Рішення

від 22.09.2017 по справі 322/1009/16

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

22 вересня 2017 рокуСправа № 322/1009/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1;

ОСОБА_2

до: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3

третя особа: ОСОБА_4

про: визнання договору оренди землі недійсним.

06 жовтня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, в якому позивач просив суд:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, щодо оренди земельної ділянки площею 7,29 га, кадастровий номер 2323686600:14:019:0009, яка розташована на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, речове право користування (право оренди) зареєстровано Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 29.01.2016, номер запису про право (в державному реєстрі прав) - 13086095.

Ухвалою судді від 21.10.2016 було відкрито провадження у справі.

07.11.2016 відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було пред'явлено зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 , в якому просили визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Торговий ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що в державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012 за № 23236866001246.

Ухвалою суду від 10.11.2016, постановленою у судовому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили наступне.

29.01.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_4 договір оренди землі, яка була успадкована ними після смерті матері ОСОБА_5, площею 7,29 га, кадастровий номер 2323686600:14:019:0009, розташованої на території Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Після отримання первісної позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за їх твердженням, дізналися про існування договору оренди землі, укладеного 10.10.2012 між ТОВ Торговий ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який вони вважають недійсним, з огляду на таке:

- в п. 7 Договору вказано, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексації. Це, на думку позивачів, означає, що орендну плату, зазначену в п. 6 Договору в розмірі 3530,00 грн. у тому числі прибутковий податок, без застосування індексації вони будуть отримувати до кінця строку дії договору на рік;

- в п. 10 Договору не вказано в які строки може переглядатися розмір орендної плати, а зазначені тільки випадки перегляду, один з яких - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів одразу ж блокується п. 7 Договору;

- п. 5 Договору, на думку позивачів, не відповідає вимогам ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка передбачає можливість зміни умов договору при поновленні договору оренди землі за згодою сторін. А у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- договором взагалі не передбачена істотна умова щодо передачі в заставу та внесення до статутного фонду орендарем права оренди земельної ділянки, натомість п. 21 Договору передбачено, що Орендодавець (власник землі) не має права заставляти орендовану ділянку і в односторонньому порядку орендарем доповнено пункт умовою: та передавати до статутного фонду , що суперечить п. 28 Договору, який наголошує, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін;

- пунктом 15 договору передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду. В Акті прийому-передачі, доданому до Договору, взагалі відсутня інформація до якого договору він належить і яка ділянка за ним передана та в якому стані. До того ж в межах земельної ділянки знаходиться об'єкт, який не підлягає використанню, про що повинно бути зазначено в акті прийому-передачі, але про це ніде не згадується;

- зі змісту Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) також неможливо ідентифікувати земельну ділянку, оскільки він не має жодної інформації про земельну ділянку.

Також, позивачі ставлять під сумнів і те, що ОСОБА_5 могла підписати договір оренди землі від 10.10.2012, оскільки з квітня 2012 року вона потребувала постійної сторонньої допомоги за станом здоров'я.

Виходячи з наведеного, та посилаючись на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 15, 33 Закону України Про оренду землі , представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив задовольнити зустрічний позов та підтримав його у судовому засіданні.

У судове засідання 22.09.2017 представник ТОВ Торговий ОСОБА_3 повторно не прибув та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з цим ухвалою суду від 22.09.2017 первісний позов було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання 22.09.2017 не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку зустрічного позову.

ОСОБА_4, який у судовому засіданні підтримав позицію, викладену в зустрічному позові та просив відмовити в задоволенні первісного позову, у судове засідання 22.09.2017 не прибув.

Враховуючи неявку в судове засідання 22.09.2017 всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 22.09.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

10.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі вчинено запис від 07.12.2012 за № 23236866001246, строком на 10 років (п. 5 договору).

Об'єктом оренди за договором від 10.10.2012 є земельна ділянка з кадастровим номером 2323686600:14:019:0009 (п. 3 договору).

ОСОБА_5 померла 26 березня 2013 року, а земельна ділянка з кадастровим номером 2323686600:14:019:0009, що належала їй на підставі Державного акту на право власності не земельну ділянку серії IV-ЗП № 030518 від 04.07.2003, була успадкована в рівних частинах її дітьми - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 05.12.2013 № 1230 та від 05.12.2013 № 1231 відповідно та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2013 № 13991236, № 14000003.

31 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (орендодавці) та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, державну реєстрацію права оренди за яким проведено 29 січня 2016 року, за номером 13086095, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2016 № 52463724.

Об'єктом оренди за договором від 31.12.2015 є земельна ділянка з кадастровим номером 2323686600:14:019:0009.

З огляду на викладене, в обох вищезазначених договорах оренди землі об'єктом оренди є одна і та сама земельна ділянка.

Разом з цим, згідно з висновком експерта № 1762-17 від 26.07.2017, підписи від імені ОСОБА_5 у договорі оренди землі віл 10.10.2012, укладеному між ОСОБА_5 та ТОВ Торговий ОСОБА_3 , зареєстрованих у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 07.12.2012 за № 23236866001246, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох сторін.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За правилом частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV в редакції, що була чинною станом на 26.03.2013, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відтак, з 26.03.2013 права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 10.10.2012 перейшли від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Враховуючи вищезазначене, суд визнає доведеним твердження позивачів про те, що спірний договір оренди землі від 10.10.2012 не відповідав внутрішній волі ОСОБА_5, оскільки зазначений договір підписано не нею, а невстановленою особою. Таким чином, у момент укладення цього договору ОСОБА_5 не була ознайомлена з його змістом, отже і не могла висловити своєї згоди щодо усіх істотних умов договору, а тому даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Решта доводів позивачів щодо невідповідності договору оренди землі від 10.10.2012 вимогам Закону № 161-XIV судом не береться до уваги, у зв'язку з тим, що відсутність волевиявлення орендодавця на укладення цього договору є самостійною і достатньою підставою для визнання його недійсним.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1), зокрема витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз (п. 4 ч. 3).

В матеріалах справи наявні квитанції від 04.11.2016 № 20 на суму 551,20 грн., якою підтверджується сплата судового збору ОСОБА_1, від 05.09.2017 № 21 на суму 640,00 грн., якою підтверджується сплата судового збору ОСОБА_2, від 01.06.2017 № 2, якою підтверджується сплата ОСОБА_4 витрат на проведення експертизи в розмірі 7142,40 грн., отже відповідні суми підлягають стягненню з відповідача на користь осіб, що їх понесли.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 10 жовтня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області, про що в державному реєстрі вчинено запис від 07 грудня 2012 року за № 23236866001246.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати на проведення експертизи в розмірі 7 142,40 грн. (сім тисяч сто сорок дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков