Рішення

від 08.09.2017 по справі 456/3432/15-ц

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3432/15-ц

Провадження № 2/456/152/2017

РІШЕННЯ

іменем України

08 вересня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Гулкевича О. В. ,

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Станківської сільської ради Стрийського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у Стрийському районі Львівської області, Відділ містобудування та архітектури Стрийської районної державної адміністрації про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися до відповідачів з позовом про визнання недійсним виданого 07.02.2014р. свідоцтва про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625386400:02:001:0071 площею 0,0252 га, розташовану за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.Довге, вул. Зелена, яка надана ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування покликалися на те, що надана всупереч вимогам ст.83 ЗК України у власність ОСОБА_3 зазначена земельна ділянка охоплює частину дороги загального користування, що унеможливлює користування такою. Відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні проїзною частиною дороги, погрожує позивачу та сусідам розправою, що й спонукало позивача звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 позов підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 позов заперечили. Останній пояснив, що рішення про надання його довірителю спірної земельної ділянки прийняте сільською радою 02.08.2013р., тобто до прийняття радою 29.11.2013р. рішення за №843, якимзатверджено новий генплан с.Довге. Окрім цього обраний позивачем спосіб захисту не передбачений ст.16 ЦК України, оскільки недостатньо визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, не визнавши недійсним рішення сільської ради, на підставі якого видене це свідоцтво. Також позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки з наявного в матеріалах справи акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки для ведення ОСГ від 03.10.2012р. (а.с.8) вбачається, що такий підписаний ОСОБА_2, а позов поданий до суду 10.08.2015р. тобто по збігу трирічного терміну.

Інтереси відповідача - Станківської сільської ради Стрийського району в судовому засіданні, що відбулося 05.04.2017р., представляв сільський голова ОСОБА_6, а в судовому засіданні, що відбулося 05.05.2017р., - землевпорядник ОСОБА_7 Жодний з них не зміг дати суду змістовні пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_2. В подальшому представники відповідача - Станківської сільської ради Стрийського району, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судові засідання не з'являлися. Сільський голова ОСОБА_6 07.09.2017р. подав до суду копії документів, що стосуються надання ОСОБА_3 земльної ділянки для ОСГ, розташованої по вул. Зелена в с.Довге Стрийського району.

Представник Управління Держкомзему у Стрийському районі, незважаючи на неодноразові виклики в судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подали. На неодноразові вимоги суду надіслав технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Представник Відділу містобудування та архітектури Стрийської районної державної адміністрації ОСОБА_8 ствердив, що земельна ділянкаплощею 0,0252 га, яка розташована по вул. Зеленій в с.Довге Стрийського району, є частиною вулиці загального користування.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Главою 5 ЦПК регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обовязок доказування і подання доказів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК).

Згідно зі статтею 152 ЗК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , (п.2), виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87- 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143- 146, 149, 151, 153- 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК), глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до п.7 згаданої Постанови, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Верховний Суд України за наслідками розгляду справи № 6-319цс15 висловив правову позицію, що в силу вимог ст.360-7 ЦПК є обов'язковою для застосування судом, в якій зазначив: частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час звернення позивачів до суду) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87- 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143- 146, 149, 151, 153- 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Стаття 19 ЗК України передбачає поділ земель України за основним цільовим призначенням на ряд категорій.

Відповідно до ст.38 ЗК, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Стаття 39 ЗК передбачає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з вимогами ст.83 ЗК України, у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст перебувають землі загального користування населених пунктів - вулиці, проїзди, шляхи, парки, сквери, бульвари, тощ о.

Рішенням Станківської сільської ради від 02.08.2013р. за №766 затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625386400:02:001:0071 з метою передачі її безоплатно у власність ОСОБА_3 для ведення ОСГ загальною площею 0,0252 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Довге Стрийського району.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4625386400:02:001:0071, цільове призначення - ОСГ, площею 0,0252 га, розташовану за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.Довге, вул. Зелена, посвідчене Свідоцтом про право власності на нерухоме майно від 07.02.2014р. (а.с.6), яке відповідно ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17455198 від 07.02.2014р. (а.с.7) зареєстроване рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 10709420 від 07.02.2014р. о 08:14:48. Номер запису про правро власності 4591225; дата державної реєстрації: 06.02.2014р. о 09:47:41. Таким чином, право власності апія М.П. на зазначену земельну ділянку виникло 07.02.2014р.

Однак, судом беззаперечно встановлено, що надана ОСОБА_3 земельна ділянкаплощею 0,0252 га, яка розташована по вул. Зеленій в с.Довге Стрийського району, є частиною вулиці загального користування та відноситься до комунальної власності Станківської сільської ради .

Вищевказане підтверджується:

-планом забудови земельної ділянки № 235/90 в с.Довге, відведеної ОСОБА_1 під будівництво житлового будинку та господарської будівлі на підставі рішення виконкому Станківської сільської ради Стрийського району від 21.06.1990р., згідно з яким ділянка останньої межує з дорогою(а.с.90), а не з ділянкою ОСОБА_3, як зазначено у Кадастровому плані земельної ділянки останнього (а.с.120);

-викопіюванням з генерального плану с.Довге Станківської сільської ради від 26.02.2002р. (а.с.159);

-генеральним планом с.Довге Станківської сільської, розробленним ТзОВ Карпати АРХ-ПРОЕКТ у 2013р. на замовлення Станківської сільської ради та затвердженим рішенням останньої від 29.11.2013р. за №843, який оглянутий в судовому засіданні;

-роз'ясненням від 09.11.2016р. за №1-120-16, яке надане ТзОВ Карпати АРХ-ПРОЕКТ , що виготовила на замовлення Станківської сільської ради генплан села, затверджений рішеням останньої 29.11.2013р. за №843, згідно з яким земельна ділянка площею 0,0252 га надана ОСОБА_3 всупереч вимогам ДБН 360:92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , ДБН Б.1.1-14:2012 за рахунок житлової вулиці, ширина якої повинна становити 12 м та території, передбаченої для зелених насаджень загального користування з метою влаштування майданчиків для ігор, відпочинку та занять фізкультурою, господарських цілей, вигулювання собак та соянки автомашин (а.с.93-99).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість Станківська сільська рада Стрийського району, маючи у розпорядженні генплан с.Довге від 26.02.2002р., відповідно до якого спірна земельна ділянка є частиною вулиці; замовивши виготовлення нового генерального плану, який затверджений рішенням ради від 29.11.2013р. за №843, та володіючи на момент виділення ОСОБА_3 достовірною інформацією про те, що спірна земельна ділянка згідно з новим генпланом є вулицею (майданчиком для ігор, відпочинку та занять фізкультурою , тощо) і не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому не може бути надана для ведення ОСГ, всупереч вимогам чинного законодавства ухвалила 02.08.2013р. рішення за №766, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0252 га, розташовану в с.Довге Стрийського району, вул. Зелена.

Заяву представника відповідача ОСОБА_5 про те, що позивачами пропущений трирічний строк позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачі дізналися 03.10.2012р., підписавши акт встановлення та погодження меж меж земельної ділянки для ведення ОСГ ОСОБА_3ПР. (а.с.8), а до суду звернулися 03.11.2015р., суд оцінює критично і вважає доводи останнього надуманими, оскільки зазначений вище акт підписаний ОСОБА_2, який не є належним суміжним користувачем. Таким відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія Яа №737010 (а.с.89) є ОСОБА_1, але остання акту встановлення та погодження меж меж земельної ділянки не підписувала.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Документом, що породжує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку є оспорюване свідоцтво, видане відповідачу 07.02.2014р., про існування якого позивачі дізналися з поданої останнім до суду 10.08.2015р. первісної позовної заяви, тому суд вважає, що саме з цього моменту у позивачів виникло право на зверненя до суду з даним позовом. Отже, строк позовної давності позивачами не пропущений.

Відтак, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625386400:02:001:0071 площею 0,0252 га розташовану за адресою: Львівська область, Стрийський район, с.Довге, вул. Зелена, надану ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, яке видане 07.02.2014р.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий-суддя ОСОБА_9