Постанова

від 26.09.2017 по справі 28/86-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 28/86-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

В судове засідання 26.09.2017 представники сторін та учасників провадження справи про банкрутство ТОВ "Міжнародний науковий комітет" - не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017

у справі № 28/86-б (суддя Яковенко А.В.)

за заявою (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний науковий комітет" (код 30972861)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 відмовлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "Міжнародний науковий комітет" в задоволенні клопотання від 11.11.2016 в частині стягнення боргу по грошовій винагороді та відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відмовляючи у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Іванюка О.М. в частині стягнення боргу по грошовій винагороді та відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі за текстом - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), господарський суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в судовому засіданні 15.12.2016 Господарський суд міста Києва розглянув клопотання арбітражного керуючого Іванюка О.М. в частині стягнення боргу по грошовій винагороді та відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, та відмовив в його задоволенні, однак судом не прийнято рішення щодо таких вимог.

В зв`язку з чим, керуючись ст. 88 ГПК України суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу від 31.07.2107 вирішив задовольнити заяви арбітражного керуючого Іванюка О.М. та прийняти додаткову ухвалу, якою в свою чергу, відмовлено заявнику в задоволенні клопотання в частині стягнення боргу по грошовій винагороді та відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Місцевий господарський суд виходив того, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подала свою заяву з грошовими вимогами до боржника поза межами строку, передбаченого чинним законодавством та не є кредитором у справі № 28/86-б.

Не погоджуючись із зазначеною додаковою ухвалою суду першої інстанції, арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додакову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року у справі № 28/86-б та прийняти нове рішення у справі № 28/86-б яким задовольнити в повному обсязі клопотання від 11.11.2016, а саме:

- стягнути із Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (04107, м. Київ, ВУЛИЦЯ БАГГОВУТІВСЬКА, будинок 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 39561761) на користь арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, 19723, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, свідоцтво №1247 від 15.07.2013 борг по грошовій винагороді на відшкодування витрат в сумі 32502,48 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу арбітражний керуючий Іванюк О.М., зазначає, що вважає ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 28/86-б незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В підтвердження доводів апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відносно того, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подала свою заяву з грошовими вимогами до боржника поза межами строку, передбаченого чинним законодавством та не є кредитором у справі № 28/86-6.

Скаржник, посилаючись на ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК) України, зазначає, що місцевий суд не звернув увагу та не прийняв до уваги, що в своїй ухвалі від 15.12.2016 про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі № 28/86-6 судом встановлено, що згідно з даними ліквідаційного балансу підприємства загальна сума кредиторської заборгованості становить 0,6 грн.

Апелянт вмотивовуючи обґрунтованість власних доводів посилається на ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон № 2343-XII), ч. 7 ст. 111 Цивільного Кодексу (далі за текстом - ЦК) України, ст. 78 Податкового Кодексу України, зазначає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що ДПІ не має статусу кредитора у даній справі.

На думку апелянта, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві набула статуту кредитора ТОВ Міжнародний науковий комітет , ще на стадії самоліквідації за ЦК України, а тому повторне звернення до господарського суду з заявою про визнання вимог кредитора не є обов'язковою вимогою.

Одночасно арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович заявив клопотання щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що заявника не було викликано в судове засідання яке відбулося 31.07.2017, а текст рішення отримано на адресу арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича 28.08.2017, що підтверджується поштовим ідентифікатором № 0103043193817.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 у справі № 28/86-б сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 задоволено клопотання арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги; відновлено арбітражному керуючому Іванюку Олександру Миколайовичу пропущений строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іванюка О.М. на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року у справі № 28/86-б до провадження, розгляд якої призначено на 26.09.2017 об 16 год. 50 хв., а також доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

21.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшло письмове клопотання у якому зазначено прохання: про здійснення розгляду справи № № 28/86-б за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Іванюка О.М. на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року у справі № 28/86-б без участі арбітражного керуючого Іванюка О.М., а також про задоволення даної апеляційної скарги в повному обсязі.

25.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярія суду) від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшло письмове клопотання у якому зазначено прохання про здійснення розгляду справи № № 28/86-б за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Іванюка О.М. на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 28/86-б без участі керуючого Іванюка О.М., а також задовольнити дану апеляційну скаргу в повному обсязі. Зазначене клопотання по формі та змісту відповідає попередньому клопотанню апелянта (яке надійшло до апеляційного суду 21.09.2017).

Апелянт та інші учасники судового провадження в судове засідання апеляційної інстанції 26.09.2017 не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, направленням на їх адресу копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 13.09.2017.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви апелянта у якій викладно позицію відносно власної апеляційної скарги та прохання про розгляд даної справи без участі представника скаржника на підставі наявних у справі доказів, а також зважаючи на те, що усі сторони у справі та зокрема, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві були повідомлені належним чином, направленням на їх адресу копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 13.09.2017. В свою чергу, отримання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві процесуального документа апеляційного суду від 13.09.2017 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 09-33/39377/17, доставленим адресату 20.09.2017.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.2) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, з огляду на те, що неявка представників інших учасників судового процесу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, на підставі ч. 2 ст. 102 ГПК України Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки додаткової ухвали Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 в апеляційному порядку за відсутності представників учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі за текстом - Закон № 2343-XII).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2343-XII, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана додаткова ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Міжнародний науковий комітет" звернулось до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом, у зв'язку із неможливістю сплатити борг в зв'язку з недостатністю майна та просило суд застосувати процедуру передбачену ст. 51 Закону № 2343-XII.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2008 було порушено провадження у справі про банкрутство № 28/86-б.

Постановою господарського суду м. Києва від 03.06.2008 ТОВ "Міжнародний науковий комітет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого - Жарікова Андрія Олексійовича; зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 призначено ліквідатором ТОВ "Міжнародний науковий комітет" арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича. Зобов'язано арбітражного керуючого Ковалко Г.І. передати ліквідатору ТОВ "Міжнародний науковий комітет" арбітражному керуючому Іванюку О.М. печатки і штампи, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, матеріальні та інші цінності банкрута. Зобов'язано ліквідатора ТОВ "Міжнародний науковий комітет" ознайомитись з матеріалами справи, виконати у повному обсязі вимоги постанови суду про визнання боржника банкрутом, вжити всіх можливих заходів щодо повного виявлення майна боржника та забезпечення прав кредиторів та подати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Міжнародний науковий комітет" ліквідовано банкрута - ТОВ "Міжнародний науковий комітет" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством; також судом постановлено: Київському міському управлінню статистики виключити банкрута - ТОВ "Міжнародний науковий комітет, з державного реєстру підприємств та організацій України, . Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зняти банкрута з податкового обліку, Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "Міжнародний науковий комітет" та внести про це запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Обслуговуючим банкам боржника закрити рахунки ТОВ "Міжнародний науковий комітет"; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство № 28/86-б припинено.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Міжнародний науковий комітет" арбітражного керуючого Іванюка О.М.; затверджено ліквідатору ТОВ "Міжнародний науковий комітет" арбітражному керуючому Іванюку О.М. звіт про оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство № 28/86-б ТОВ "Міжнародний науковий комітет" від 31.10.2016 (за період з 15.12.2015 по 31.10.2016) на суму 29935,35 грн та звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням обов'язків ліквідатора у справі № 28/86-б від 10.09.2016 (за період з 26.01.2016 по 09.09.2016) на суму 2567,13 грн.

22.12.2016 до господарського суду першої інстанції від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшла заява про видачу судового наказу.

21.02.2017 до місцевого господарського суду від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшла заява про винесення додаткової ухвали по справі про стягнення понесених витрат та оплати послуг арбітражного керуючого з кредитора.

13.03.2017 від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшла заява про винесення додаткової ухвали по справі про стягнення понесених витрат та оплати послуг арбітражного керуючого з кредитора.

10.05.2017 від арбітражного керуючого Іванюка О.М. надійшла заява про винесення додаткової ухвали по справі про стягнення понесених витрат та оплати послуг арбітражного керуючого з кредитора.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, колегія суду виходить з наступного.

Стаття 51 Закону № 2343-XII про банкрутство передбачає особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

За правилами цієї статті справа про банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з тим, що власником боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутня процедура розпорядження майном боржника та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно з ч. 2 ст. 51 Закону № 2343-XII .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2343-XII кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, на час винесення постанови про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону № 2343-XII конкурсні кредитори у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, відсутні. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка неодноразово наводилась в узгодженій судовій практиці касаційної інстанції, зокрема у постановах: від 04.06.2008 у справі № Б26/390-07, від 20.05.2009 му справі № Б-39/04-09, від 20.08.2008 у справі № 21/105/07, від 23.06.2010 у справі № Б14/345-07/11, від 10.12.2008 у справі № № 5/206Б, від 23.04.2008 у справі № 5/234Б.

В зв`язку із наведеним, підлягають спростуванню доводи апелянта відносно того, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві набула статуту кредитора ТОВ Міжнародний науковий комітет , ще на стадії самоліквідації за ЦК України, а тому повторне звернення до господарського суду з заявою про визнання вимог кредитора не є обов'язковою вимогою.

Судова колегія приймає до уваги доводи скаржника відносно того, що ліквідатор до припинення провадження у справі подав суду відомості інвентаризації, ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів, в яких було відображено, що єдиним кредитором у справі є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Колегія суду констатує, що в силу ч. 2 ст. 51 Закону № 2343-XII за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора.

Отже, для визнання боржника, який ліквідується, банкрутом за вказаною статтею необхідно як недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, так і наявність самих грошових вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу від 15.12.2016 про затвердження звіту ліквідатора, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними ліквідаційного балансу підприємства загальна сума кредиторської заборгованості боржника становить 0,6 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що 16.04.2008 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було подано заяву про визнання кредитором у справі на суму 639,41 грн.

Втім, обґрунтованість грошових вимог кредитора, що були самостійно визнані боржником, перевірена, як того вимагає Закон № 2343-XII, судом першої інстанції не була.

Відносно зазначеного, колегія суду зауважує, що предметом даного апеляційного провадження не можуть бути дослідження достовірності та обґрунтованості відомостей наданих боржником в порядку ст. 51 Закону № 2343-XII про неоплатність, тобто недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Як і на даний час не можуть перевірятись обставини справи відносно підставності визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону № 2343-XII.

Оскільки, як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2008 було порушено провадження у справі про банкрутство № 28/86-б. Постановою господарського суду м. Києва від 03.06.2008 ТОВ "Міжнародний науковий комітет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 ліквідовано банкрута - ТОВ "Міжнародний науковий комітет" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством. Зазначені судові рішенні станом на дату здійснення даного апеляційного провадження не оскаржені та набули законної сили у встановленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги преюдиціальні факти встановлені вищезазначеними судовими рішеннями з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду. Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, обставини встановлені у вищезазначених судових актах, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі не можуть їм суперечити.

Колегія суду відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта, відносно помилковості висновку господарського суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала свою заяву з грошовими вимогами до боржника поза межами строку, передбаченого чинним законодавством та не є кредитором у справі № 28/86-6.

Так, як уже зазначалось у даній постанові вище, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2343-XII, кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Передбачений статтею 51 Закону № 2343-XII строк на звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника є присічним.

Правові наслідки пропуску встановленого строку на заявлення вимог до банкрута визначені у ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, положення якої передбачають, що вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Міжнародний науковий комітет", оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника вчасно.

У зв'язку з чим, апелянт позбавлений можливості стягувати борг по грошовій винагороді та відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - як з кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Міжнародний науковий комітет".

Судова колегія також визнає безпідставними посилання апелянта на ч. 3 ст. 35 ГПК України, з урахуванням чого,скаржник вмотивовує, що місцевий суд не звернув увагу та не прийняв до уваги, що в своїй ухвалі від 15.12.2016 про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі № 28/86-6 суд встановив, що згідно з даними ліквідаційного балансу підприємства загальна сума кредиторської заборгованості становить 0,6 грн.

Так, із тексту мотивувальної частини зазначеного судового рішення (у формі ухвали) не наведено джерело відшкодування витрат у сумі 32502,48 грн по грошовій винагороді арбітражного керуючого.

У відповідності ст.ст. ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку при розгляді клопотання ліквідатора боржника. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що жодним судовим рішенням у даній справі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у передбаченому чинним законодавством порядку, кредитром боржника не визнавалася.

При цьому, на думку колегії суддів, місцевий господарський постановляючи оскаржувану ухвалу від 31.07.2017 діяв виключно в межах повноважень, встановлених нормами матеріального та процесуального права.

Так, за змістом статей 44, 84 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.

Враховуючи те, що провадження у даній справі припинено, питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого підлягає вирішенню господарським судом з врахуванням вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо в тому числі не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

В зв`язку з чим колегія суду констатує, що висновок суду першої інстанції, відповідає загальними вимогами процесуального права, передбаченими статтями 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, якими визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову. Що в свою чергу, повною мірою, співвідноситься із забезпеченням права особи на справедливий суд, яке передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає зокрема і правом на обґрунтоване рішення. Оскільки, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни судового рішення (в даному випадку додаткової ухвали) місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 88 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 28/86-б - залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 28/86-б - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 28/86-б повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков