, далі - позивач, податковий орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріпт - С" (далі - відповідач, Товариство, платник податків) про стягнення коштів за податковим боргом з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника у розмірі 61835,85 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 03 травня 2017 року залучено до участі у справі №816/59/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, які одержані банком та прийняті до виконання у межах строку сплати податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що Товариством не доведено виконання ним податкового обов'язку щодо сплати до бюджету грошових коштів в рахунок сплати грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб.

У касаційній скарзі податковий орган, пославшись на положення пункту 1.30 статті 1, пункту 8.1 статті 8, пунктів 22.1, 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, пунктів 2.14, 2.19, 2.22, 2.24, 2.25 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, приходить до висновку, що за відсутності наданих для розгляду скарги підтверджуючих документів про вчасне (в межах операційного часу) надання банку платіжного документу для його виконання чи наявну достатність коштів на рахунку Товариства, неможливо стверджувати про неправомірність вчинення АТ банком Фінанси і кредит списання коштів наступного робочого дня. Крім того, виклавши в касаційній скарзі положення статті 38 Податкового кодексу України, статей 43, 45, 78 Бюджетного кодексу України, відповідач зазначає, що податкове зобов'язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.

Відзиву на касаційну скаргу від Товариства не надійшов, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріпт - С" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 23560747 та перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

Товариством подано до податкового органу податкові декларації з орендної плати з юридичних осіб № 9005791980 від 11.02.2014, якою задекларовано зобов'язання на суму 27 383,40 грн., № 9012640386 від 11.02.2015, якою задекларовано зобов'язання на суму 270 612,43 грн., № 9102989635 від 21.05.2015, якою задекларовано зобов'язання на суму 67 374,44 грн., № 9014015243 від 11.02.2016, якою задекларовано зобов'язання на суму 380547,09 грн.

Згідно з обліковою карткою відповідача вказані зобов'язання частково погашені за рахунок переплати у розмірі 78,26 грн., а також сплати у розмірі 729 695,51 грн. /а. с. 53-71/.

Також, з метою погашення самостійно задекларованих сум орендної плати за землю відповідачем виписані платіжні доручення № 12 від 30.01.2015 на суму 21 882,81 грн., № 13 від 30.01.2015 на суму 1057,56 грн., № 14 від 30.01.2015 на суму 4443,03 грн., № 37 від 27.02.2015 на суму 18 021,12 грн., № 38 від 27.02.2015 на суму 3658,92 грн., № 39 від 27.02.2015 на суму 870,92 грн., № 65 від 27.03.2015 на суму 870,92 грн., № 66 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 67 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 68 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 69 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 70 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 71 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 72 від 27.03.2015 на суму 2574,45 грн., № 73 від 27.03.2015 на суму 1829,46 грн., № 74 від 27.03.2015 на суму 2829,46 грн., № 127 від 27.08.2015 на суму 4569,50 грн., № 128 від 27.08.2015 на суму 1087,8 грн. та відправлені в банк АТ "Фінанси та Кредит".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжні доручення одержані банком та прийняті до виконання.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція)

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону № 2346-ІІІ визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Здійснивши аналіз вищенаведених положень Закону № 2346-ІІІ, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Колегія суддів звертає увагу на положення Інструкції.

Відповідно до пункту 1.9. Інструкції, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Пунктом 1.12. Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання / примусове списання / стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 23).

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати:

даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;

даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 2.22. Інструкції передбачено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 2.25. Інструкції, платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно пункту 3.6. Інструкції, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Аналіз зазначених положень Інструкції свідчить, що банк не приймає платіжне доручення від платника, якщо його сума перевищує суму, яка є на рахунку платника. Одержання банком платіжних доручень Товариства та їх виконання, що встановлено судами попередніх інстанцій, свідчить про наявність достатніх грошових коштів на рахунку Товариства для проведення розрахункових операцій (списання коштів). Зазначене спростовує доводи заявника касаційної скарги про недоведеність факту достатності коштів на рахунку Товариства.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку (відповідача у справі), а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 816/59/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко