Постанова

від 26.09.2017 по справі 912/1411/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2017 року Справа № 912/1411/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу двічі не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2017 року у справі № 912/1411/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура"

до відповідача Капітанівської селищної ради

за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Райагротехсервіс"

про визнання незаконним рішення, визнання укладеним договору, зобов'язання укласти договір, спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2017р. у справі № 912/1411/17 (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задовольнити частково. Визнано незаконним рішення другої сесії Капітанівської селищної ради сьомого скликання № 32 від 24.12.2015 року "Про внесення змін до рішень сесії Капітанівської селищної ради". Стягнуто з Капітанівської селищної ради (26010, Кіровоградська область, Новомиргородський район, селище міського типу Капітанівка, вул. Смілянська, 50, ідентифікаційний код 04366821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура" (01033, м. Київ, вул.Саксаганського,53/80, офіс 302, ідентифікаційний код 32155508) судовий збір в сумі 1600 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Вентура", звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо визнання укладеним договору оренди, зобов'язання укласти договір оренди та спонукати укласти договір оренди - задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач дотримався процедури отримання земельної ділянки, і вважає, що відповідач прийняв рішення про передачу земельної ділянки, адже відповідач у рішенні №338 від 10.04.2013р. затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, затвердження проекту землеустрою не могло бути здійснено будь-яким іншим рішенням відповідача, окрім рішення про передачу земельної ділянки в оренду, яким і є рішення відповідача № 338 від 10.04.2013р.

Оскільки рішення Капітанівської селищної ради від 10.04.13 № 338 було повністю виконане після розробки документації і присвоєння кадастрового номеру Ділянці, що завершилось реєстрацією Ділянки в Державному земельному кадастрі 05.11.2016, будь-які зміни до вищевказаного рішення після 05.11.16 є незаконними та не породжують жодних правових наслідків, а тому таке рішення підлягає визнанню незаконним в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України. Також позивач зазначає, що ТОВ "Вентура" дотрималось всіх вимог законодавства для укладення договору оренди землі з органом, який видав рішення про надання в оренду землі, а тому ТОВ "Вентура" може вважатись таким, що набуло права "правомірного очікування", яке підлягає судовому захисту.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Відповідачем та третьою особою надано відзиви на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просять залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники провадження у справі не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності зазначених представників, які не скористались своїм правом бути присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснень до неї, заперечень на апеляційну скаргу, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегією суддів встановлено наступне:

Рішенням 14-ї сесії Капітанівської селищної ради шостого скликання від 13.04.12 №208 (далі - Рішення № 208) Товариству з обмеженою відповідальністю "Вентура" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, загальною площею 9,1га для будівництва елеватора, розташовану за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у запасі Капітанівської селищної ради; зобов'язано ТОВ "Вентура" замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 9,1 га для будівництва елеватора, після проходження державної землевпорядної експертизи проект подати для затвердження в селищну раду. (а.с. 35).

На виконання даного рішення за замовленням ТОВ "Вентура" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Вентура" для будівництва елеватора за адресою: вул. Комарова, буд. 17 смт. Капітанівка, Новомиргородський район (а.с. 66-104).

Рішенням двадцятої сесії Капітанівської селищної ради № 338 від 10.04.13 (а.с.36) вирішено:

1. "Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для будівництва елеватора, ТОВ "Вентура" загальною площею 8,3552 га, в тому числі 8,3552 га землі промисловості за рахунок земель транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на території Капітанівської селищної ради за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області;

2. Зобов'язати ТОВ "Вентура" виготовити технічну документацію для визначення кадастрового номера для укладення договору оренди на земельну ділянку надану для будівництва елеватора.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на спеціаліста землевпорядника селищної ради Гривцову І.В".

Земельну ділянку площею 8,3551 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі на праві комунальної власності за Капітанівською селищною радою Новомиргородського району Кіровоградської області 05.11.15 (а.с. 40).

Рішенням другої сесії Капітанівської селищної ради сьомого скликання від 24.12.2015 № 32 (далі - "Рішення № 32") (а.с. 37) внесено зміни до Рішення № 208 та викладено в наступній редакції:

"1.1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Вентура", загальною площею 0,04 га для обслуговування будівель, розташовану за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка, Новомиргородського району Кіровоградської області за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у запасі Капітанівської селищної ради.

1.2. ТОВ "Вентура" замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,04 га для обслуговування будівель, розташовану за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, після проходження державної землевпорядної експертизи проект подати на затвердження в селищну раду.

2. Внести зміни до рішення двадцятої сесії Капітанівської селищної ради від 10.04.2013 року № 338 та викласти в наступній редакції:

Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель, що знаходяться за адресою: вул.Комарова,17 смт. Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області - винести розгляд даного питання на чергове засідання сесії селищної ради".

15.09.16 ТОВ "Вентура" звернулось до Капітанівської селищної ради з листом № 15/09-16 з вимогами укласти з ТОВ "Вентура" договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,3552 га, кадастровий номер 3523855400:50:017:006, визначити розмір орендної плати за вказаним в п. 1 договором оренди відповідно до вимог п. 288.5 Податкового кодексу України та зазначити визначений розмір орендної плати в текстах договорів оренди землі, які додаються до цього звернення та підписати два примірника направленого договору (а.с.46-53).

30.12.16 ТОВ "Вентура" повторно звернулось до відповідача листом № 30/12-16 з вимогою укласти договір оренди землі (а. с. 54-63).

Докази надання відповідей на дані звернення відповідачем чи укладення зазначеного договору з позивачем у матеріалах справи відсутні.

Вказане слугувало причиною звернення позивача з даним позовом до суду з вимогами до відповідача - Капітанівської селищної ради про визнання незаконним рішення, визнання укладеним договору оренди землі, зобов'язання укласти договір оренди землі, спонукання відповідача укласти договір оренди землі з позивачем, як орендарем земельної ділянки. За своїм змістом вказані договори оренди, які просить позивач визнати укладеним, зобов'язати укласти та спонукати укласти , є ідентичними.

Статтею 13 Конституцію України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням другої сесії Капітанівської селищної ради сьомого скликання від 24.12.2015 № 32 (далі - "Рішення № 32") внесено зміни до Рішення № 208 та викладено в наступній редакції:

"1.1. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Вентура", загальною площею 0,04 га для обслуговування будівель, розташовану за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка, Новомиргородського району Кіровоградської області за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у запасі Капітанівської селищної ради.

1.2. ТОВ "Вентура" замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,04 га для обслуговування будівель, розташовану за адресою: вул. Комарова, 17, смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, після проходження державної землевпорядної експертизи проект подати на затвердження в селищну раду".

2. Внести зміни до рішення двадцятої сесії Капітанівської селищної ради від 10.04.2013 року № 338 та викласти в наступній редакції:

Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель, що знаходяться за адресою: вул.Комарова,17 смт. Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області - винести розгляд даного питання на чергове засідання сесії селищної ради".

Тобто, оскаржуваним рішенням змінено площу земельної ділянки з 8,3552 га до 0,04 га, а також вказано що земельну ділянки надано для обслуговування будівель, в той час, як попередніми рішеннями відповідач дозволив а вказана земельна ділянка надана для будівництва елеватора.

Конституційний Суд України у Рішенні 16.04.2009р. у справі №1-9/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що рішення № 208 від 13.04.2012 року вже вичерпало свою дію фактом розроблення проекту землеустрою ТОВ "Вентура" та затвердженням такого проекту рішенням відповідача № 338 від 10.04.2013 року.

Крім того, рішення відповідача № 338 від 10.04.2013 року також вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки позивачем до матеріалів справи подано копію Технічної документації із землеустрою щодо встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Вентура" для будівництва елеватора за адресою: вул. Комарова, 17 смт. Капітанівка Новомиргородського району (а.с. 90-104, т.1) та Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 83552 м. кв., яка розташована за адресою: смт. Капітанівка, вул. Комарова, 17 з кадастровим номером: 3523855400:50:017:0006, наданий Відділом Держгеокадастру у Новомиргородському районі Кіровоградської області (а.с.65, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що Капітанівська сільська рада, діючи як орган місцевого самоврядування, змінила своє попереднє рішення, зазначивши при цьому, що воно є помилковим, погіршивши існуючий стан позивача та порушивши при цьому вищевказані приписи, отже - наявні підстави для визнання рішення незаконним та його скасування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.06.2013р. у справі №21-64а13 та є обов'язковою для врахування судом в силу приписів ст.82 ГПК України.

Отже як вірно встановлено судом першої інстанції, вказане рішення є актом одноразової дії, воно потягло за собою певні правові наслідки, а саме - вчинення позивачем дій спрямованих на отримання права користування та розпорядження земельними ділянками.

Доводи відповідача, щодо того, що оскарження спірного рішення має здійснюватися в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України є безпідставними з огляду на таке.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 16.01.2015 р. у справі № 6-2510цс15).

Оскільки у справі № 912/1411/176 вимога про визнання незаконним Рішення № 32 поєднана з іншими вимогами (зобов'язати укласти договір оренди земельної ділянки, спонукати укласти договір оренди земельної ділянки та визнати такий договір укладеним), господарський суд дійшов висновку, що вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України.

Разом з тим, господарським судом правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача та третьої особи, що оспорюване позивачем рішення другої сесії Капітанівської селищної ради сьомого скликання № 32 від 24.12.2015 року було прийняте відповідачем у зв'язку з тим, що ПАТ "Райагротехсервіс" використовує земельну ділянку площею 4,33 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею Серія КР № 000023 від 20 вересня 1994 року, який було видано на підставі рішення Капітанівської селищної ради № 19 від 09.09.1994 року Державному підприємству "Новомиргородське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс". Та за твердженням 3-ї особи вона є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Новомиргородське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс", а тому користування земельною ділянкою згідно вказаного Державного акту є правомірним. Відповідач та 3-тя особа також звертають увагу суду, що частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, накладається на земельну ділянку, яку використовує 3-тя особа згідно вищезазначеного Державного акту Серії КР № 000023 від 20 вересня 1994 року, що унеможливлює надання земельної ділянки позивачу.

Так, до матеріалів справи 3-ю особою подано копію Державного акту на право постійного користування землею Серія КР № 000023 від 20 вересня 1994 року, який було видано на підставі рішення Капітанівської селищної ради № 19 від 09.09.1994 року Державному підприємству "Новомиргородське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс" на земельну ділянку загальною площею 9,3 га.

Оригінал вказаного Державного акту суд оглянув у судовому засіданні, яке відбулось 07.07.2017 року.

Як вбачається з копії Статуту Новомиргородського районного виробничого об'єднання матеріального і технічного забезпечення "Райагротехсервіс", затв. 25.05.1993 р та зареєстрованого 01.06.1993 року Розпорядженням Новомиргородської Райдержадміністрації № 128, Новомиргородське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс" створене наказом Кіровоградського виробничого об'єднання матеріально-технічного забезпечення "Облагропромтехсервіс" від 27.04.1993 року № 21 у відповідності з Законом України "Про підприємства" на базі Новомиргородського підприємства "Райагропромпостач", Новомиргородського та Капітанцівського ремонтно-транспортних підприємств.

Відповідно до п. 2.6 вказаного Статуту об'єднання створюється на базі злиття трьох юридичних осіб "Новомиргородського "Райагропромпостача", Новомиргородського і Капітанівського РТП.

Також до матеріалів справи подано копію Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області № 394 від 26.06.1995 року, відповідно до якого державне підприємство Новомиргородське ВО "Райагротехсервіс" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Райагротехсервіс", державна реєстрація якого була проведена 06.07.1995 року, Свідоцтво № 00905095.

Згідно внесених до Державного акту змін у землекористуванні на підставі рішень Капітанівської селищної ради № 71 від 27.12.1996 р., № 25 від 24.07.1998р., № 116 від 25.05.2001р., було вилучено частину земельної ділянки у ВАТ "Райагротехсервіс".

Після внесення вищезазначених змін остаточна площа земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні ВАТ "Райагротехсервіс" становить 4,33 га.

У 2011 році рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Райагротехсервіс" (протокол № 17 від 04.11.2011) було змінено назву та тип товариства із ВАТ "Райагротехсервіс" на ПАТ "Райагротехсервіс" з метою приведення їх у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 1.2. Статуту ПАТ "Райагротехсервіс" є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Райагротехсервіс".

Причини відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа - ВАТ "Райагротехсервіс" (код ЄДРПОУ 03751824) третьою особою до матеріалів справи не подано.

Відповідно до п.п. 2,10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001р.), рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Також в матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Капітанівської селищної ради народних депутатів № 19 від 26.09.1994 "Про передачу земельної ділянки Новомиргородському відділенню райагротехсервісу" (а.с.132, т.1), яким вирішено передати земельну ділянку на права постійного користування Новомиргородському агротехсервісу в кількості 9,3 га.

Тобто, вказане рішення було прийнято відповідачем після отримання Державним підприємством "Новомиргородське районне виробниче об'єднання "Райагротехсервіс" Державного акту на право постійного користування землею Серія КР № 000023 від 20 вересня 1994 року, який було видано на підставі рішення Капітанівської селищної ради № 19 від 09.09.1994 року на земельну ділянку загальною площею 9,3 га.

Доказів оформлення документів на право постійного користування на земельну ділянку площею 9,3 га за вказаною особою - Новомиргородським відділенням райагротехсервісу на підставі вищезазначеного рішення № 19 від 26.09.1994 року та щодо подальшої долі цієї земельної ділянки відповідачем та 3-ю особою до матеріалів справи не подано.

Не подано також відповідачем та 3-ю особою і відомостей щодо реєстрації / скасування реєстрації Державного акта на право постійного користування Серії КР 000 023, виданого 20.09.1994 року, як і не подано відомостей щодо видачі Державного акта на підставі рішення виконавчого комітету Капітанівської селищної ради народних депутатів № 19 від 26.09.1994 "Про передачу земельної ділянки Новомиргородському відділенню райагротехсервісу" та щодо реєстрації/скасування реєстрації такого Державного акту.

Також необхідно зауважити, що відповідно ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (аналогічна ст. 37 ЦК УРСР). Проте вказане стосується цивільних правовідносин, а не земельних.

Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992) і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Відповідно ст. 19 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) і ст. 123 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства (ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992). Ст. 37 чинного на той час ЦК УРСР та чинного на той час ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Зважаючи на викладене, перетворення державного підприємства у ВАТ є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2002 року по справі за позовом ВАТ "Промзв'язок" до Київської міської ради.

Згідно ст. 19, ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.), підприємства, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої ради, яка має право надавати земельні ділянки. Право власності на землю або право користування землею виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Автоматичне переоформлення прав землекористування діючим законодавством не передбачено. Ст. 23 ЗК України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України).

Крім того, відповідно п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, тобто це право належним чином посвідчується - Державним актом), але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. В п. 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України правонаступники юридичних осіб незазначені.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 визнано неконституційним встановлений строк для переоформлення прав на землю. Разом з тим, права на земельні ділянки повинні бути переоформлені, оскільки відповідно ч.2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою з земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності. Всі інші підприємства можуть набути земельну ділянку у користуванні на умовах оренди.

Таку ж правову позицію було відображено у постановах від 01.06.2010 року у праві №11/49-04(8/79-03), від 16.04.2013р. у справі № 5002-33/1279-2012, від 29.10.2015р. у справі № 927/1498/14.

Таким чином, оспорюване позивачем рішення відповідача № 32 від 24.12.2015 року не містить жодних посилань, що воно було прийнято у зв'язку із виявленням прав на земельну ділянку ПАТ "Райагротехсервіс" як постійного землекористувача.

Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення другої сесії Капітанівської селищної ради сьомого скликання № 32 від 24.12.2015 є обґрунтованими.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (2) .

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України(ч.3).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4).

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає (ч.5).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування(ч.6).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва ч.10).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (ч.13).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (14) .

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (пункт 2 частини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі ).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (стаття 631 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 31 Закону України Про оренду землі останній припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із тексту рішень відповідача № 208 від 13.04.2012 року та № 338 від 10.04.2013 року не вбачається, що вказаними рішеннями вирішено питання щодо надання позивачу на умовах оренди спірну земельну ділянку та визначено умови її надання відповідно до норм ст. 123 Земельного кодексу України, зокрема щодо розміру орендної плати.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині спонукання, зобов'язання укласти договір оренди землі, а також визнання такого договору укладеним на умовах, наведених позивачем у позовній заяві є безпідставними.

Щодо тверджень позивача (скаржника) про наявність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду судова колегія зазначає наступне.

В апеляційній скарзі позивач стверджує про начебто наявність рішення Капітанівської селищної ради, яким йому було передано в оренду спірну земельну ділянку. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що таким рішенням позивач вважає рішення двадцятої сесії Капітанівської селищної ради № 338 від 10.04.2013 року (надалі - рішення № 338).

Однак такі твердження є результатом помилкового трактування позивачем змісту рішення № 338.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилаючись на положення частини 10 ст. 123 Земельного кодексу України, бере за основу лише частину вказаної норми. Однак відповідно до ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення обов'язково здійснюються не лише затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а й надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Рішенням № 338 не вирішено питання про передачу позивачу в оренду конкретної земельної ділянки із визначенням конкретних умов її використання.

Крім того, твердження позивача про те, що порядок надання земельних ділянок юридичним особам не передбачає вчинення будь-яких інших дій або прийняття Відповідачем інших рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду не ґрунтуються на нормах закону та суперечать ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі .

Посилання позивача на практику Європейську суду з прав людини стосовно його правомірних очікувань на укладення договору оренди землі з органом, який видав рішення про надання в оренду землі є безпідставними, оскільки, як вже неодноразово зазначалося, що будь-яких рішень про передачу позивачу в оренду земельної ділянки Капітанівською селищною радою не приймалося.

Щодо позовних вимог про спонукання укласти договір оренди землі , зобов'язання укласти договір оренди землі та визнання укладеним договору оренди землі в редакції позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, посилається на загальний порядок укладання господарських договорів, встановлений ст.ст. 179, 181 ГК України. При цьому, позивачем не враховуються спеціальні вимоги, які ставляться до укладання договорів оренди земельної ділянки комунальної власності, та які передбачені Законом України Про оренду землі та Податковим кодексом України.

У складеному позивачем проекті договору оренди землі, останній самостійно визначив мінімальний розмір орендної плати, встановлений Податковим кодексом України - 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, відповідно до підп. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Так, рішенням Капітанівської селищної ради № 581 від 07.05.2015 року Про затвердження ставок земельного податку та орендної плати на 2016 рік встановлено розмір орендної плати в смт. Капітанівка Новомиргородського району за землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в розмірі- 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Капітанівської селищної ради № 96 від 07.06.2015 року Про встановлення ставок земельного податку та розмірів орендної плати, на 2017 рік встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Капітанівської селищної ради для земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), в розмірі - 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В апеляційній скарзі зазначається, що після направлення відповідачу складеного позивачем проекту договору оренди землі, відповідач, з'ясувавши, що розмір орендної плати у договорі не відповідає вказаним рішенням Капітанівської селищної ради, повинен був скласти протокол розбіжностей і надіслати позивачу два примірники такого протоколу розбіжностей та підписаний договір.

На підставі того, що Відповідач не склав протокол розбіжностей та не підписав запропонований позивачем договір, останній прийшов до висновку, що відповідач погодився з усіма умовами договору оренди землі в редакції запропонованій Позивачем та наполягає спонукати Відповідача укласти договір оренди землі, зобов'язати Відповідача укласти договір оренди землі, визнати укладеним договір оренди землі на умовах, що суперечать чинному законодавству.

Посилання апелянта на практику Вищого господарського суду України, судова колегія не приймає, оскільки позивачем не враховано відмінності між фактичними обставинами у даній справі та у наведених позивачем інших судових справах.

До тог ж судова колегія зауважує, що відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України не потребують доказування тільки факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, для господарського суду відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковим тільки рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів не однакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції правомірним, прийнятим за умов повного та всебічного розгляду наявних у справі доказів, у зв'язку з чим передбачені ст.104 ГПУ України підстави для його зміни чи/або скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2017р. у справі №912/1411/17 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов