Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/11180/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/11180/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Юрко О.Є. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Фещенко В.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2017

у справі №910/11180/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Київпастранс"

до Виробничого кооперативу "Контакт-90"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 191974,21 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Виробничого кооперативу "Контакт-90" про стягнення суми заборгованості з орендної плати та нарахованих на неї санкцій, а також про стягнення суми заборгованості з наданих інших послуг, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати відповідних платежів за договором №1052 від 01.03.2013.

При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, судом прийнято усні пояснення позивача про допущення ним арифметичної помилки та сума складових позову становить 191974,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Виробничого кооперативу "Контакт-90" на користь Комунального підприємства "Київпастранс" 128948 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 90 коп заборгованості з орендної плати, 41885 (сорок одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн 48 коп іншої заборгованості за договором, 19535 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 20 коп пені, 1553 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн 54 коп 3% річних, а також 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 84 коп судового збору. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/11180/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів у розмірі 191922,62 грн, посилаючись на те, що нарахування позивачем орендної плати (як наслідок комунальних платежів, неустойки та 3% річних) є незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідач не міг користуватися орендованим приміщенням з причин, які від нього не залежали. Також скаржник зауважив, що розрахунки щодо споживання відповідачем електроенергії належними доказами не підтверджено; зазначені в виставлених позивачем рахунках платежі амортизаційні відрахування , різні послуги договором не передбачені. Також скаржник посилається на те, що позивачем розраховано пеню за період з 30.06.2015 по 31.03.2016, що перевищує встановлений законом строк нарахування штрафних санкцій відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікова І.А., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 28.07.2017 апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікова І.А., суддів: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 19.09.2017 задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи; продовжено строк розгляду справи №910/11180/16 на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 27.09.2017. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо повноважень СЕС КП "Київпастранс" складати акти приймання передачі приміщення, акти звірки взаєморозрахунків, акти надання послуг, виставляти рахунки на оплату по договору, у тому числі по договору №1052 від 01.03.2013 з посиланням на конкретну правову норму по кожному з повноважень; обов'язку відповідача відшкодовувати амортизаційні нарахування з посиланням на норму договору; нарахування різних послуг з посиланням на норму договору та зміст цих послуг; надати суду копії судових актів у справі №910/16431/16; обґрунтований детальний розрахунок (помісячно) заборгованості із зазначенням сум по кожній позиції, підстав нарахування та наданням належним чином засвідчених документів щодо обов'язків їх відшкодування (оригінали надати для огляду суду в судовому засіданні). Зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо підстав заперечень стосовно користування об'єктом оренди по договору №1052 від 01.03.2013 з урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №910/16431/16, щодо складання акту про передачу орендованого приміщення 22.05.2016 з урахуванням акта обстеження №35 від 10.05.2013.

25.09.2017 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо нарахування позивачем орендної плати та інших платежів.

26.09.2017 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому у відзиві позивач вказав, зокрема про те, що згідно акту прийняття-передачі від 01.03.2013, що є додатком №2 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 136,94 кв.м на 1 поверсі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 29, який підписано сторонами, при цьому зауважень щодо стану орендованого приміщення у скаржника не було; будь-яких додаткових угод до договору на зміну місця розташування або зміни площі орендованих приміщень між сторонами не укладалось. Стосовно доводів скаржника про неправомірне нарахування пені, позивач зазначив, що оскільки виконання зобов'язання в частині оплати виникало щомісяця, то і нарахування пені здійснювалося окремо по кожному простроченому грошовому зобов'язанню, у відповідності до вимог статті 232 ГК України.

26.09.2017 через відділ документального забезпечення від позивача на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 19.09.2017, надійшли письмові пояснення, в яких позивач зокрема зазначив про обов'язок відповідача зі сплати амортизаційних нарахувань, посилаючись на п.7.1 договору та нарахування відповідачу відшкодування сум земельного податку, у відповідності до п.3.8 договору, які зазначені в актах про надані послуги та рахунках на оплату як різні послуги .

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.09.2017 представники сторін, третьої особи надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 03.10.2017, зобов'язано позивача виконати вимоги, викладені в ухвалі суду від 19.09.2017 щодо надання обґрунтованого детального розрахунку (помісячно) заборгованості, зокрема сум різні послуги , підстав нарахування та надання належним чином засвідчених документів щодо обов'язків їх відшкодування, визначення розміру заборгованості щодо вартості електричної енергії, докази понесення позивачем відповідних витрат.

02.10.2017 через відділ документального забезпечення від позивача на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 19.09.2017, надійшли письмові пояснення щодо нарахування вартості за спожиту електроенергію та відшкодування сум земельного податку, що позначені в актах надання послуг як різні послуги , копії актів прийняття-передавання товарної продукції за червень 2015 - березень 2016 р.р., складені та підписані ПАТ "Київенерго" та КП "Київпастранс", довідки служби енергетичного забезпечення та зв'язку КП "Київпастранс" щодо витрат підприємства електроенергії постійного струму за червень 2015 - березень 2016 р.р., копії податкових декларацій з плати за землю за 2015, 2016 роки, копія довідки Департаменту земельних ресурсів про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (код ділянки 66:094:018) по вул. Миропільській, 29 в м. Києві, перелік орендарів служби енергетичного забезпечення станом на 01.01.2015 та станом на 01.01.2016, копія уточненого розрахунку податку за землю за 2015 р., копії платіжних доручень із зазначеним призначенням платежу: податок за землю відповідно за червень 2015 - березень 2016 р.р.

В судове засідання апеляційної інстанції 03.10.2017 представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2017 представники позивача, третьої особи надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2013 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Виробничим кооперативом "Контакт-90", як орендарем, та Комунальним підприємством "Київпастранс", як підприємством, було укладено договір №1052 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), на підставі якого за актом приймання-передачі від 01.03.2013 відповідачу в оренду було передано нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 29, площею 136,94 кв.м., на 1-му поверсі, для розміщення складу.

Строк дії Договору сторонами було встановлено з 01.03.2013 до 28.02.2016 (п. 9.1 Договору).

За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 44 грн 44 коп за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 6085,66 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. (п.п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору).

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.п. 3.5, 3.6 Договору).

Вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги та/або на підставі виставлених розрахунків балансоутримувача (п. 3.8 Договору).

Предметом спору є стягнення заборгованості за період з червня 2015 року по березень 2016 року за надані за Договором послуги оренди в сумі 128948,90 грн та нарахованих у зв'язку з їх несвоєчасною сплатою санкцій - 3% річних у сумі 1553,54 грн та пені у сумі 19585,93 грн, а також по відшкодуванню інших платежів в сумі 41885,48 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за спірний період виставлені рахунки на оплату орендних платежів, амортизаційних відрахувань, вартості електроенергії, різних послуг на загальну суму 170834,38 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він не міг користуватися орендованим за Договором приміщенням, оскільки те було у незадовільному стані - було завалено речами інших осіб, тому не могло ним використовуватись і не використовувалося, в зв'язку з чим об'єкт оренди за Договором було замінено на інший - нежитлове приміщення, загальною площею 108 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 37, корп. 1, про що сторони підписали двосторонній акт прийому-передачі від 22.05.2013.

Проте дані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими у рішенні господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №910/16431/16 обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, доводи відповідача про те, що об'єкт оренди за Договором було замінено на інший - нежитлове приміщення, загальною площею 108 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 37, корп. 1, про що сторони підписали двосторонній акт прийому-передачі від 22.05.2013, вже були досліджені та відхилені господарським судом міста Києва у рішенні від 17.11.2016 №910/16431/16, яке набрало законної сили, тому в порядку ч. 3 ст. 35 ГПК України обставина, що заміна об'єкту оренди за Договором не відбулась, є вже встановленою судом щодо сторін спору та не потребує повторного доведення.

Також у вказаному рішенні суд встановив та зазначив, що питання про зміну істотної умови договору (об'єкту) сторонами у визначеному законом порядку не вирішувалось та не узгоджувалось, також не вносились відповідні зміни в цій частині до Договору, а підписаний двосторонній акт від 22.05.2013 про передачу вказаного нежитлового приміщення відповідачу не є належним доказом, оскільки не він передбачався умовами Договору та вимогами закону. Тому фактично об'єктом оренди за Договором, є нежитлове приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 29, і звернення відповідача з пропозицією замінити йому орендоване приміщення не свідчить про порушення позивачем прав орендаря на безперешкодне користування зазначеним приміщенням.

У рішенні господарського суду міста Києва від 17.11.2016 №910/16431/16 були досліджені та відхилені доводи відповідача, що з березня 2013 року він не міг користуватися орендованим за Договором приміщенням, оскільки те не було звільнене від складу запчастин, а також оскільки з травня 2015 року його туди не пускали представники охоронної фірми, і відхиливши ці доводи суд встановив відсутність порушення права відповідача на безперешкодне користування орендованим майном.

Отже, в порядку ч. 3 ст. 35 ГПК України у рішенні господарського суду міста Києва від 17.11.2016 №910/16431/16 було встановлено, що заміна об'єкту оренди за Договором не відбулась та встановлено відсутність порушення права відповідача на безперешкодне користування орендованим за Договором майном.

Також рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2016 №910/16431/16 встановлено, що Договір є припиненим з 20.01.2016, проте докази повернення приміщення з оренди відповідачем у спірний період - з червня 2015 року по березень 2016 року, у матеріалах справи відсутні, відтак звільнення приміщення у спірний період відповідач не довів.

Крім того доводи відповідача про те, що передане за Договором приміщення було в незадовільному стані - було завалено речами інших осіб, тому не могло ним використовуватись і не використовувалося, спростовуються наявними в матеріалах справи №910/11180/16 доказами, а саме: актом приймання-передачі від 01.03.2013, який підписано та скріплено печатками трьох сторін за Договором, в якому міститься примітка, що стан приміщення, що передається в оренду, є задовільним.

Посилання відповідача на витяг з кримінального провадження №12015100100011182 судом також відхиляється, оскільки даний витяг не доводить, що орендоване за Договором приміщення було звільнено відповідачем у спірний період - з червня 2015 року по березень 2016 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачу було надано приміщення, яке останній міг використовувати, тому за умовами Договору відповідач зобов'язаний сплачувати визначену оренду плату; відсутні підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати за користування орендованим майном згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості з орендної плати та її розмір (128948,90 грн) не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 128948,90 грн підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання з орендної плати позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19585,93 грн, 3% річних у розмірі 1553,54 грн за період з 21.07.2015 по 30.04.2016. Сума пені розрахована по кожному простроченому грошовому зобов'язанню окремо, у відповідності до вимог статті 232 ГК України (за червень 2015 - з 21.07.2015 по 21.01.2016, за липень 2015 - з 21.08.2015 по 21.02.2016, за серпень 2015 - з 21.09.2015 по 21.03.2016, за вересень 2015 - з 21.10.2015 по 21.04.2016, за жовтень 2015 - з 21.11.2015 по 25.04.2016, за листопад 2015 - з 21.12.2015 по 25.04.2016, за грудень 2015 - з 21.01.2016 по 25.04.2016, за січень 2016 - з 21.02.2016 по 25.04.2016, за лютий 2016 - з 21.03.2016 по 25.04.2016, за березень 2016 - з 21.04.2016 по 25.04.2016).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по оплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендних платежів, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком, здійсненими судом першої інстанції, а саме: 1553,54 грн 3% річних та 19535,20 грн пені. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені необхідно відмовити.

Доводи відповідача про те, що позивачем розраховано пеню за період з 30.06.2015 по 31.03.2016, що перевищує встановлений законом строк нарахування штрафних санкцій відповідно до ч.6 ст.232 ГК України є безпідставними, оскільки як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені здійснювалося окремо по кожному простроченому грошовому зобов'язанню, у відповідності до вимог статті 232 ГК України.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 41885,48 грн, яка визначена позивачем як амортизаційні нарахування , електроенергія , різні послуги , колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, позивачем за спірний період виставлені рахунки на оплату орендних платежів, амортизаційних відрахувань, вартості електроенергії, різних послуг на загальну суму 170834,38 грн.

Відповідно до п. 3.8 Договору вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги та/або на підставі виставлених розрахунків балансоутримувача.

Колегія суддів вважає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення амортизаційних нарахувань неправомірно та без належної правової підстави, оскільки з умов Договору не вбачається обов'язку відповідача здійснювати оплату амортизаційних нарахувань, визначених в п.7.1 Договору.

Посилання позивача на п.7.1 Договору як на підставу нарахування відповідачу амортизаційних відрахувань є безпідставним, оскільки даний пункт Договору визначає лише порядок нарахування підприємством амортизаційних нарахувань на об'єкт оренди та не встановлює обов'язку відповідача здійснювати оплату вказаних нарахувань.

Так, відповідно до п.7.1 амортизаційні нарахування на об'єкт оренди нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство. Амортизаційній нарахування використовуються на відновлення об'єкта оренди. Право власності на майно, придбане або набуте у інший спосіб за рахунок амортизаційних відрахувань, належить територіальній громаді міста Києва.

Зазначена в актах надання послуг та виставлених позивачем рахунках на оплату сума вартості електроенергії у визначеному КП "Київпастранс" розмірі є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами. В письмових поясненнях, наданих в суді апеляційної інстанції, позивач зазначив, що розрахунок суми вартості електроенергії здійснювався за наступною формулою: Пе=Те х W, де Пе - щомісячна плата за електроенергію, Те - тариф на електроенергію, W - спожита електроенергія. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не наведено обґрунтувань визначення обсягу споживання відповідачем електричної енергії, зокрема відсутнє посилання на показники приладів обліку електричною енергією, встановлені в орендованому приміщенні, та за якими можливо було визначити обсяг спожитої відповідачем електричної енергії.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що у орендованому відповідачем приміщенні прилади обліку електроенергії відсутні та обсяг споживання був визначений бухгалтерією за умовними величинами.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача сум, які визначено позивачем як різні послуги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем взагалі не зазначено з яких саме послуг виникла відповідна заборгованість з урахуванням умов Договору. Пункт 3.8 Договору не передбачає обов'язку відповідача сплачувати різні послуги .

Твердження позивача, викладені в письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції про те, що вказані суми є витратами по сплаті земельного податку, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказані уточнення є фактично зміною предмету позову, водночас приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 41885,48 грн, яка визначена позивачем як амортизаційні нарахування , електроенергія , різні послуги є необґрунтованими, документально не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині задоволених вимог в розмірі 41885,48 грн, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволених вимог в розмірі 41885,48 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у справі №910/11180/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого кооперативу "Контакт-90" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 37; ідентифікаційний код 22873846) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) 128948 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 90 коп. заборгованості з орендної плати, 19535 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 20 коп. пені, 1553 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн. 54 коп. 3% річних, 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90" (м. Київ, вул. Дегтярівська, 37; ідентифікаційний код 22873846) 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/11180/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко