Ухвала

від 03.10.2017 по справі 913/961/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 жовтня 2017 року Справа № 913/961/16

Провадження №18/913/961/16

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В. , розглянувши скаргу від 07.08.2017 на дії Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ Промжилбуд» , м. Харків

до відповідача - Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 364720,11 грн.

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 2 від 28.09.2017;

від відповідача : представник не прибув;

від Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

09.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «БМУ Промжилбуд» звернулось до Господарського суду Луганської області зі скаргою від 07.08.2017 на дії Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області.

Рішенням Господарського суду Луганської області (судя ОСОБА_2В.) від 02.11.2016 у справі № 913/961/16 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ ПРОМЖИЛБУД» до Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОНГБУД» відмовлено у повному обсязі; визнано недійсним Договір № 03-У про відступлення права вимоги від 03.12.2014 в частині відступлення ТОВ «СТРОНГБУД» та прийняття ТОВ «БМУ ПРОМЖИЛБУД» права вимоги ТОВ «СТРОНГБУД» за договором №1/СМР на виконання робіт з капітального ремонту Центру дитячої і юнацької творчості, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького, 55 (фасад та кровля) від 21.02.2013; стягнуто з ТОВ «БМУ ПРОМЖИЛБУД» та ТОВ «СТРОНГБУД» у рівних частинах по 689, 00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 рішення Господарського суду Луганської області від 02.11.2016 по справі № 913/961/16 скасовано. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ ПРОМЖИЛБУД» , м. Харків, до Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області, про стягнення 364 720, 11 грн. заборгованості задоволено; стягнуто з Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ ПРОМЖИЛБУД» заборгованість у сумі 364 720, 11 грн.; стягнуто з Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ ПРОМЖИЛБУД» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5 470, 81 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6 017, 89 грн.

10.02.2017 на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду ТОВ "БМУ Промжилбуд" видано відповідні накази.

22.03.2017 відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", а також положень постанови КМ України від 03.08.2011 № 845 позивачем було пред'явлено накази до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Листом № 15-04/1383 від 26.04.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області повернуто накази позивачу без виконання.

09.08.2017 стягувач звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою від 07.08.2017, в якій просить визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказів без виконання незаконними та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання накази Господарського суду Луганської області №913/961/16 від 10.02.2017.

18.09.2017 Головне управління державної казначейської служби України у Луганській області через канцелярію господарського суду Луганської області подало відзив на скаргу, в якому проти вимоги скарги заперечує, посилаючись на те, що боржник, визначений в рішенні суду про стягнення коштів має бути розпорядником бюджетною установою одержувачем бюджетних коштів або підприємством, установою, організацією, рахунки якого відкриті в органах Казначейства; боржник - Відділ капітального будівництва Алчевської міської ради не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрито; що станом на сьогоднішній день УДКСУ у м. Алчевську хоча і перемістилося на територію, підконтрольну українській владі, однак є непрацюючим; що а ні Положенням про Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області №126 від 21.11.2011, а ні Положенням про управління Казначейства Луганської області не передбачено переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого, тобто відсутнє правонаступництво; що наразі місцезнаходженням боржника - Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради є м. Алчевськ Луганської області, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; що відповідно до п.11 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, які переміщені в населений пункт, на території якого органи відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством; що постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію, підконтрольну українській владі; що в Головному управлінні відсутня сформована справа з юридичного оформлення рахунків - Відділу капітального будівництва Алчевської міської ради; матеріально-правові відносини, що виникають під час виконання рішень Головним управлінням, не є виконавчим провадженням і ці відносини мають адміністративний характер, оскільки виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України.

03.10.2017 позивач через канцелярію Господарського суду Луганської області подав клопотання про поновлення строку для подачі скарги на дії Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області, обґрунтовуючи це тим, що директор ТОВ "БМУ Промжилбуд" перебував у відрядженні з 28.04.2017 по 02.05.2017, що позбавило можливості підготувати та звернутися до суду в строк, передбачений законодавством, з зазначеною скаргою; в подальшому позивач звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії управління, однак ухвалою від 27.07.2017 скаргу було повернуто у зв'язку з тим, що до скарги не надано доказів її надіслання відповідачеві та Головному управлінню державної казначейської служби України у Луганській області; після усунення зазначених недоліків позивач повторно звернувся до суду зі скаргою на дії управління. Враховуючи це позивач був позбавлений можливості раніше звернутися до суду зі скаргою на дії управління та просить відновити строк для подачі скарги на дії Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області.

Ухвалою суду від 27.07.2017 у справі № 913/961/16 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України скаргу повернуто без розгляду, а також роз'яснено необхідність усунення недоліків скарги та роз'єднання вимог по кожному виконавчому провадженню за виконавчими документами по кожній справі окремо.

За таких обставини та враховуючи необхідність усунення виявлених недоліків, скаргу у справі № 913/961/16 Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ ПРОМЖИЛБУД» подано після закінчення строку, протягом якого можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність органів казначейства.

Відповідно до п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Згідно ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про наявність поважних причин пропущення строку оскарження дій Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області, в зв'язку з чим відновляє строк для подачі скарги.

Згідно з ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначено Законом України «Про виконавче провадження» , Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» .

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних установ, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У пункті 6 Порядку передбачено перелік документів, які стягувач подає органу Казначейства.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві органом Казначейства визначені підпунктом 1 пункту 9 Порядку, а саме: виконавчий документ повертається стягувачеві у разі, коли не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки. Діючим законодавством не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа як відсутність відкритих в органах казначейства відповідних рахунків боржника.

Крім того, органи Казначейства за правилами підпункту 2 пункту 4 Порядку вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку. Підпунктом 2 пункту 5 Порядку передбачено, що органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів відповідно до пункту 15 Порядку можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання рішення суду - є невід'ємною складовою права на судових захист, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення суперечить гарантіям держави.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.05.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

В пункті 3 Порядку наголошується, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Боржниками, за змістом п. 2 Порядку, є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Підпунктом 1 п. 9 Порядку визначено підстави повернення стягувачу органом Казначейства виконавчого документу:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , який згідно преамбули встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» , та особливості їх виконання.

В статті 2 цього Закону щодо особливостей надання державою гарантій стосовно виконання рішень суду йдеться, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація;

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Втім, відсутність гарантій щодо виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів з боржників - органів місцевого самоврядування, тим більше за наявності у них коштів на казначейських рахунках, не звільняє органи Державної казначейської служби України від виконання судових рішень, тим більше, що згідно п. 3 Порядку такі рішення виконуються виключно органами Казначейства. Відсутність підзаконних нормативних актів про порядок виконання судових рішень щодо суб'єктів, які знаходяться на непідконтрольній державній владі території, не є підставою для повернення виконавчого документа.

Абзацами 1-2 пп.9.13 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, шо рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до статті 124 Конституції України судов, рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України-

Положення статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002р.; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

У пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також, у рішенні від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини , буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, оскільки невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача-1 є: Луганська обл., місто Алчевськ, вул. Леніна, будинок 48, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.

Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрив.

Приписами Указу Президента України №744/2014 від 24.09.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» та постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області» обмежено проведення видатків на території, що непідконтрольна українській владі. Тобто, вказаною постановою чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію підконтрольну українській владі. Боржником не здійснено переміщення, а також не відкрито рахунків в органах Казначейства Луганської області. Оскільки боржник не обслуговується в органах Казначейства Луганської області стягувачу повернуто виконавчий документ згідно п. 9 Порядку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого на сайті https://usr.minjust.gov.ua Управління Державної казначейської служби у м. Алчевську перемістилось на підконтрольну державній владі територію і знаходиться у м. Лисичанську.

Як встановлено судом та підтверджується листом №15-04/1383 від 26.04.2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області визначило підставами повернення наказу позивачу (стягувачу) перебування відповідача (боржника) на неконтрольованій державною владою території та відсутність у нього рахунків в органах Казначейства, а відтак, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Пояснень, який орган повинен виконати вказані накази господарського суду, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області не надано.

Водночас, при укладанні договорів підряду №1/CMP від 21.02.2013, за якими стягнуто судом борг у справі №913/961/16, відділ капітального будівництва Алчевської міської ради, м. Алчевськ зазначило свої банківські реквізити: р/р 35425058002010, в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області.

Враховуючи вищевикладене, у Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області були відсутні підстави до поверненні пред'явлених в межах строку, у встановленому законом порядку та формі накази суду №913/961/16 від 10.02.2017 без виконання, з огляду на що суд дійшов висновку, що вимоги про визнання дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказів Господарського суду Луганської області у справі №913/961/16 від 10.02.2017 без виконання протиправними та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області виконати накази Господарського суду Луганської області у справі №913/961/16 від 10.02.2017, є законними обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ Промжилбуд» від 07.08.2017 на дії Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області з виконання наказів Господарського суду Луганської області від 10.02.2017 у справі № 913/961/16 задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказів Господарського суду Луганської області від 10.02.2017 у справі № 913/961/16 без виконання протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконати накази Господарського суду Луганської області від 10.02.2017 по справі №913/961/16

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя С.В. Масловський