Постанова

від 26.09.2017 по справі 910/6453/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 910/6453/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача Чорнолуцький Р.В. - адвокат відповідачів Шумінська Ю.Ю. - довір. від 05.09.17 розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" на постановувід 31.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/6453/17 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп"

до -Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) -Універсальної товарної біржі "Національні ресурси" провизнання недійсним результатів аукціону ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ТОВ "Темпо Групп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Універсальної товарної біржі "Національні ресурси" про визнання недійсним результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень, загальною площею 177,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 р. Універсальною товарною біржею "Національні ресурси". В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправне недопущення його до аукціону.

Одночасно з позовною заявою ТОВ "Темпо Групп" було подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову (з урахуванням змін), в якій позивач просив вжити заходи до забезпечення позову, шляхом заборони Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень, загальною площею 177,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 р. Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", в тому числі, затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.

Заява, з посиланням на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення суду у даній справі. Зокрема, заявник зазначав, що у разі відчуження спірних нежитлових приміщень, місцева громада втратить право власності на ці приміщення і повторне проведення аукціону з продажу цих приміщень буде неможливим навіть у разі визнання недійсним в судовому порядку результатів аукціону, а відтак позивач, в свою чергу, буде позбавлений можливості відновити своє порушене право. До того ж, наслідком такого відчуження буде виникнення прав на ці приміщення у третіх осіб, що, у випадку задоволення даного позову, може мати наслідком заподіяння збитків цим особам.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2017 р. (суддя Чебикіна С.О.) заяву ТОВ "Темпо Групп" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили вжито заходи до забезпечення позову, шляхом заборони Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень, загальною площею 177,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 р. Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", в тому числі, затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що спосіб забезпечення не суперечить приписам статті 67 Господарського процесуального кодексу України й вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

За апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київський апеляційний господарський суд (судді: Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г., Руденко М.А.) переглянув ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2017 р. та постановою від 31.05.2017 р. скасував її, відмовивши ТОВ "Темпо Групп" в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд встановив, що вжиті судом першої інстанції заходи не є адекватними предмету позову. Водночас апеляційна інстанція, врахувавши предмет позову, зазначила, що навіть за умови задоволення позову про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень результат аукціону вважатиметься недійсним з моменту прийняття судового рішення і таке рішення не потребує вчинення жодних дій стосовно його виконання, що унеможливлює висновок про утруднення чи неможливість виконання рішення суду та, в свою чергу, виключає правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

ТОВ "Темпо Групп" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р., а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2017 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що спірні заходи до забезпечення позову спрямовані на запобігання порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача і невжиття таких заходів унеможливить виконання судового рішення у даній справі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (стаття 67 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Тобто заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, як гарантія реального виконання рішення суду. Поряд з цим за приписами статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову у цій справі, який направлений на захист прав ТОВ "Темпо Групп".

Натомість, переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд встановив, що вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову не є адекватними предмету позову. Водночас, апеляційний господарський суд, врахувавши, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлових приміщень та, що незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за такими позовними вимогами не провадиться (у разі задоволення позову про визнання недійсними результатів аукціону з продажу спірних нежитлових результат аукціону вважатиметься недійсним з моменту прийняття судового акта), то відсутні обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі, що, в свою чергу, виключає правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд врахував, що на момент вжиття місцевим господарським судом заходів до забезпечення позову позовні вимоги позивачем змінені не були.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду, яка ґрунтується на припущеннях, і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилання скаржника про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а відтак порушення судом апеляційної інстанції статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, визнаються неспроможними, оскільки застосування заходів до забезпечення позову за приписами процесуального законодавства, можливе лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, чого у даному випадку, як вже зазначалося та встановив суд апеляційної інстанції, не вбачається.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам законодавства та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують встановленого апеляційним господарським, з огляду на що підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. у справі № 910/6453/17 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач